Високопоставлений ізраїльський чиновник заявив у суботу ввечері, що меморандум про взаєморозуміння, який, як очікується, буде підписаний між Сполученими Штатами та Іраном, «не є вигідною угодою», попередивши, що Ізраїль має мало можливостей впливати на цей процес, незважаючи на прямий вплив, який це може мати на його безпеку.
«Ніхто цим не задоволений», – сказав чиновник. «Ми розуміємо, що це недобре для нас і що це шкодить інтересам Ізраїлю. Що турбує, так це те, що Ізраїль не може на це вплинути. Його голос не чути», передає Ynetnews.
Очікується, що нова угода слугуватиме основою для 60 днів переговорів з можливістю продовження переговорів ще на 60 днів. Хоча Білий дім представляє її як дипломатичне досягнення, яке може запобігти ширшій регіональній війні, дистанціювати Іран від військового ядерного потенціалу та стабілізувати світові енергетичні ринки, ізраїльські чиновники стверджують, що вона не відповідає основним вимогам Ізраїлю.
Згідно з відомими наразі деталями, угода суттєво не стосується ракетної програми Ірану, не вимагає ліквідації його мережі посередницьких сил на Близькому Сході та не стосується майбутнього іранського режиму. Ізраїльські чиновники вважають її втраченою стратегічною можливістю після місяців військового та економічного тиску на Тегеран.
Роками президента США Дональда Трампа вважали в Єрусалимі лідером, який значною мірою прийняв оцінку загрози Ірану, зроблену Ізраїлем, та підтримував «максимальний тиск» для економічного послаблення режиму. Але тепер чиновники вважають, що пріоритети Вашингтона змінилися, і що Трамп хоче швидкої угоди.
З точки зору Вашингтона, головними цілями є запобігання отриманню Іраном ядерної зброї та відновлення стабільності на світових енергетичних ринках. З точки зору Ізраїлю, іранська загроза є ширшою: високоточні ракети, збройні групи, такі як «Хезболла» в Лівані та хусити в Ємені, а також довгострокові зусилля Ірану щодо підриву ізраїльського стримування.
Однією з найбільших проблем Ізраїлю є економічний вплив угоди. Навіть якщо заморожені іранські кошти спочатку будуть вивільнені лише в обмежених кількостях і призначені для виробництва продуктів харчування та ліків через Катар, будь-яке послаблення обмежень на експорт іранської нафти може призвести до надходження мільярдів доларів до скарбниці Тегерана. Ізраїльські чиновники побоюються, що частина цих грошей зрештою може бути використана для відновлення військового потенціалу, розробки ракетних систем та зміцнення підтримуваних Іраном груп у всьому регіоні.
Ядерне питання залишається найчутливішим пунктом. Високопоставлені американські чиновники кажуть, що досягнуто домовленостей щодо вивезення збагаченого матеріалу з Ірану та його знищення, причому Сполучені Штати отримають частину матеріалу згідно з угодою. Однак іранські чиновники продовжують говорити про розведення урану, а не обов’язково про його вивезення з іранської території.
Якщо розщеплюваний матеріал залишиться в Ірані, навіть під наглядом, Ізраїль побоюється, що режим одного дня може швидко відновити свою ядерну гонку, особливо після того, як Трамп залишить посаду. Ізраїльський скептицизм також корениться в історії Ірану, який приховує ядерні об’єкти та діяльність від міжнародних інспекторів.
Ще одне занепокоєння полягає в тому, чи вплине угода на Ліван. Іран хоче, щоб домовленості включали припинення регіональних протистоянь, зокрема бойових дій за участю “Хезболли”, підтримуваної Іраном терористичної організації в Лівані. Ізраїльські чиновники заявляють, що не погодяться на жодну ситуацію, в якій свобода дій Армії оборони Ізраїлю обмежується угодою між США та Іраном.
Єрусалим побоюється, що Вашингтон пізніше може тиснути на Ізраїль, щоб той проявив стриманість щодо “Хезболли”, аби уникнути загрози угоді з Тегераном. Існує також протилежний сценарій: Іран може заохотити “Хезболлу” прийняти домовленість у Лівані, щоб Тегеран міг зосередитися на економічному відновленні та закріпити дипломатичні здобутки. Ізраїльські чиновники кажуть, що обидва варіанти є проблематичними.
Заклик до стриманості або готовність “Хезболли” просунутися на північ від річки Літані за угодою створить серйозну дилему для Ізраїлю, оскільки група все ще може відбудуватися, поки жителі півночі залишаються без реальної безпеки. Трамп також може спробувати спонукати Нетаньяху підписати угоду з Ліваном у Білому домі, що можна було б представити як політичне досягнення перед виборами, навіть якщо слабкий уряд Лівану не вважається здатним роззброїти “Хезболлу”.
Ізраїльські чиновники наголошують, що Армія оборони Ізраїлю «нікуди не рухається в Лівані», і що якщо вогонь буде спрямований на Ізраїль, військові завдадуть ударів по цілях «Хезболли» в районі Дахіє в Бейруті, оплоті угруповання.
Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що Ізраїль повинен вийти з територій, які він захопив у Лівані. Ізраїльські чиновники у відповідь заявили, що виведення військ «не стоїть на порядку денному». Вони сказали, що якщо з Ліваном буде досягнуто угоди, і ліванська армія візьме під контроль райони, щоб очистити їх від терористичної інфраструктури, Ізраїльрозглянув би можливість виведення військ, але лише поступово та за певних умов, «не зараз».
(Фото: REUTERS/Stringer)
Мабуть, найбільш тривожною проблемою для Ізраїлю є не військова, а психологічна та регіональна. Після місяців прямого протистояння з Ізраїлем та Сполученими Штатами деякі країни регіону вважають, що Іран витримав тиск, не здавшись. Очікується, що Тегеран представить будь-яку угоду як доказ того, що Захід був змушений врахувати його вимоги.
З точки зору Ізраїлю, це може підірвати стримування, що нарощувалося роками. Держави регіону можуть дійти висновку, що навіть широкого застосування сили було недостатньо, щоб змусити Іран піти на значні поступки, і що режиму вдалося зберегти свій статус і навіть покращити своє становище.
Один ізраїльський чиновник попередив, що будь-яка угода повинна уникати створення враження, що вона була підписана під тиском Ірану та відступом Америки, «а не навпаки».
Прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу продовжує заявляти, що поки він залишається при владі, Іран не матиме ядерної зброї. Але його відповідь відображає розчарування та розчарування. Якщо угоду буде підписано у версії, близькій до поточних повідомлень, це може викликати в Ізраїлі складні питання щодо того, чого досягла нещодавня кампанія.
Повні деталі угоди досі невідомі, і значна частина інформації базується на витоках, суперечливих заявах та проектах, які не були схвалені. Тим не менш, з точки зору Ізраїлю, угода, що укладається, далека від амбітних цілей, представлених на початку кампанії. Навіть якщо вона затримає ядерну програму Ірану та стабілізує регіон у короткостроковій перспективі, Єрусалим побоюється, що в довгостроковій перспективі це може зміцнити Тегеран і поставити Ізраїль перед ще складнішим стратегічним викликом.
Один ізраїльський чиновник прямо висловився: «Трамп нас підвів. Ми в біді. Ми більше не в курсі подій і не можемо ні на що реально впливати».
«Ми в шоці», – додав чиновник. «Вони завалили іранців грошима. Вони отримують усе, що хочуть. Вони створять ракетні війська, а нам доведеться інвестувати багато грошей у ракети-перехоплювачі. Трамп веде діалог з іншими, але не з Ізраїлем. Він хоче залишити це позаду та рухатися далі. З нього досить, і немає жодних причин для зриву переговорів».
Ще один ізраїльський чиновник заявив, що все ще існує розумна ймовірність того, що навіть після меморандуму сторони не зможуть досягти остаточної угоди.
«Трамп – це не Обама», – сказав чиновник. «Він думає, що може вивезти ядерний матеріал, і його зобов’язання залишаються в силі. Сподіватимемося, що переказ грошей Ірану з Катару буде обмеженим, але доки Трамп не розкриє руку щодо економічних санкцій, він матиме більше влади, і Ірану буде важче ухилитися від них. Чим більше грошей він їм дасть, тим більше Іран намагатиметься шахраювати».
Третій чиновник заявив, що він залишається скептично налаштованим як щодо остаточної угоди, так і щодо її довговічності.
«На мою думку, Іран відчув, що може досягти успіху силою, і він використає це найближчим часом проти своїх сусідів і проти нас», – сказав чиновник. «Справжнім випробуванням угоди, або принаймні мінімальним, необхідним для порятунку честі Заходу, є вилучення та знищення урану. Якщо цього не станеться, відчуття поганої угоди стане набагато конкретнішим».
