Фермерське господарство «Кущі» стало символом аграрного опору півдня, доводячи власним прикладом, що український агросектор здатен розвиватися навіть у надскладних умовах. Коли у 2023 році більшість інвесторів вичікували, тут ризикнули і розпочали закладати плантації. 325 гектарів овочевого «борщового набору» та унікальна для Півдня лохина в горщиках – справді вражають. Про те, як виростити ягоду поблизу від лінії фронту та чому лохина – це іспит на фінансову витривалість, який триває роками, розповів для читачів журналу «Ягідник» керуючий ФГ «Кущі» Олександр ТІГРОВ.
Почати масштабний аграрний проєкт у 2023 році в Миколаївському районі – рішення не для слабких духом. Оскільки після окупації частини Херсонщини ринок овочів та ягід зменшився, ФГ «Кущі» вирішили заповнити цю нішу, поєднавши овочі (325 га картоплі, моркви, буряку, капусти) із ягідництвом.
– Не думали про переїзд, ми вже побудували господарство, тут у нас багато чого є на місці. Закладені сади, нові землі, в які ми вклали багато зусиль, їх «вичухали», тому нікуди не збираємося, – впевнено каже керуючий господарством Олександр Тігров.
ТЕХНОЛОГІЯ «МОБІЛЬНОЇ» ПЛАНТАЦІЇ ЛОХИНИ
Серце ягідного напрямку – 2,7 га лохини сорту Дюк. В умовах Півдня ФГ «Кущі» обрали технологію вирощування в горщиках. Ззовні плантація виглядає незвично: рівні ряди контейнерів замість традиційних насаджень у ґрунті. Кожен контейнер фактично є окремою «контрольованою зоною», де фермер сам створює умови для рослини. Це рішення, як пояснює керуючий господарства Олександр Тігров, було не експериментом, а вимушеною і продуманою стратегією. Чому обрали саме цю технологію – Олександр Тігров пояснює три основні причини.
Перша – біологічний захист. Ґрунт під насадження у населеному пункті виявився заселений кротами. За словами Олександра Тігрова, торф’яному субстраті всередині гряди шкідник може знищити всю кореневу систему ряду за лічені дні:
– У нас нові землі, і коли ми прийшли, тут було все порито кротами. Кріт – це перша біда: якщо він заходить у рядок, де лежить торф, він з нього вже не виходить. Він піде по ряду і з’їсть всю кореневу систему. Те саме з хрущами. В горщику ж це набагато простіше контролювати: навіть якщо шкідник потрапить в один контейнер, він знищить лише одну рослину, а не всю плантацію.
Другою причиною називає питання економіки та агрохімії. Використання якісного латвійського торфу в обмеженому об’ємі горщика дозволяє раціональніше контролювати рівень pH та економити на субстраті.
– Оскільки наш ґрунт має властивість швидко розкислювати торф, ми вирішили вирощувати рослини в горщиках. Це дозволяє підтримувати стабільний рівень кислотності без постійного внесення препаратів. Крім того, це значно економить субстрат, адже ми використовуємо якісний завезений торф із Латвії. Робили суміш по нашій технології – торф, перліт, кокосове волокно, добрива. Все замішувалося і завозилося готове, – розповідає Олександр Тігров.
Третя причина використання горщиків – географічне розташування. В умовах півдня, де ситуація може змінитися щомиті, горщик можна завантажити в машину і перевезти. Це – своєрідна страховка інвестицій. До того ж поруч із господарством знаходиться річка й існує ризик підтоплення.
Контейнерна технологія змінює і сам підхід до догляду. Плантація стає більш «ергономічною»: бур’яни не розростаються, їх легко контролювати, обрізка проходить швидше, а кущ формується так, щоб полегшити збір.
Минуле літо, до слова, випробувало технологію на міцність: температура сягала +45 °C. Попри чорний колір контейнерів, коренева система витримала екстремальну спеку, що підтверджує життєздатність обраної моделі.
– Контейнери використовували компанії «ПолімерАгро». Якістю задоволені. Горщики у них є різних кольорів: якісь чорніші, якісь сіріші або зі смугами, але це не критично. З усього, що ми прораховували, у них виявилася найадекватніша ціна. До того ж вони територіально знаходяться поруч із нами, що теж дуже зручно, – розповів Олександр Тігров.
ВОДА НА ВАГУ ЗОЛОТА
Вирощування лохини на Півдні – це ще й боротьба за воду. Річкова чи свердловинна вода тут не підходить, тому господарство встановило промисловий осмос. Для цього викопали власну водойму на 3000 кубів.
– Ми зробили запас, щоб десь тиждень можна було поливати, якщо щось станеться. Бо якщо в горщиках зупинився полив – це дуже швидко впливає. Тут немає запасу вологи, як у ґрунті, – каже керуючий господарством.
Полив повністю автоматизований, і це ще одна з переваг системи. У кожен горщик підведені крапельниці, і весь процес – на виду.
