У війні, де ключову роль відіграють безпілотники та датчики на полі бою, доступ до космосу є життєво необхідним. Після запровадження обмежень швидкості в системі Starlink та російських ударів ракетами «Орешник» Київ поспішає розвивати власні космічні спроможності.
Про це пише The Guardian, передає Інше ТВ.
Для жителів російського промислового міста Самара, розташованого на березі Волги, першою ознакою української атаки стали вибухи, після яких у небо здійнявся стовп диму.
Хоча Кремль не розкрив деталей щодо цілі, відеозаписи в соціальних мережах швидко прояснили, що саме було уражено рано-вранці 15 серпня: Ракетно-космічний центр «Прогрес» — виробник російських ракет-носіїв «Союз-2».
Дві ракети «Фламінго» влучили у дві будівлі, зокрема в об’єкт, відомий як «106А» — «чисте приміщення», де здійснювалося складання материнських плат для систем запуску ракет «Союз».
На тлі інших українських ударів по російських нафтопереробних заводах та промислових об’єктах атака на Самару вирізнялася особливо. Вона стала свідченням розширення масштабів війни: її географічний вплив — який Європа вже відчула через гібридні атаки та напади на цивільні судна в Чорному морі — тепер поширився і на космічний простір.
У конфлікті, який докорінно змінює характер ведення війни завдяки масованому застосуванню безпілотників і датчиків на полі бою, доступ до космосу та супутників, що забезпечують роботу цих систем, а також здатність перешкоджати діям ворога в цій сфері, — набуває дедалі більшого значення.
Удар по Самарі є яскравим прикладом: було завдано шкоди ракетам, призначеним для виведення на орбіту нової російської супутникової системи «Рассвет». Її розгортають у прискореному темпі як заміну системі Starlink Ілона Маска, доступ до якої для Росії було закрито раніше цього року.
Крім того, протягом року Україна завдала ударів по інших об’єктах, що належать «Роскосмосу», зокрема по великому комплексу в місті Корольов (на північ від Москви), а також по радіотелескопу українського виробництва, захопленому Росією в Криму.
Спроби Росії швидко розгорнути мережу «Рассвет» — не єдиний виклик, пов’язаний із космосом, з яким стикається Україна. Москва також щонайменше тричі застосовувала балістичні ракети «Орешник» — систему, яка виходить у навколоземний простір, а потім вивільняє кілька боєголовок індивідуального наведення, спочатку розроблених для ядерної зброї.
Усе це спонукало Київ активізувати зусилля, спрямовані на диверсифікацію доступу до космічних систем — щоб зменшити залежність від США та мережі Starlink (робота якої, як повідомлялося, останніми тижнями зазнавала суперечливих обмежень), а також на розробку нових засобів протидії загрозам, подібним до «Орешника».
Україна провела щонайменше три випробування з перехоплення цілей у навколоземному просторі, одночасно працюючи над запуском власних супутників. Таким чином країна приєдналася до дедалі більшої кількості держав, які прагнуть закріпитися в космосі.
Це стало реальністю минулого місяця, коли Україна та данська компанія GomSpace оголосили про успішний запуск Obria Nano — першого випробувального супутника для майбутньої незалежної української мережі зв’язку, яка, за наявними даними, має налічувати близько 245 апаратів.
«Кожен хоче мати власну версію Starlink»
За словами експертів, дедалі глибше проникнення конфлікту в Україні у космічний простір є лише черговим свідченням стрімкої мілітаризації цієї сфери. Міжнародні угоди, що регулюють її, залишаються розмитими, застарілими та важкими для виконання.
У вересні міністр Військово-повітряних сил США Трой Мейнк уперше визнав, що Вашингтон розгорнув «засоби контролю космічного простору на орбіті». Це сталося на тлі повідомлень про те, що Росія регулярно наближає свої супутники до космічних апаратів США та інших країн.
На підтвердження цього через кілька тижнів російський супутник «Космос-2612» здійснив агресивні маневри в напрямку комерційного радарного супутника фінської компанії Iceye. Цей апарат надає українським військовим тривимірні зображення місцевості; експерти охарактеризували дії росіян як навмисний акт залякування.
«Про [космічну війну] говорили як про майбутнє, — зазначає доктор Елена Гроссфельд, експертка з питань космосу та безпеки зі Шведського університету оборони. — Але ми вже живемо в цьому майбутньому».
На думку Гроссфельд, для Росії космос став критично важливим фактором військового успіху. Москва розглядає наступальні операції в цьому просторі як прелюдію до масштабнішого конфлікту — у новій реальності, де війна нерозривно пов’язана із супутниковою розвідкою та наведенням на цілі.
«Це почалося ще до війни в Україні, — каже Гроссфельд. — У 2021 році представники Космічних сил США [зокрема тодішній заступник командувача генерал Девід Томпсон] заявили, що США щодня фіксують атаки [з боку Росії та Китаю] на свої супутники. Це не обов’язково кінетичні [фізичні] атаки, але тепер, в умовах війни та загальної залежності від космосу в питаннях розвідки й зв’язку, це питання вийшло на перший план».
Хоча, за словами Гроссфельд, справжня мета нещодавніх «агресивних дій» Росії щодо супутника Iceye до кінця не зрозуміла, одним із варіантів може бути примушування апарата до зміни курсу, що вимагає витрати палива і, як наслідок, скорочує термін його експлуатації.
Це не єдина тактика, яку доводилося спостерігати. Росія також вдається до створення перешкод для сигналів (глушіння), засліплення супутників лазерами, а також розміщує супутники-«інспектори» (шпигунські апарати) поблизу космічних об’єктів інших держав.
За словами експертів, ситуацію в космічному просторі ускладнює той факт, що міжнародні угоди, які регулюють діяльність у космосі та питання розміщення зброї, останніми роками стали застарілими.
Вікторія Самсон, керівниця програми космічної безпеки та стабільності у фонді Secure World Foundation (організації, що виступає за безпеку та сталий розвиток у космосі), відзначила стрімке зростання кількості країн, які діють у космічному просторі. Цей процес відбувається паралельно з розширенням комерційної діяльності таких компаній, як SpaceX Ілона Маска та Blue Origin Джеффа Безоса.
Хоча багато країн вирішили скористатися послугами SpaceX для запуску своїх супутників, нещодавні дії Ілона Маска щодо України — зокрема, обмеження швидкості передачі даних у мережі Starlink — змусили терміново переосмислити доцільність покладання на комерційні структури, які можуть виявитися ненадійними або керуватися власними ідеологічними поглядами.
«За останнє десятиліття відбувся значний зсув у бік комерційних космічних операцій, і це стало однією з проблем у нинішньому конфлікті [в Україні]», — зазначила Самсон.
Як і Гроссфельд, Самсон вважає, що тертя в космічному просторі стають дедалі відвертішими. «Усе це — частина стратегічного суперництва», — сказала вона, коментуючи нещодавній інцидент, коли російський супутник здійснював агресивні маневри стосовно іншого апарата. Вона додала, що в умовах ескалації США стали «більш відкрито говорити про власні дії [щодо зброї в космосі]», тоді як Росія та Китай займаються розробкою подібних систем.
«Крім того, постає питання використання космосу в активному військовому конфлікті. Ми вже бачили, як Росія створює перешкоди для роботи GPS, що призвело до збоїв в авіасполученні над країнами Балтії. Але особливо яскраво це проявилося в ситуації зі Starlink, а також у випадках, коли США робили паузи в наданні Україні супутникових розвідувальних даних [про наближення] балістичних ракет», додала вона.
На думку Самсон, одним із наслідків ненадійності Ілона Маска та адміністрації Трампа стало те, що інші країни почали шукати альтернативи: «Подібно до того, як росіяни працюють над мережею “Рассвет”, тепер усі — зокрема й європейці — прагнуть створити власні аналоги Starlink».
За словами Федора Веніславського, голови підкомітету з питань державної безпеки парламентського комітету з питань оборони, для України це означає «суверенну» присутність у космосі, яка наразі забезпечується завдяки супутнику «Обрій Нано» (Obria Nano).
«Від початку війни космічний простір відіграє критично важливу роль для українських сил. Це підтвердили нещодавні події — чи то з ініціативи уряду США, чи то з боку компанії SpaceX, — коли ми стикалися з перебоями у зв’язку, що ставило під загрозу системи управління нашими військами.
Тепер нам необхідно вийти на новий рівень, особливо з огляду на те, що ворог уже загрожує території України з міжнародного космічного простору, застосовуючи ракети типу “Орєшнік”. Вкрай важливо не ігнорувати цей ризик і не бути недалекоглядними».
Оскільки російські пускові майданчики наразі перебувають поза зоною досяжності українських ракет із найбільшою дальністю польоту, Україна провела три випробування систем перехоплення цілей у навколоземному космічному просторі. Йдеться про перехоплення запусків, зокрема тих, де засоби ураження доставляються за допомогою літаків, здатних здійснювати польоти на надвеликих висотах.
«Це пріоритет, — зазначив Веніславський. — Ми вже продемонстрували пуски систем для роботи в навколоземному просторі й зараз працюємо над тим, щоб налагодити їхнє серійне виробництво». Водночас він визнав, що з огляду на величезні потреби, зумовлені війною, фінансування залишається серйозною проблемою».
Тим часом нова космічна гонка триває.
Як повідомляло Інше ТВ, Рашисти таємно розробляють новий “Рассвет-4” на заміну старому, під свій аналог Starlink
