Миколаївські тероборонівці – «Киргиз» (ФОТО)

Найкоштовніший наш скарб – це люди. Люди, які стали на захист нас і нашої землі.

Із зрозумілих причин зараз ми не можемо назвати їх імена – тільки псевдо. Але разом з пресслужбою 123 бригади Тероборони ЗСУ про них розповідаємо.

Схожі матеріали

Понад 8 млн. грн. надійшло до місцевих бюджетів Миколаївщини за ліцензії на виробництво та продаж алкоголю, тютюну і пального

03.04.2025

Ведуться бої за прикордонне місто Вовчанськ, ворог не рахується із власними втратами – Генштаб

мзс рф підготувало чергові фейки про удари по енергетичних об’єктах – Генштаб

03.04.2025

«Киргиз»

Ігор на псевдо “Киргиз” став на захист України 13 березня 2022 року. Його шлях розпочався в інженерно-саперній групі, де кожен крок вимагав граничної уваги та відповідальності. Вже влітку 2024 року після навчання він перейшов до групи інструкторів 123-ї бригади, де його досвід став неоцінним для підготовки нових бійців.

“Тоді, на початку війни, навчання було зовсім іншим – ми вчилися, як то кажуть, “на колінах”, – згадує Ігор. – А сапер – це професія, де помилка коштує життя. Зараз все набагато краще: окрім базової підготовки, у бригаді працює група інструкторів, які створюють для новобранців умови, максимально наближені до бойових. Хлопці – молодці, горять бажанням навчатися. Після двох тижнів інтенсивних тренувань вони розподіляються по батальйонах”.

Ігор не приховує, що його завжди супроводжували удача та віра в себе. Але, мабуть, найбільшим поштовхом до змін стала втрата побратимів. “Тоді я зрозумів, що ми не маємо права зупинятися, – каже він. – Ми повинні не лише захищатися, а й навчати інших. Тому я й став інструктором, щоб передати свій досвід”.

Перед тим, як стати інструктором, “Киргиз” пройшов вогняне хрещення на Херсонщині. Особливо йому запам’яталася робота на островах Потьомкін та Великий Потьомкін. Після звільнення Херсона він разом із побратимами розміновував території, нашпиговані різноманітними вибуховими пристроями – від протипіхотних мін до саморобних “сюрпризів” від окупантів. І з цим завданням вони впоралися на “відмінно”.

Перший справжній адреналін “Киргиз” відчув у селі Білогрудове. Вони з побратимом “Бігунком” завершували розмінування, коли над ними з’явився дрон-спостерігач, який навів артилерію та міномети. “Пам’ятаю, як мозок почав працювати на межі можливостей, – розповідає Ігор. – Замість того, щоб бігти до села, ми побігли в протилежний бік, адже знали, що там уже все розміновано. І це врятувало нам життя”.

Іншого разу “Киргизу” та “Бігунку” не вдалось уникнути поранень. Вони працювали на острові Потьомкін, коли їх виявив дрон. Сховатися було нікуди: вікна заґратовані, веранда горить. “В останню мить ми зрозуміли, що зволікати не можна, – згадує Ігор. – Вистрибнули з хати під покровом диму і встигли сховатися в іншому укритті. Будинок вибухнув разом з усім боєкомплектом, але ми вціліли. Дрон просто не помітив за клубами диму та язиків полум’я, як ми вислизнули. Мабуть, подумав, що підірвав і нас”.

Ворог нищить все на своєму шляху, каже “Киргиз”, коли згадує свою третю історію порятунку. “Ми повинні воювати розумно. Нас помітили, а ми – це чотири сапери та два розвідники – непомітно зникли. Вони гатили по будинках, думаючи, що ми ховаємося там, а ми тихо сиділи собі в напівзруйнованому корівнику. Тоді нас врятував наш літак і, звісно, мій фарт, але фарт не може бути постійним”, – додає Ігор.

Зараз “Киргиз” у кожному новобранці бачить себе – молодого та недосвідченого. Він намагається запобігти їхнім помилкам і завжди наголошує: “На першому місці – техніка безпеки, на другому – відповідальність за себе та своїх побратимів. А якщо стрес бере гору – довіртеся досвідченому військовому, який знає, що робити”.