У Києві презентували дослідження про перспективи незалежності регіонів РФ та їхню спроможність до самостійного розвитку.
Експерти оцінили десять регіонів Росії за економічними, гуманітарними та політичними показниками, дійшовши висновку, що значна частина з них має потенціал для самостійного розвитку.
Про це йшлося під час презентації дослідження «Перспективи незалежності регіонів РФ: індекси економічної, політичної та гуманітарної спроможності», що відбулася в Укрінформі.
У межах заходу представили комплексний аналіз десяти російських регіонів – від Татарстану та Башкортостану до Сибіру й Уралу, Інгрії та Комі, від Саха та Бурятії до Кубані та Ойрат-Калмикії, які суттєво відрізняються за економічними, демографічними та політичними параметрами. Робота запроваджує три ключові індекси – економічної, гуманітарної та політичної спроможності, що дозволяють оцінити потенціал цих територій до самостійного існування в постросійському просторі.
Як зазначається у дослідженні, Російська Федерація фактично є колоніальною імперією, де економічні ресурси регіонів централізовано вилучаються, а система міжбюджетних трансфертів використовується як інструмент контролю.
Автори підкреслюють, що навіть економічно потужні регіони, такі як Сибір чи Урал, залишаються фінансово залежними від центру, тоді як частина територій функціонує як «адміністративні протекторати», повністю утримувані за рахунок дотацій.
«Москва постійно використовує аргументи економічної, гуманітарної, політичної і всякої іншої неспроможності для виправдання своєї жорсткої колоніальної політики», – зазначив голова правління ГО «Деколонізація» Валерій Пекар.
Він наголосив, що ключовою проблемою у темі деколонізації РФ є брак достовірних даних, який роками використовувався як аргумент проти права народів на самовизначення.
За його словами, представлене дослідження є спробою заповнити цей вакуум і перевести дискусію з політичних гасел у площину фактів і системного аналізу.
Пекар також підкреслив, що економічний фактор є визначальним у процесах розпаду імперій, а сучасна модель перерозподілу ресурсів у РФ виступає головним інструментом утримання контролю над регіонами. Водночас, за оцінкою експерта, сценарій деколонізації відкриває значні економічні можливості як для нових держав, так і для глобальних партнерів, зокрема через ліквідацію «колоніальної націнки» на ресурси.
Своєю чергою, засновник Kyiv Foresight Foundation Андрій Длігач вказав, що ключовий методологічний виклик цієї роботи – довести, що «неспроможність» регіонів є не природним фактом, а сконструйованою реальністю. Наприклад, система міжбюджетних трансфертів – це не механізм вирівнювання економічної спроможності, це інструмент утримання залежності. Регіон може отримувати трансфертів більше, ніж генерує власних бюджетних доходів – не тому що бідний, а тому що рента вилучається до центру. Тому експерти побудували індекс, який вимірює не «природну» спроможність, а реальну, з відрахуванням колоніальної надбавки.
«Цей проєкт – об’єктивізація економічного, політичного, соціального потенціалу регіонів, які мають шанс і можливість стати в майбутньому незалежними», – підкреслив він.
Водночас у дослідженні розмежовані три виміри спроможності – економічний, гуманітарний і політичний, адже «вони дають принципово різні сигнали: є регіони, де економіка слабка, але ідентичність потужна. Є регіони, де ресурси колосальні, але еліти повністю колонізовані. Саме поєднання індексів дає реалістичну карту постросійського простору».
Засновник Free Nations PostRussia Forum Олег Магалецький звернув увагу на те, що представлені оцінки не є статичними, а сам процес потенційної трансформації РФ може мати ефект «геополітичної сингулярності». За його словами, навіть нинішні аутсайдери можуть продемонструвати стрімке зростання після здобуття незалежності, подібно до досвіду нових держав, які виникли протягом останніх десятиліть.
Водночас акцентувалося, що розпад імперської моделі Росії є питанням не лише історичної справедливості, а й безпеки Європи, оскільки лише формування поясу незалежних держав може унеможливити подальшу експансію з боку Москви.
«Немає іншого вибору у всього вільного світу, як зупинити Московію, бо сама вона не зупиниться, тому ми маємо над цим працювати на всіх рівнях… Ми маємо розуміти, що факт здобуття незалежності, або навіть початку боротьби за незалежність, це буде такою собі геополітичною сингулярністю, яка фактично змінить весь баланс і всю диспозицію, яка є наразі», – зауважив він.
Дослідження також акцентує на тому, що значна частина регіонів РФ має достатній ресурсний, людський і інституційний потенціал для самостійного розвитку, але цей потенціал системно стримується централізованою політикою.
Народний депутат, голова ТСК з питань розробки основних засад державної політики щодо взаємодії з національними рухами малих та корінних народів Російської Федерації Ярослав Юрчишин акцентував, що Росія за своєю суттю й надалі залишатиметься тоталітарною «доти, доки не відбудеться її дезінтеграція».
Він підкреслив, що у процесі роботи комісії ухвалили низку важливих рішень, зокрема постанову, у якій Чеченська Республіка Ічкерія визнається окупованою Росією та, відповідно, підтверджується її право на незалежність, яке було знищене РФ.
«Фактично нам уже вдається змінювати сприйняття. Ми, справді, починаємо показувати й робити видимими поневолені народи. Надзвичайно важливо відкривати очі нашим міжнародним партнерам на те, чого вони раніше не помічали або не хотіли бачити… Щиро дякую за проведене дослідження – обов’язково використаємо його в роботі комісії. Також продовжуємо працювати над тим, щоб унормувати на рівні законодавства та офіційних інституцій наявність в Україні окремої політики щодо поневолених народів», – сказав парламентарій.
Водночас народна депутатка, голова постійної української делегації у ПАРЄ Марія Мезенцева-Федоренко заявила, що Росія може бути безпечною лише деімперіалізувавшись, фрагментувавшись і деколонізувавшись: «це закріплено в резолюціях ПАРЄ».
«Хочу поінформувати, що це дослідження буде для нас ключовим інформаційним інструментом для подальшої роботи тут в ПАРЄ, де функціонує вже так звана платформа російсько-демократичної опозиції. Там ми можемо порушити подальші питання щодо відокремлення колонізованих народів», – відзначила депутатка.
Організатори підкреслюють, що представлена робота є лише першим кроком у формуванні системного підходу до вивчення постросійського простору і має стати основою для подальших досліджень, політичних рішень та міжнародної дискусії.
