Чорнобильській зоні вперше офіційно зафіксували шакала звичайного (золотистого). У червні 2026 року на узбіччі автошляху між містами Чорнобиль і Прип’ять знайшли збитого автомобілем хижака.
Про це повідомили на сайті Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Зазначається, що ця знахідка стала важливим підтвердженням присутності виду на території заповідника, адже раніше його фіксували лише за допомогою фотопасток, слідів та візуальних спостережень.
Шакал звичайний або золотистий активно розселяється в Україні. Наразі можна впевнено сказати, що цей вид заселив усю країну та надалі його чисельність продовжить зростати. Поки що в Чорнобильському заповіднику шакал – рідкісний вид.
У червні 2026 року на узбіччі автошляху між м. Чорнобиль і м. Прип’ять знайшли збитого автомобілем хижака. До цього вид був відмічений візуально, за слідами та на фотопастку. Фото з фотопастки було не чітким, і визначити видову приналежність вдалось лише за силуетом. Така знахідка є одним із зафіксованих фактів його присутності в Чорнобильському заповіднику.
Видовий склад хижих ссавців великих і середніх розмірів доволі повний, але чисельність шакала порівняно невелика. Цей вид ще не має достатнього впливу. Сьогодні шакал не рідкість на півдні, у західних та північних областях України. Найбільше представників цього виду в південних регіонах: Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.
Причина розселення носить глобальний характер. У наш час у Європі зростає чисельність майже всіх хижих ссавців: кота, лисиці, вовка, ведмедя, рисі. Проте складно відповісти, чому шакал досі не заселив територію Полісся. Вид дуже добре пристосований до життя поряд з людиною.
Шакал займає екологічну нішу між вовком та лисицею. Присутність цієї тварини в Чорнобильському заповіднику може дещо зменшити чисельність лисиці й уссурійського єнота (єнотоподібного пса). ЇЇ поява, без сумніву, змінить ситуацію. Проте це некатастрофічно. Як відомо, лисиця й уссурійський єнот є основними переносниками сказу.
Шакал малознайомий вид для більшості жителів Полісся, тож небагато хто здатний його відрізнити візуально чи за слідами. У нашій місцевості відомо зовсім небагато про цих тварин. Шакал більший за лисицю й менший за вовка; важить близько 15 кг. Має сіре або рудувато-золотисте забарвлення, порівняно короткий хвіст із чорним кінчиком. Подушечки середніх пальців передніх лап дещо зрослися – це дозволяє ідентифікувати його сліди. Тварина активна переважно вночі. Веде малопомітний спосіб життя; усеїдний. Шакали створюють родинні пари та разом виховують потомство. Небезпеку для людини не представляють.
Здоровий шакал боїться людей та панічно реагує на зустрічі з нами. Небезпеку можуть становити лише особини, хворі на сказ. У такому стані вони втрачають страх і можуть вести себе дещо агресивно. У 2014 році недалеко від села в районі Поліського заповідника побачили шакала, хворого на сказ. Після того як тварину налякали, вона втекла. Спроби мисливців знайти цього шакала виявились безрезультатними. Але згодом пастухи помітили та вбили хижака, у того діагностували сказ.
Історично шакал мав негативний образ для людей. Незважаючи на достатньо різноманітну інформацію про цей вид, його поява, як правило, супроводжується вкрай несхвальними публікаціями. Однією з причин є те, що тварина представляє серйозну загрозу для домашньої птиці. Вона володіє непоганими інтелектуальними здібностями, добре розуміється на поведінці людини, легко уникає переслідування. Спектр живлення шакала в Чорнобильському заповіднику ймовірно буде складатись з па́дла, залишеного вовками, мишоподібних гризунів, птахів, сарни і молодих оленів. Інші деталі про перебування шакала в Чорнобильському заповіднику поки що невідомі.
Нагадаємо, що найбільше представників цього виду в південних регіонах: Одеській, Миколаївській та Херсонській областях. Але тепер вони йдуть на північ.
Нагадаємо, що на Одещині взимку жалілися на нашестя шакалів – людей вже не бояться (ВІДЕО)
