Європейські союзники Південної Кореї почали сумніватися в надійності Сеула як партнера через поступове відновлення політичних та економічних контактів із Росією. Занепокоєння посилює військове співробітництво Москви з КНДР та продовження війни проти України, пише ЛБ.
Одним із сигналів зближення з Москвою стала подорож контейнеровоза PanStar Acro Північним морським шляхом уздовж російського арктичного узбережжя. Після рейсу президент Південної Кореї Лі Дже Мен привітав екіпаж судна та заявив про намір “відповідати непохитними діями та відкрити новий шлях для Республіки Корея”.
Цей маршрут дає змогу скоротити шлях до Європи через Суецький канал на 10 днів, однак потребує широкої співпраці з Росією. Європейські дипломати в Сеулі розцінили подорож як дипломатичний і комерційний крок до Москви.
Додаткове занепокоєння викликала інформація про постачання з Південної Кореї до Росії понад 176 тисяч тонн пального, переважно дизельного, у липні та серпні. За даними видання, його перевозили танкери, які перебувають під санкціями Великої Британії та ЄС.
Один із європейських дипломатів у Сеулі заявив, що Південна Корея прагне відновити ділові відносини з Росією після завершення війни в Україні.
“Південна Корея насправді не є однодумцями. Ставка така, що війна в Україні не триватиме вічно, і вони хочуть одразу ж повернутися до ділових відносин із Росією, щойно вона закінчиться”, – сказав дипломат.
Водночас, як зазначає Financial Times, занепокоєння щодо дотримання Південною Кореєю санкцій та експортного контролю виникло ще до президентства Лі Дже Мена. Зокрема, йшлося про верстати з числовим програмним керуванням, які можуть використовувати для виробництва боєприпасів.
У лютому 2025 року двох південнокорейських керівників засудили за незаконний експорт таких верстатів до Росії. Вони отримали умовні терміни ув’язнення на один рік, а компанію оштрафували на 30 тисяч доларів.
За президентства Лі побоювання посилилися. У листопаді 2025 року Інститут стратегії національної безпеки Південної Кореї провів закриту конференцію з Російською радою з міжнародних справ. За інформацією на сайті російської організації, учасники обговорювали можливості політичного діалогу та розширення економічної співпраці. У червні президент інституту Кім Сон Бе також відвідав Москву для закритих стратегічних переговорів із російськими колегами.
Ще одним чинником стала кадрова політика президента. Лі призначив колишнього лідера Демократичної партії Сон Йон Хіла спеціальним радником із питань мирної дипломатії. Сон, який раніше був посланником президента в Росії, виступає за тісніші зв’язки з Москвою. У 2013 році Володимир Путін нагородив його російським орденом Дружби.
Професор міжнародної політики Університету іноземних мов Ханкук у Сеулі Мейсон Річі зазначив, що представники адміністрації, які виступають за інший підхід до безпеки, можуть втрачати вплив на президента, тоді як Сон має доступ до нього.
Заступник міністра закордонних справ Росії Андрій Руденко цього місяця заявив, що Москва отримала від південнокорейської влади сигнали про прагнення нормалізувати відносини після завершення війни в Україні.
Водночас МЗС Південної Кореї у відповіді Financial Times заперечило, що країна надмірно зближується з Росією.
“Побоювання деяких кіл щодо того, що Південна Корея занадто схиляється до Росії, не відповідають фактам”, – заявили у відомстві.
Там також наголосили, що Південна Корея як відповідальний член міжнародної спільноти підтримує глобальні зусилля, спрямовані на припинення війни в Україні та відновлення миру.
На тлі цих подій погіршилися й відносини Сеула з Києвом. Після суперечки щодо розголошення інформації про передачу двох північнокорейських військовополонених до Південної Кореї Лі Дже Мен звинуватив Україну в порушенні угоди про конфіденційність і вимагав вибачень. Південнокорейський уряд відкликав свого посла та частину дипломатичного персоналу з України.
Дослідниця Інституту політичних досліджень Асан Кім Саеме закликала не перебільшувати значення зближення Сеула з Москвою. За її словами, адміністрація Лі відійшла від так званої “дипломатії, заснованої на цінностях”, і дотримується прагматичнішого підходу, орієнтованого на національні інтереси.
Вона пояснила, що Південна Корея традиційно розглядає Росію як одну з чотирьох ключових держав поряд зі США, Китаєм і Японією. Дослідниця наголосила, що під час визначення політики щодо Москви Сеул має враховувати її допомогу у зміцненні військового потенціалу Північної Кореї, що посилює загрозу для самої Південної Кореї.
