У радянські часи влада була не в захваті від святкування народом релігійних свят і весь час намагалася, якщо не очолити, то слідкувати за церквами та паствою.
Науковий співробітник Миколаївського обласного краєзнавчого музею Олександр Чиаурелі оприлюднив цікаві факти і документи про святкування Великодня на Миколаївщині, передає Інше ТВ.
Як зазначає науковець, активний спротив влада Миколаївської області чинила намаганням віруючих відзначати церковні свята. Так, на святкування Великодня 1968 року місцевими партійними осередками під пильний нагляд був взятий кожен священик, віруючий, кожна з нечисленних церков. З вимогою покарати винних до партійного керівництва області звертався секретар Арбузинського районного комітету партії Васильєв. За його словами, під час пасхальної літургії, що проходила в церкві села Костянтинівка, багато віруючих приїхало з Доманівського та Братського районів, де діючих церков немає, – мовляв, куди дивилися в цей час місцеві партійні органи, йому невідомо. Особливо обурило Васильєва, що віруючі з села Олександрівка приїхали на автомобілі, який для них виділив місцевий колгосп.
Член комісії з контролю за виконанням радянського законодавства по культах Муравейко з міста Первомайська доповідав, що, незважаючи на прийняті районним виконавчим та партійним комітетами заходи, під час пасхальної ночі можна було побачити багато молоді, на підставі чого він робить висновок: «Релігія все більше і більше намагається одурманити трудящих середнього віку».
У місті Миколаєві було відмічено факт, що у вечірній та нічний час в церквах батьки були присутні разом з неповнолітніми дітьми. Реакція на це членів комісії з контролю за виконанням законодавства про культи була відповідною – виявляли, хто вони, місце проживання, в якому учбовому закладі навчаються, та проводили роз’яснювальні бесіди.
До речі, влада пильно стежила за єпископом Кіровоградським і Миколаївським Боголепом, який добряче опікувався ввіреною йому паствою протягом 12 років (знаходився на цій посаді з 25 травня 1965 по травень 1977 років). За цей час він заслужив нелицемірну любов і щиру повагу з боку кліру та пастви. Владика Боголеп не відмовляв нікому ні в чому. Для всіх він був відкритим, для кожного знаходилося в нього добре слово, мудра порада та настанова. Він щедро ділився з усіма, хто приходив до нього, теплом свого серця, і кожен йшов від нього втішним та умиротвореним. Радянська влада, бачачи ревне архіпастирське служіння владики Боголепа, писала про нього, що він «належить до найбільш реакційних і фанатичних правлячих архієреїв» (уповноважений Ради у справах релігій при РМ УРСР по Миколаївській області В.А. Чуніхін). Очевидно, що така характеристика з боку богоборчої влади може свідчити лише про приголомшливу відданість Владики Боголепа своїй справі, про його самовідданість у справі служіння на благо Церкви Христової.
Зростання впливу православної церкви на народ викликало тривогу місцевої влади. У 1969 році уповноважений у справах релігій у Миколаївській області В.А. Чуніхін у листі до всіх райвиконкомів у зв’язку зі святкуванням 13–15 квітня свята Великодня рекомендує доручити комісіям сприяння дотриманню законодавства про релігії побувати на богослужіннях у православних храмах, звернути увагу на зміст проповідей священиків, встановити приблизну кількість присутніх на богослужіннях, у тому числі дітей. Одночасно просить забезпечити належну охорону громадського порядку в районі церков, захистити віруючих від хуліганів.
І це виконувалось – у звітах вказана кількість людей, які брали участь у богослужіннях, імена дітей. Також партійні співробітники підраховували прибуток церков від продажу свічок.
Як повідомляло Інше ТВ, Держархів Миколаївської області оприлюднив документи з обліку збитків, вчинених нацистами на Миколаївщині під час Другої світової війни (ФОТО)
