Законопроєкт про перші повоєнні вибори вже практично готовий, однак нардепи не поспішають реєструвати його в стінах Верховної Ради.
Про це “Телеграфу” кажуть члени парламентської робочої групи, яка і розробляла правки в законодавство. Чому у владі вже не “горять” ідеєю виборів та чому Конституція може не дозволити Зеленському повторно балотуватися навіть після війни — далі в матеріалі.
Трамп не тисне, Рада не наполягає
Наприкінці минулого року, коли Україна перебувала у вкрай скрутному становищі, підходивши до найскладнішої зими за всю свою історію, з-за океану почався політичний тиск.
“Я думаю, що Україна повинна провести вибори. Вони використовують війну, щоб не проводити вибори”, — раптом заявив в грудні 2025 року президент США Дональд Трамп.
Відмахнутися від поганенького, але все ж впливового партнера було складно, тож влада знайшла елегантне рішення: в парламенті створили міжфракційну групу з підготовки законодавчих пропозицій щодо “особливостей організації та проведення виборів в умовах особливого періоду та/або повоєнних виборів”.
— Це була дипломатична гра, маніпуляція, яка використовувалась для тиску на Україну. Тоді президент і сказав, ну гаразд, нехай робоча група розгляне питання, — пояснює “Телеграфу” член групи, нардеп від “Слуги народу” Олександр Качура.
Та коли група розпочала свою роботу, дуже швидко стало зрозуміло, що ніяких “та/або” бути не може і в Україні можливо провести вибори тільки по завершенню війни.
— Поки немає безпеки і тривають бойові дії, говорити про реальність виборів в Україні не доводиться, — підкреслює в коментарі “Телеграфу” член групи, колишній голова ЦВК Андрій Магера.
— Найголовніший результат цієї робочої групи, що припинили дурню стосовно проведення виборів під час дії воєнного стану. Це протирічить і національному законодавству і міжнародним стандартам. Науковці і конституціоналісти переконали більшість керівництва фракцій, що не треба робити помилку і влаштовувати те, що не визнає світ, — додає Качура.
Втім, неможливість проведення виборів під час війни не означала, що до моменту “після війни” не треба було готуватися.
— Треба було напрацьовувати бачення перших післявоєнних виборів і розуміти їхню особливість, хоча багатьох ризиків ми не зможемо передбачити, — зазначає Магера.
У підсумку було створено 7 робочих підгруп по напрямках, і нардепи разом з експертами почали активно розробляти законопроєкт. У владі обіцяли, що він з’явиться ще в лютому, однак до цього часу проєкту закону немає. Чому? Як пояснюють члени групи, тиск США припинився, відтак немає сенсу пришвидшувати події, тому зараз робота групи поставлена на паузу.
— За останні два місяці було тільки одне засідання і, скоріш, більше організаційне, ніж програмне, — пояснює “Телеграфу” членкиня групи, голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська.
— Після того, як весною стало добре зрозуміло, що Москва не проявляє бажання завершувати війну і навіть припиняти вогонь, то, по-перше, вибори не на часі, а, по-друге, невідомо за яких умов взагалі вони будуть проводитись. Тому активна діяльність робочої групи де-факто припинена і вона не працює. Експерти щось напрацьовують, але реальної роботи практично немає, — додає виданню член групи, нардеп від “Слуги народу” Олег Дунда.
Тим не менш, за словами голови Комітету виборців України Олексія Кошеля, на певний драфт законопроєкту парламентська група вийшла ще весною.
— Прогнози щодо появи законопроєкту в лютому були аж надто оптимістичними. Але станом на початок весни, можна було говорити, що законопроєкт готовий на 80-90%. Залишалось погодження лише окремих пунктів по окремих робочих групах. В разі потреби можна надзвичайно швидко винести законопроєкт на розгляд парламенту, — зазначив Кошель в коментарі “Телеграфу”.
Чому ж не виносять?
— Тому що повномасштабне вторгнення продовжується і Росія, за інформацією розвідки, планує майже до 2030-х років воювати, тому це все має вже не таку актуальність, яка була на момент, коли наші партнери заявляли про вибори. А тоді розглядався сценарій проведення виборів під час зупинки бойових дій на певний час, або прямо під час воєнного стану, — коментує Качура.
— Немає нагальної потреби голосувати цей законопроєкт в парламенті сьогодні на завтра, є час на доопрацювання. Тому робота буде тривати все літо і, можливо, навіть далі, — каже Кошель.
Що буде в законопроєкті?
Хоча на даному етапі простіше сказати, чого там не буде.
По-перше, вже зараз з впевненістю можна сказати, що члени групи відмовились від ідеї електронного голосування, яке, в теорії, допомогло б реалізувати своє активне виборче право мільйонам українців за кордоном.
— Всі прийшли до тези, що електронного голосування не буде жодним чином. Жодна фракція це не підтримує і навіть ЦВК прийшло до того, що навряд чи це відбудеться, — каже Дунда.
— Вибори онлайн неможливі і неконституційні, адже неможливо забезпечити таємність голосування. Я вже мовчу про те, що не у всіх літніх людей є смартфони, — додає Качура.
По-друге, не буде і голосування поштою.
— Тут дуже складний процес. Потрібно ж буде погодити різні підходи поштових служб у різних країнах. Будуть виникати питання таємниці голосування. Для того, щоб запровадити голосування поштою потрібен тривалий час для підготовки, а робоча група виходила з тих міркувань, що вибори можуть відбутися дуже швидко. Тому цей механізм нереальний для швидкої реалізації і він відкидається, — пояснює Олексій Кошель.
Натомість, розглядається можливість радикального збільшення дільниць за кордоном.
— Свого часу цим шляхом пішла Молдова: велика кількість молдован проживає за кордоном і там відкрита велика кількість виборчих дільниць (в окремих країнах їх в десятки разів більше, ніж українських) і жодних проблем не виникає. Але, тут слід очікувати труднощів, пов’язаних з веденням агітації, адже законодавство різних країн регулює це по-різному, — додає Кошель.
Колізія Зеленського
Однак набагато більше питань, в яких згоди між членами групи ще не досягнуто.
— Наприклад, що робити з окупованими територіями, якщо такі будуть? Вони повинні бути представлені в парламенті? Я вважаю, що повинні (мова, звичайно, не про представництво окупаційних адміністрацій). Це скликання сформоване за змішаною системою без урахування окупованих округів. А на сьогоднішній день окупованих територій більше, — каже Качура.
Або ж як реалізувати право бути обраними для тих громадян, які з початком “великої” війни виїхали з України.
— Конституція передбачає ценз осілості 5 років для парламентських виборів і 10 років для президентських. Звичайно, я не засуджую нікого, хто поїхав за кордон, але вони зробили свій вибір. Якщо б вони ухвалили інше рішення, то для балотування у них не було б жодних проблем. А якщо хтось хоче пояснити, що ті люди, які вже інтегрувалися в місцеве суспільство, віддали своїх дітей в школи, не проживають, а перебувають там, то це дуже дивно, — зазначає Андрій Магера.
Ба більше, цікава розвилка з’являється і для діючого президента, який публічно не відкидав можливості балотуватися на другий термін. Чи зможе Зеленський взагалі піти на майбутні вибори?
— В статті 103 Конституції написано, що президентом не може бути одна й та сама особа більше ніж два строки підряд. Там не написано, що одна й та сама особа не може бути обрана два строки підряд, а це 10 років. Тобто двічі обрався на 5 років і на третій раз вже не можеш балотуватися, чи одна і та сама особа не може утримувати президентський пост більше 10 років? От що думає Конституційний суд з цього приводу, з огляду на заборону узурпації державної влади в Україні? Чи він не бачить тут проблеми? — додає Магера.
Наразі напрацювання робочої групи, включно з проблемними моментами, передані в секретаріат, який і повинен скласти це все до купи і вийти з законопроєктом.
— Але немає підстав сподіватися, що напрацювання профільної групи будуть повністю прийняті парламентом. Рішення парламенту можуть бути досить важкими, неприємними і несподіваними, — зазначає Кошель.
“Демократія повинна оборонятися”
Та до парламентських рішень по виборах треба ще дожити. І саме ця невизначеність, на думку членів групи, і є найбільшим викликом для української демократії.
— Рада засиділася, треба перезавантажити політичну систему. Ми електоральна демократія, не монархія, але є умови, як це зробити, щоб не було гірше. Щоб деякі країни потім не казали, що це не легітимний парламент, президент. А це можуть використати навіть деякі сусідні країни (окрім Росії) в переговірному процесі, мовляв, з ким там підписувати угоди про інтеграцію в ЄС. Тому якщо повномасштабна війна буде ще декілька років, в будь-якому випадку треба повертатися до цієї теми, адже десятиріччями органи державної влади не можуть не переобиратися. З цим треба буде щось робити, — каже Олександр Качура.
— Логіка проведення періодичних виборів передбачає певний стоп-кран для влади відносно громадян. Вони розуміють, що пройде 4 або 5 років і їм доведеться йти на вибори. А коли йдуть повномасштабні бойові дії, президент і парламент здійснюють свої повноваження 7 років, а місцеві органи влади 6 років… Так, вони легітимні, у мене немає в цьому сумнівів. Та з іншого боку, значна кількість цих людей відірвана від українського суспільства, і у частини з них ставлення, мовляв, а куди від них дінуться. Тому демократія навіть під час війни повинна оборонятися і мати ресурс для того, щоб вона не перетворилася на маленьку авторитарну державу. А маленька авторитарна держава не здатна перемогти Росію апріорі, — резюмував Андрій Магера.
