Миколаївські тероборонівці: «Лис»

Інше ТВ продовжує розповідати про земляків, які стали до лав 123 бригади ТрО ЗСУ захищати Миколаїв та Україну.

Наш наступний герой – військовослужбовець на псевдо «Лис», якого представили на фейсбук-сторінці Регіонального управління Сил територіальної оборони “Південь” ЗС України.

Українські захисники різні: за віком, освітою, професією у цивільному житті. Втім, об’єднує їх усіх одне — бажання зупинити ворога. І вони роблять усе можливе, кожен докладає своїх зусиль, щоб українська земля стала вільною та незалежною.

— В моє життя війна ввійшла 2014 року. Тоді через стан здоров’я я не зміг взяти до рук зброї, тому взяв камеру й поїхав знімати як військовий кореспондент, бо до цього я майже 20 років працював телевізійником, — згадує військовий Володимир “Лис”. — Вже після 2018 року я перестав їздити в АТО, займався просто волонтерством.

Вранці 24 лютого 2022 року, коли почалися ракетні удари по місту Миколаїв, Володимир у першу чергу набрав друга, який служив у тактичній авіації, дізнатися чи все добре.

— Він відповів мені: “Не хвилюйся, все добре, ми піднялися ще за годину до того”. Пересвідчившись, що з близькими і рідними все добре, я в той же день завершив всі свої справи. Питання, що робити далі, в мене не було, тож 25 лютого я був з речами біля військомату, — розповідає “Лис”. — Там мене знову не взяли, але я вже розумів — цього разу точно потраплю до війська, тому набрав знайомих з ТрО й сказав, що мені байдуже на яку посаду. Так я й став командиром стрілецького відділення 123 бригади тероборони ЗСУ.

З підрозділом Володимир брав участь у обороні Миколаївщини, а після звільнення Херсона бригада зайняла позиції на правому березі Дніпра.

— Був і на посаді оператора ПЗРК. Коли з’явилась вакансія у підрозділі цивільно-військового співробітництва, і мені запропонували спробувати себе там, я погодився. Для мене це була хоч і не звична зміна діяльності, але я був готовий до нового виклику, – каже захисник.

За словами “Лиса”, його завданнями були не лише розв’язання проблем цивільного населення, яке знаходиться у зоні проведення бойових дій, а й допомога у виконані завдань підрозділом.

— Це постійно на телефоні, постійно на виїзді. Допомога в евакуації, у вирішені гуманітарних питань в населених пунктах, які ще досі кожного дня потерпають від ворожих обстрілів. Спілкуємось з місцевими, бо люди різні, й, на превеликий жаль, за нашою статистикою, третина людей, яка залишилася на деокупованих територіях, так чи інакше підтримує загарбника. Вони можуть бути пасивними, а можуть й допомагати ворогу. Якщо така інформація у нас з’являється, ми її передаємо відповідним органам, — ділиться Володимир.

На думку захисника, після війни також доведеться докласти чимало зусиль, щоб відбудувати свою країну, і тут потрібна буде одна єдина сила — український народ.

— Я мрію дочекатися, побачити нашу перемогу, але щоб зберегти нашу націю, нашу країну — ми повинні бути готові й до тривалої війни. Мій син вже також проходить медичну комісію, настав і його час йди до війська. Тож я мушу докласти всіх зусиль щоб якомога скоріше повернути мирне небо, щоб захисники повернулись до рідних, саме тому у війську я буду до самої перемоги і ніяк інакше, — наостанок сказав “Лис”.

Миколаївські тероборонівці: Chester (ФОТО)

Як пастор став капеланом: історія Євгена Мініна з Миколаєва

Миколаївські тероборонівці: «Вітер»

Миколаївські тероборонівці: «Кузя»

Миколаївські тероборонівці: «Сірко»

Миколаївські тероборонівці: “Іванич”

Миколаївські тероборонівці: «Карта»

Миколаївські тероборонівці: «Воробей» (ФОТО)

Миколаївські тероборонівці: «Машина»

Миколаївські тероборонівці: «FEN» (ВІДЕО)

Миколаївські тероборонівці: «Hunter»

Миколаївські тероборонівці: «Mihel»