У Європі, як і в Україні зокрема, старішає населення, тому там зацікавлені у наших молодих людях. Про це директорка Інституту демографії та досліджень якості життя Національної академії наук України Елла Лібанова на розповіла на каналі Суперпозиція.
“На Заході чекають наших людей. Європа старішає, як і Україна, як і Японія… Там більше людей старшого віку. А люди старшого віку не працюють. А хтось же має працювати. А чом би не українці?” – цитує експертку Уніан.
За її словами, серед тих, хто виїхав з України у Європу, старших людей небагато – приблизно 6%.
“У Європі найбільше зацікавлені у підлітках. Це 100 відсотків, навіть сумнівів нема. Молоді жінки до 40 років їх також дуже цікавлять”, – сказала Лібанова.
На її думку, Європі невигідно повертати додому і українських чоловіків мобілізаційного віку. Навіть при тому, що канцлер Німеччини Фрідріх Мерц каже, що це потрібно робити.
“По-перше, вони ж не можуть зізнаватися відкрито у тому, що вони хочуть їх залишити. По-друге, вони прекрасно розуміють, що в нас є проблеми з мобілізаційним потенціалом і хочуть просто допомогти. Не тому, що вони нас так люблять чи поважають. Вони просто розуміють, що Україна – це їх щит”, – сказала демографиня.
Демографічні проблеми України
Як повідомлялося раніше, голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник заявив про критичну потребу України в мігрантах. За його словами, суто математично наша країна повинна залучати до 300 тисяч мігрантів щорічно. Така цифра зумовлена природним скороченням населення, яке спостерігалося ще до початку повномасштабного вторгнення. Попри це, він сумнівається, що іноземці, які шукають кращої фінансової долі, поїдуть саме до нас. Мовляв, вони, ймовірно, віддаватимуть перевагу багатшим країнам, наприклад, Польщі чи Німеччині, де можна заробити більше грошей.
Тим часом ООН пророкує, що до 2050 року молодь в Україні становитиме 6,6% населення, що стане найменшим показником в світі. Водночас заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України Олександр Гладун каже, що довгострокові прогнози слід розглядати не як якийсь вирок, а як певний прогноз-попередження: що може статися, якщо гіпотези, закладені в прогноз, справдяться.
