Скільки українці готові ще терпіти війну? Результати опитування

Більшість українців – 62% – стверджують, що готові терпіти війну стільки, скільки буде необхідно. Ще 4% говорять про умовно довгий період – 1 рік. Готові терпіти коротший період – декілька місяців чи пів року – 23%. Решта 11% не змогли визначитися із своєю думкою.

Такими є результати опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).

Порівняно з попереднім опитуванням у кінці липня-на початку серпня показники практично не змінилися. Потрібно враховувати, що нинішнє опитування проводилося, коли почався активний терор із застосуванням реактивних дронів з новими ударами по цілком цивільній інфраструктурі. Тобто ці дані принаймні станом на 12-21 вересня не призвели до деморалізації населення. Водночас опитування завершилося до початку ударів по мостах через Дніпро.

Графік 4. Скільки ще часу Ви готові терпіти війну?

У таблиці нижче результати наведені в розрізі регіонів. У всіх регіонах половина або більше половини респондентів відповіли, що готові терпіти війну стільки, скільки буде необхідно. У всіх регіонах порівняно з кінцем липня-початком серпня показники практично не змінилися.

Окремо звернемо увагу на м. Київ, де попри початок терору реактивними дронами показник не знизився: 72% киян готові терпіти війну стільки, скільки буде необхідно (у кінці липня-на початку серпня було 69%, різниця в межах статистичної похибки).

Таблиця 2. Скільки ще часу готові терпіти війну у розрізі регіонів

Як зазначити соціологи в коментарі до результатів опитування, у питаннях війни і миру українці продовжують демонструвати, по-перше, високу стійкість. Попри посилення російського терору проти цивільного населення і при цьому не завжди не завжди достатньо рішучу та підкріплену реальними діями реакцію наших Західних партнерів, українці готові нести тягар війни і далі до досягнення прийнятного миру.

По-друге, українці зберігають конструктивний підхід і відкриті до складних компромісів. Як ми бачимо, більшість допускають і перемовини з Росією, і «заморожування» бойових дій за нинішньою лінією фронту (за окремих умов), і те, що в результаті завершення війни можуть бути де-факто (але не де-юре) територіальні втрати. Проте ці компроміси не мають бути односторонніми поступками і тим, що буде схоже на капітуляцію України.