Ім’я Пабло Ескобара Колумбія намагається забути вже понад 30 років. Один із найвідоміших злочинців усіх часів був засновником сумнозвісного медельїнського наркокартелю у 1980-х роках і свого часу вважався одним із найбагатших людей у світі.
Але колишній “кокаїновий король” також відповідальний за екологічну бомбу уповільненої дії, кажуть науковці: група бегемотів, яких Ескобар у 1980-х роках завіз до свого приватного зоопарку, розмножилася й поширилася однією з головних водних артерій країни – річкою Магдалена, пише ВВС.
За оцінками дослідження 2022 року, нині може бути до 250 таких “кокаїнових бегемотів”, і після десятиліть обговорень уряд Колумбії оголосив про плани знищити близько 80 з них.
“Якщо ми цього не зробимо, ми не зможемо контролювати популяцію, – заявила міністерка довкілля Ірене Велес. – Ми маємо вжити цих заходів, щоб зберегти наші екосистеми”.
Втім, зоозахисні організації розкритикували це рішення. Сенаторка Андреа Паділья назвала його “спрощеним і жорстоким”.
“Я ніколи не підтримуватиму вбивство здорових істот, – написала вона в X, – тим більше, коли, як у цьому випадку, вони є жертвами безвідповідальності, недбалості, байдужості та корупції держави”.
Інвазивний вид
Колумбійські науковці давно стверджують, що знищення тварин у дикій природі є єдиним способом пом’якшити їхній вплив на довкілля.
Головна проблема полягає в тому, що бегемоти не є місцевим видом у цій латиноамериканській країні – та й узагалі ніде поза Африкою. Це означає, що вони не мають природних ворогів, таких як леви чи крокодили, і можуть практично безконтрольно розмножуватися.
Автор фото,AFP via Getty ImagesПідпис до фото,Науковці вважають, що без знищення частини тварин популяція бегемотів може перевищити 1 400 особин уже за десятиліття
“Очевидно, що нам шкода цих тварин, але як науковці ми маємо бути чесними”, – розповідає BBC колумбійська біологиня Наталі Кастельбланко, одна з провідних експерток з “кокаїнових бегемотів”.
“Бегемоти є інвазивним видом у Колумбії, і якщо ми зараз не знищимо частину їхньої популяції, ситуація може вийти з-під контролю вже за 10 або 20 років. Уряд ухвалив сумне, але необхідне рішення. Дякую за те, що дослухалися до науки”, – додає вона.
Кастельбланко пояснює, що “кокаїнові бегемоти” скористалися ще однією еволюційною можливістю, крім відсутності левів і крокодилів, що стримували б їхню чисельність: кліматом.
В Африці є інтенсивні сухі сезони, які також допомагають контролювати розмір популяції. У басейні річки Магдалена ситуація зовсім інша – там стабільні опади. Насправді умови в їхньому південноамериканському домі настільки ідеальні, що бегемоти, схоже, навіть раніше досягають статевої зрілості – простіше кажучи, починають народжувати потомство у молодшому віці.
Як бегемоти взагалі там опинилися
Поява так званих “кокаїнових бегемотів” безпосередньо пов’язана з убивством Пабло Ескобара колумбійськими силами безпеки у 1993 році.
Після його смерті Hacienda Napoles – розкішний маєток приблизно за 250 км на північний захід від столиці Боготи – конфіскувала влада. Приватний зоопарк Ескобара демонтували, хоча згодом він став частиною популярного тематичного парку.
Тварин з Hacienda Napoles спочатку розподілили між зоопарками по всій країні. Але не бегемотів.
“Логістично було складно їх перевозити, тож влада просто залишила їх там, ймовірно, думаючи, що тварини помруть”, – каже Кастельбланко.
Натомість вони процвітали.
“Це найбільше стадо бегемотів за межами Африки, їхнього природного ареалу”, – пояснює BBC ветеринар і природоохоронець Карлос Вальдеррама.
І, за прогнозами, їхня чисельність лише зростатиме.
Кастельбланко та її колеги кажуть, що без знищення тварин популяція ссавців може перевищити 1 400 особин уже до 2034 року – всі вони є нащадками початкової групи з одного самця та трьох самок.
У дослідженні 2021 року вони змалювали ідеальний сценарій, за якого щороку потрібно знищувати або каструвати 30 тварин, щоб цього не сталося.
Чому ж ці бегемоти – така проблема
Дослідники, які вивчають екологічний вплив бегемотів, вважають, що їхня присутність може шкодити місцевій екосистемі в різний спосіб: від витіснення місцевих видів, які вже перебувають під загрозою зникнення, як-от ламантини, до зміни хімічного складу водних шляхів, що може поставити під загрозу рибальство.
“Бегемоти поширюються найбільшим річковим басейном Колумбії, з якого живуть багато тисяч людей”, – каже Кастельбланко.
“Бегемотів бачили на відстані до 370 км від Hacienda Napoles”, – додає вона.
Вони також становлять ризик для людей: хоча в Колумбії досі не було смертельних нападів, бегемоти – територіальні тварини, і, за оцінками, в Африці вони щороку вбивають близько 500 людей – більше, ніж леви, крокодили чи слони.
“Це як бути у фільмі “Парк Юрського періоду”
Варто зазначити, що є експерти, які виступають проти ідеї знищення тварин. Енріке Ордоньєс, біолог з Національного університету Колумбії, стверджує, що “кокаїнові бегемоти” дають надію на збереження світової популяції бегемотів – міжнародні організації, зокрема Міжнародний союз охорони природи (IUCN), вважають їх уразливим видом.
Він є одним з експертів, які захищають стерилізацію як кращий спосіб контролю популяції. Але такі процедури далеко не прості – і не дешеві, – і Карлос Вальдеррама має з цим досвід.
У 2009 році він провів кастрацію самця “кокаїнового бегемота” в межах експерименту з вивчення можливих способів контролю зростання популяції.
“Ми говоримо про тварину, яка може важити п’ять тонн і бути дуже агресивною”, – каже Вальдеррама.
“Навіть попри те, що тварині ввели заспокійливі, вона ледь не перекинула кран, який ми використовували для проведення процедури. Це було як перебувати поруч із динозавром у фільмі “Парк Юрського періоду””, – додає він.
Ветеринар каже, що головним уроком експерименту стало те, що сама по собі кастрація просто не є варіантом – особливо з огляду на рахунок у $50 000.
“Багато з цих бегемотів живуть у дикій природі. Просто неможливо легко дістатися до всіх”, – пояснює він він.
“Тим часом вони продовжуватимуть розмножуватися. А бегемоти – полігамні, тобто один самець може запліднити багато самок”, – додає Вальдеррама.
Погрози смертю
Раніше колумбійська влада віддавала перевагу іншому підходу – вилову бегемотів і передачі їх до зоопарків у всьому світі, – але спроби переселення зазнали невдачі, зокрема через вартість транспортування. А відправлення їх до Африки, на батьківщину предків, ніколи не розглядали як варіант.
Народжені й вирощені в Колумбії – усі нащадки одного самця та трьох самок Ескобара – “кокаїнові бегемоти” могли б не лише занести хвороби до місцевих популяцій тварин, а й становити генетичні ризики.
Тож що ж заважало владі вдатися до радикальніших дій? Коротка відповідь – громадська думка.
Люди дуже емоційно ставляться до “кокаїнових бегемотів”, що підтверджує досвід Наталі Кастельбланко. Після того як колумбійські ЗМІ повідомили про її дослідження, біологиня почала отримувати образи та погрози смертю в соціальних мережах.
“Мене називали “вбивцею” та іншими словами. У Колумбії деякі люди можуть дуже злитися, коли мова заходить про бегемотів”, – каже вона.
“Це природна людська реакція. Людям значно легше зрозуміти проблему інвазивних видів, коли йдеться про рослини або дрібніших істот, а не про величезного ссавця, якого багато хто вважає милим”, – додає Кастельбланко.
Навколо бегемотів також сформувалася ціла локальна індустрія в громадах басейну річки Магдалена. Перебудований зоопарк у Hacienda Napoles утримує кількох повторно виловлених бегемотів і щороку приваблює тисячі туристів – що показово, за життя Ескобара він дозволяв публічні відвідування як піар-акцію, і Наталі Кастельбланко згадує, як у дитинстві їздила туди з родиною.
У 2009 році, коли колумбійські солдати застрелили бегемота на ім’я Пепе, якого вважали загрозою для громад поблизу маєтку, масове суспільне обурення – підсилене викриттям того, що стрільці зробили селфі з тілом, – призвело до юридичного захисту бегемотів.
Але тепер ситуація стала “достатньо серйозною”, щоб зумовити зміну позиції, розповідає BBC News World Service біолог Давід Ечеверрі з колумбійського природоохоронного агентства Cornare.
“Знищення тварин – не єдине рішення проблеми зростання популяції, але воно є необхідним”, – каже він.
Спадщина Ескобара
Глухий кут – це те, чого Кастельбланко та її колеги бояться майже так само, як і поширення ссавців. У своєму дослідженні вони наводять офіційну урядову статистику, згідно з якою з 2011 по 2019 рік стерилізацію пройшли лише чотири тварини.
“Поки що бегемоти в Колумбії живуть у раю, – вважає Кастельбланко. – Але вони – екологічна бомба уповільненої дії”.
Понад 30 років після смерті Пабло Ескобара “кокаїнові бегемоти” також є свідченням тривалої присутності наркобарона в Колумбії.
