Миколаївські тероборонівці

Найкоштовніший наш скарб – це люди. Люди, які стали на захист нас і нашої землі.

Із зрозумілих причин зараз ми не можемо назвати їх прізвища – тільки псевдо. Але разом з пресслужбою 123 бригади Тероборони ЗСУ про них розповідаємо.

«Вовк»

Командир відділення артилерійської батареї 123 бригади ТрО з позивним “Вовк” – це людина, чий бойовий шлях розтягнувся на ціле десятиліття.

У 2014 році, коли Україна тільки починала усвідомлювати масштаби ворожої агресії, “Вовк” одним з перших долучився до оборони країни як доброволець “Правого сектора”. Його бойове хрещення відбулося у лавах 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади. Саме особовий склад 81-ї ОАеМБр, сформованої восени 2014 року, прийняв на себе удар під час героїчної оборони Донецького аеропорту та прилеглих територій наприкінці 2014 – на початку 2015 року. “Вовк” служив в аеромобільному десанті за контрактом до 2018 року, здобуваючи безцінний досвід.

З початком повномасштабного вторгнення “Вовк” знову без вагань став на захист Батьківщини. Його шлях під час великої війни розпочався з Березнегуватого, а далі були найгарячіші точки, що стали символами нашого спротиву:, – Київ, Ірпінь, Буча, Гостомель.

Визволяв Херсонщину, Харківщину, воював під Бахмутом, на Донеччині (Торецький напрямок). Увесь цей час “Вовк” незмінно перебував у розвідці. Спочатку в 241 бригаді 206-му окремому батальйоні територіальної оборони, де виконував бойові завдання на посаді командира окремого взводу розвідки, потім воював у 28-й окремій механізованій бригада ім. Лицарів Зимового Походу, зараз Вовк виконує бойові завдання у 123-й бригаді.

«Краще воюється на рідній землі, а це – моя Миколаївщина, тому й перевівся в Миколаївську тероборону», – каже Вовк. До речі, переводився військовий через застосунок «Армія+» – це найбільш простіший та скоріший, ніж звичайний, спосіб переведення з бригади в бригаду.

Зараз “Вовк” та його підлеглі виконують основну функцію – захист берега від висадки ворожого десанту в зоні їхньої відповідальності. Там, де дислокується його розрахунок, постійно літають ворожі дрони-спостерігачі та FPV-дрони. “Ми повинні відстежувати кожний крок ворога та відповідати на спроби загарбницьким діям супротивника”, – констатує “Вовк”.

Бути командиром – це величезна відповідальність за кожне життя, за кожен крок особового складу. “Дуже тяжко сприймаю загибель своїх побратимів, – ділиться “Вовк” спогадами, які досі болять. – Зайшов в хату, а вона пуста. Почуття провини перед моїми 12-ма хлопцями, двоє з яких потрапили в полон, десять загинули, не покидає мене досі. Я за них відповідав, вчив, а тут за невеликий проміжок часу загубив. Поки я був на лікуванні, не залишилось нікого. Це сталося на Торецькому напрямку”.

Попри невимовний біль, “Вовк” знаходить сили рухатися далі: “Але життя диктує свої умови. Треба жити далі й захищати свій дім, свою Батьківщину, а також помститися ворогу за моїх побратимів”.

Зона відповідальності “Вовка” не обмежується лише бойовими завданнями. Він також бере на себе важку місію – спілкування з родинами загиблих та полонених. “Коли починаю розмовляти з рідними своїх побратимів, завжди питаю, чи є поряд з ними хтось, хто може підтримати фізично та морально. А ще запитую, чи є можливість присісти. І вже потім повідомляю про загибель або взяття в полон. Так, це важко, але цю роботу маю виконувати я”, – розповідає він про найскладнішу частину своєї служби.

“Вовк” є кавалером багатьох нагород, серед яких орден “За мужність” III ступеня та нагрудний знак “За зразкову службу”. На таких, як він, незламних та відданих своєї землі, й тримається наша лінія фронту.

Авторка Salsa

Миколаївські тероборонівці: Chester (ФОТО)

Як пастор став капеланом: історія Євгена Мініна з Миколаєва

Миколаївські тероборонівці: «Вітер»

Миколаївські тероборонівці: «Кузя»

Миколаївські тероборонівці: «Сірко»

Миколаївські тероборонівці: “Іванич”

Миколаївські тероборонівці: «Карта»

Миколаївські тероборонівці: «Воробей» (ФОТО)

Миколаївські тероборонівці: «Машина»

Миколаївські тероборонівці: «FEN» (ВІДЕО)

Миколаївські тероборонівці: «Hunter»