Миколаївські тероборонівці – «Музикант»

Найкоштовніший наш скарб – це люди. Люди, які стали на захист нас і нашої землі.

Із зрозумілих причин зараз ми не можемо назвати їх прізвища – тільки псевдо. Але разом з пресслужбою 123 бригади Тероборони ЗСУ про них розповідаємо.

«Музикант»

«Я вчив дітей слухати музику. Тепер вчу побратимів виживати», – так каже про себе військовослужбовець 123-ї бригади ТрО ЗСУ на псевдо «Музикант», який до війни був учителем музики і жив на сході нашої країни. Грав на гітарі, фортепіано, баяні, проводив відкриті уроки, організовував шкільні свята.

Він бачив жахіття Бахмутського, Покровського та Куп’янського напрямків. Сьогодні він — військовослужбовець, і виконує бойові завдання на Миколаївщині, там, де пекло і тиша мають одне обличчя.

«Коли вперше прилетіло, я не міг повірити, що це відбувається зі мною. Ще вчора — акорди, сьогодні — розриви», – згадує воїн.

Олександр відкрито каже про свої страхи: «Найбільше я боюсь не смерті. А того, що після перемоги не залишиться вчителів. Не фізично, а морально. За цей час ми стали воїнами, і важко буде повертатися до навчального процесу».

Цей воїн з серцем вчителя інколи до побратимів ставиться як наставник.

«Якось одного разу потрібно було налагодити зв’язок побратимам в окопі, командир направив хлопчину 21 року для виконання завдання. Точилися бої, і треба було хлопців витягати, але всі ми знаємо, що якщо немає зв’язку, – немає комунікації. Тоді сказав, що піду я, мені вже на той час було 53 роки, у мене є дружина, двоє повнолітніх дітей, життя склалося, а у хлопця нічого немає, навіть батьків, він сирота, і все життя попереду», – каже «Музикант».

На фронті воїн не втрачає головного — себе. Під вогнем він рятує побратимів, підтримує словом і музикою.

«Коли граю, хлопці мовчать. У кожного в очах — спогади про рідну хату, маму, дітей… Ці кілька хвилин — як ковток свіжого повітря», – ділиться захисник, в якому звучить душа України.

Попри втому, біль, втрати, Олександр вірить у перемогу. Його сила – у вірності присязі, у військовому братерстві та любові до рідної землі.

«Я добре пам’ятаю, як звучить тиша після концерту, коли діти аплодують. А є тиша у бліндажі після бою, коли всі живі, – це найкраща музика», – говорить Олександр.

Він завжди знаходить слова підтримки для побратимів, навіть у найважчі моменти. У березні, під час інтенсивних штурмів, підрозділ Олександра втримав позиції під безперервним вогнем, не втративши жодного бійця. Це все завдяки злагодженості, витримці та командній грі.

«Мене життя вчило чути людей, тепер я вчуся ловити момент, коли треба мовчати, обійняти або просто бути поряд. Коли з хлопцями йшли на бойове завдання, багато хто з молоді зізнавався, що лячно, доводилося підіймати їм дух. Тоді ми разом співали якусь пісню. Тут кожен день може бути останнім, і ти не маєш права програти – ні страху, ні темряві, ні відчаю», – переконаний «Музикант».

Олександр був на різних напрямках, але Донецький – найтяжчий: під ногами зранена земля, над головою – ворожі дрони, а навколо – люди, які щодня дивляться смерті в очі.

«Коли були під Вугледаром, треба було відремонтувати зв’язок на вежі у сусідньому селі. Я пішов без вагань. Коли вилізли на вежу, тільки тоді ми побачили вдалині місто Вугледар, оповите димом, його майже не було видно. Ми по радіостанції передали інформацію, що в місто зайшов ворог. Командування вивело багато хлопців, але багато там залишилося назавжди», – згадує воїн.

«Я мрію повернутися до мирного життя і знову зайнятися музикою. Без шолома, без сирен. Просто навчати учнів любові і цінностям навколишнього світу, а не виживанню. Але зараз моя головна місія – боронити», – говорить захисник.

Він не зламався, у бліндажі завжди чутно спів та звучання музики – це заспокоює та піднімає дух захисникам, а українські пісні нагадують кожному за що ми боремося. Це сила духу, музика і людяність, яка не згасає навіть у найчорніші дні. І саме такі, як «Музикант»: тихий, сильний, справжній, роблять Україну непереможною.

Автор Salsa

Читайте також:

Миколаївські тероборонівці: Chester (ФОТО)

Як пастор став капеланом: історія Євгена Мініна з Миколаєва

Миколаївські тероборонівці: «Вітер»

Миколаївські тероборонівці: «Кузя»

Миколаївські тероборонівці: «Сірко»

Миколаївські тероборонівці: “Іванич”

Миколаївські тероборонівці: «Карта»

Миколаївські тероборонівці: «Воробей» (ФОТО)

Миколаївські тероборонівці: «Машина»

Миколаївські тероборонівці: «FEN» (ВІДЕО)