Миколаївські тероборонівці: «Грю» (ФОТО)

Найкоштовніший наш скарб – це люди. Люди, які стали на захист нас і нашої землі.

Із зрозумілих причин зараз ми не можемо назвати їх імена – тільки псевдо. Але разом з пресслужбою 123 бригади Тероборони ЗСУ будемо про них розповідати.

«Грю»

Військовослужбовець 123 бригади ТрО ЗСУ на псевдо «Грю» колись був військовим пілотом, потім працював і в сільгоспавіації, і в малій авіації. За три роки до повномасштабного вторгнення життя занесло його до Латвії, де він збудував свого першого літака, відлітав на ньому. А 22 лютого 2022 року повернувся до України, бо саме на цю дату очікував на російське вторгнення, – як каже «Грю», «я впевнений, що ніхто не врятує Україну від московських зайд, якщо цього не зробиш ти». Повномасштабний напад росії він зустрів вже в Києві.

«Місяць шукав своє місце в цій війні, перебуваючи в Києві. Пощастило взяти в фонді Притули першого «Мавіка», з яким і приїхав до свого рідного Миколаєва. На початку війни ще не було посади оператора дронів, тому звіти про аеророзвідку підписував, як «кочегар польової лазні»», – розповідає воїн.

За словами «Грю», тоді, в 2022-му, мало хто розумів, як це може працювати». Але миколаївські тероборонівці впорались.

Ось як про ще розповідає військовослужбовець:

«Ред» був центром сучасних технологій, він надихав і надавав всім приклад, завдяки йому свій перший серйозний FPV-дрон я придбав в обмін на японський мопед. Творча думка не пригнічувалася військовими рамками, статутами та жорсткою дисципліною, і я був щасливий, що потрапив саме до бригади ТрО, бригади світлих людей патріотичної Миколаївщини. Так, миколаївці завжди були патріотами! Нам давали можливість творити! Кожен майстер йшов своїм шляхом, розробляв і вдосконалював свої проєкти.

Тут я знайшов справжніх друзів-однодумців, які стали мені рідними. Мій побратим «Кубрик» в березні 2023-го вперше «літав» в степу на великому FPV, тренувався. Польовою дорогою проїжджали гармаші, помітили «пташку», нас не бачили. Перелякалися. З вікна автомобіля висовується рука із ПМ, і по нашому новенькому недешевому дрону починає стрілянину. Тренувальний виліт, максимально наближений до бойового, закінчився успішно».

Миколаївські тероборонівці першими почали використовувати FPV-дрони, і півроку російські окупанти не могли нічого протиставити.

«Ми доволі комфортно почувалися, знищуючи недолугих зайд. Але минув час, і в них також з’явилася ця смертоносна зброя. Так, на одному з чергувань нам спалили авто – того разу ніхто не постраждав. І з тих пір у нас своя війна, нескінченні дуелі. Нищимо окупантів, їхню техніку, але один з пріоритетів – пошук рашистських екіпажів. Знищити РЕБом ворожий дрон – дрібна справа, а знищити увесь екіпаж – вищий пілотаж!», – каже «Грю».

За його словами, навчити і підготувати фахівця-пілота – доволі складна справа. Треба враховувати багато нюансів і постійно самовдосконалюватись. І для цього в хід йдуть навіть ворожі дрони, які вдається «вполювати» цілими. Про одне з таких полювань, яке завершилось дуже успішно, «Грю» і розповів:

«В квітні московити запустили дрон. Ми його бачили і готувалися «прийняти». Того дня був сильний вітер, і його здуло – він впав на їхні ж позиції, вразивши декілька чоловік. Ми «вилетіли» на них, але наш дрон теж не долетів – через вітер і сильну вібрацію він вибухнув в повітрі. Наступного дня відновили полювання. Але з будівлі, де знаходилася розвідка рашистів, нашу «пташку» обстріляли – відстрелили їй боєкомплект, тому вона влучила в ціль, але не вибухнула. Навздогін вислали ще одну «пташку», окупанти довго «гралися» із антидроновою рушницею, намагаючись знищити її, з автоматів ніхто не стріляв, всі збіглися на балкон зруйнованої будівлі, аби подивитися на наш «Мавік». Вибух був страшенної сили. Від вибуху нашого дрону здетонував їхній БК. Наші московітські опоненти – екіпаж «судного дня», які нам на бомбах пересилали негарні записки, був знищений вщент».