15 липня 2026 року, у День Української Державності, 123-тя окрема бригада ТрО ЗСУ започатковує Хорунжу службу.
Чому саме зараз, яке завдання стоїть перед Хорунжою службою, які якості має мати хорунжий – відповіді на ці та інші питання в інтерв’ю з командиром 123-ї окремої бригади територіальної оборони полковником Олегом Макухою.
– Пане командире, у День Української Державності бригада започатковує Хорунжу службу. Чому саме зараз ми прийшли до розуміння, що цей підрозділ є критично важливим для нашого «моноліту»?
– Сьогодні війна вимагає від нас більше, ніж просто вміння стріляти. Війна – це випробування не лише зброї, а й цінностей. Ми зрозуміли, що залізної дисципліни недостатньо, якщо немає внутрішнього стержня. Хорунжа служба – це спосіб зберегти наш дух, наше коріння і пам’ять про тих, завдяки кому ми стоїмо. Це інструмент, який має нагадувати кожному: ми не просто підрозділ, ми – родина з чітким кодексом честі.
– Ви акцентуєте увагу на етичному лідерстві як фундаменті цієї служби. Багато хто в армії звик до моделі «наказ – виконання». Як ви бачите впровадження етики у повсякденну роботу бригади?
-Модель “наказ – виконання” працює на полі бою, але людина – це не механізм. Етичне лідерство – це про справедливість. Це коли командир усвідомлює, що відповідає за добробут кожного свого воїна. Я хочу, щоб Хорунжа служба була тим середовищем, де кожен боєць відчуває, що його поважають, а його внесок цінують. Етика – це чесність у стосунках, повага до людської гідності та відповідальність за кожне рішення. Це те, що робить нас армією європейського зразка, а не просто збройним формуванням.
– Хорунжа служба має займатися і «служінням суспільству». Як це поєднується з військовими завданнями?
-Ми захищаємо не просто територію, ми захищаємо спосіб життя. Хорунжа служба має бути містком між нашою бригадою та українським суспільством. Ми повинні бути прозорими, зрозумілими і корисними. Підтримка сімей загиблих, допомога побратимам, взаємодія з громадою – це наша громадянська відповідальність. Коли ми піклуємося про людей навколо, ми стаємо сильнішими як військо.
– Хто, на вашу думку, може стати хорунжим? Яких якостей ви шукаєте в людях, які претендують на цю роль?
-Мені не потрібні «кабінетні офіцери». Хорунжий – це людина, яка має авторитет серед побратимів. Це той, хто має серце, але й тверезий розум. Я шукаю лідерів, які готові брати на себе тягар етичної відповідальності. Вони мають бути носіями наших цінностей, вміти слухати й чути. Фахова освіта – це великий плюс, але людські якості: порядність, стійкість і відданість справі – це вирішальний фактор.
– Пане командире, чому ви робите ставку саме на сержантський склад у створенні Хорунжої служби, відмовляючись від традиційних офіцерських структур підтримки?
– Війна – це справа сержантів. Саме сержант першим бачить втомлені очі бійця, хто знає, коли потрібно промовчати, а коли підтримати. На жаль, «кабінетні офіцери», як правило, працюють за шаблоном. Мені потрібні люди, які мають реальний авторитет, які пройшли крізь вогонь, і яким бійці довіряють більше, ніж собі. Хорунжий має бути сержантом, тому що він є частиною того самого «моноліту», а не стороннім спостерігачем.
– Що б ви сказали тим бійцям, які скептично сприймають поняття «традицій» чи «ідеологічної роботи» посеред війни?
-Я скажу так: традиції – це не паради. Це те, що допомагає нам не розчинитися у хаосі війни. Пам’ять про полеглих – це те, що дає нам право жити далі. Ті, хто вважають це зайвим, просто ще не усвідомили, що ми боремося не тільки за кордони, а й за право бути українцями. Хорунжа служба допоможе кожному знайти відповідь на питання «Хто я такий?», і коли ця відповідь буде чіткою – ми станемо непереможними.
Як повідомляло Інше ТВ, Миколаївські тероборонівці провели унікальну операцію на Кінбурнському напрямку (ФОТО)
