Миколаївські тероборонівці: «Кубрик» (ФОТО)

Найкоштовніший наш скарб – це люди. Люди, які стали на захист нас і нашої землі.

Із зрозумілих причин зараз ми не можемо назвати їх імена – тільки псевдо. Але разом з пресслужбою 123 бригади Тероборони ЗСУ будемо про них розповідати.

«Кубрик»

Військовослужбовець 123 бригади ТрО ЗСУ на псевдо «Кубрик» до повномасштабного російського вторгнення мав досвід служби в армії. Як він сам каже, «автомат, шолом, наряди і пости – в моєму минулому маріупольському житті 2014, у війську «кам’яної доби»».

Зараз «Кубрик» – пілот FPV, який модернізує кожний дрон. На його рахунку вже багато успішно уражених ворожих цілей, він добре пам’ятає свої перші «трофеї».

«Моїм дебютом була «подорож» до ангару, де ховалася група московитів. Перший мій дрон – далеко не промислового походження – знищив металеві ворота, другий залетів всередину і вибухнув. Зайнялася пожежа, здетонував ворожий БК, а пізніше було підтвердження втрат окупантів.

Добре пам’ятаю «свій» перший човен. Це мій перший нічний виліт, він був тестовим. Готувалися ми до нього дуже ретельно. Досвіду не було, результат операції 50х50. Дрон вдало полетів, вдало влучив і вдало здетонував. Це був мій неймовірний успіх, згадувався козацький вигук переможця «Яса!».

Це був перший знищений «нічний» човен ворога літальним апаратом бригади. Тепер їх вже і не порахувати. Гарний початок, наш досвід переймали інші підрозділи», – розповідає «Кубрик».

Але дрони тероборонівця не тільки ліквідовують загарбників, але й допомагають евакуйовувати наших хлопців. Про один з таких випадків «Кубрик» і розповів:

«Мій «Мавік» рятує життя!

Евакуація особового складу завжди була одним із найскладніших завдань.

Попри те, що в протоках безліч мін, того дня були дуже несприятливі погодні умови. Він був один. Декілька кілометрів, які розділяли його, втомленого і виснаженого, від основних сил, доцільніше було здолати самотужки, не наражаючи на небезпеку евакуаційну групу.

Дякувати Богу, зв’язок був. Мій «Мавік» вивів побратима з хащів непоміченим. Коли він вийшов до води, довелося нашвидкоруч спорядити мінімалістичний плот з гілля та дощок, на якому поранений зміг здолати протоку. Далі був очерет, мій дрон летів перед розвідником на відстані витягнутої руки, прокладаючи йому шлях. Три години, довжиною у вічність…

Сонце вже сідало, коли він знесилений дістався до точки евакуації. Нашій радості не було меж».

Військовослужбовець підкреслює, що для того, аби дрон влучив в ціль, працює не один десяток людей – це і держава, і волонтери, і кожен, хто допомагає війську.

«Окупанти нас бояться, і шансів в них немає. Роботи вистачає, ми доставляємо смертоносні посилки швидше, ніж «НП»! Ми на одному рівні із артилерією. Зараз ми модерні, і я щасливий, що б’ю окупантів за себе, і за тих, хто не в змозі цього робити», – додає «Кубрик».