Миколаївські тероборонівці: «Філ» (ФОТО)

Найкоштовніший наш скарб – це люди. Люди, які стали на захист нас і нашої землі.

Із зрозумілих причин зараз ми не можемо назвати їх імена – тільки псевдо. Але разом з пресслужбою 123 бригади Тероборони ЗСУ будемо про них розповідати.

Схожі матеріали

Дубайський шоколад став сенсацією – всі його хочуть та не всі можуть. Що в ньому такого?

23.12.2024

Вночі та зранку в Україні збили 36 ворожих дронів – було 89, куди ділась решта

В Україні збито 47 дронів із 72. Із них 25 були імітаторами

23.12.2024

«Філ»

Військовослужбовець 123-ї бригади ТрО на псевдо «Філ» – людина з цікавою долею. І в мирному житті йому довелось 2,5 роки провести в полоні лівійських піратів.

«Працював я другим механіком на цивільному судні. Перевозили дизельне пальне. Випадково натрапили на корабель без прапора. Охоронці, як побачили піратське судно, повтікали. Так я опинився в полоні, в якому провів два з половиною роки. В столиці Лівії! В Тріполі! У в’язниці. Дивно, але навіть на такій далекій відстані від Батьківщини тоді я відчув «російський слід». Нас звільнили, і ця історія не вмістилася би в «десятитомник».

Повернувся додому, на флот більше не пішов – дружина не пустила, сказала, що ніяких більше морів та океанів, тепер моє море – максимум на пляжі в Коблево. Зайнявся холодильним обладнанням. Велика фірма, великі перспективи, але почалася велика війна», розповідає боєць.

«Філ» сам пішов до РТЦК, і звідти його направили служити до 123 бригади ТрО. Він побував у різних підрозділах, але його теперішня служба, вважає захисник, – він капітан човна – найбільш корисна, адже від драйвера завжди залежить успіх бойової операції, життя та здоров’я побратимів.

«Коли виходжу на воду, брати дуже раді мене бачити. Я забираю їх, втомлених і виснажених, даю надію на відпочинок. Майже завжди ми «вислизаємо» з-під обстрілів, адже наша мотивація – вижити, аби завтра продовжити боротьбу, в окупантів же – просто заробити свої брудні криваві гроші. За весь час я перевіз величезну кількість поранених, працюю і вдень, і вночі. Були моменти, що не знав куди «йде» мій човен, мав лише точку на мапі і усвідомлення, що побратимам потрібна ротація», – каже військовослужбовець.

«Він в нас універсальний солдат: він і драйвер, і штурмовик, і бойовий медик водночас, – додає про «Філа» його побратим на псевдо «Дід Мороз». – В одному з боїв з 12 побратимів загинуло п’ятеро, четверо було поранено. «Філ» проводив евакуацію. Вів човен, коли почався обстріл, і «Філ» кидає кермо, хапає кулемет, і приймає бій».

Хоча був один випадок, коли і «Філа» довелось евакуйовувати.

«Декілька місяців тому на нашу групу з 4 чоловік, що були на бойовому чергуванні, сунула чимала юрба росіян, почався вогневий контакт. Везу підкріплення. Моє завдання – доставити людей, забрати звідти поранених. «Дід Мороз» йде на своєму човні на відстані, стріляє з РПГ, прикриваючи мій підхід.

В етері команда «забирати всіх», оскільки сили не рівні. Висаджувались березі ми майже в вирі ворожого мінометного вогню. В човні є кулемет, прикриваю відхід хлопців. Далі – мінометний обстріл вже наших човнів. Вогневий контакт з росіянами 10-15 метрів.

Завантажилися, відходимо. З кущів росіянин стріляє з РПГ. Перший постріл пройшов між нашими човнами. Другий… Човен, в якому знаходився я із пораненими, від влучання в двигун відкинуло в очерет. Десь з’явився російський дрон-спостерігач. Міномети не вщухали. Поранені пересіли на човен «Діда Мороза». Я залишився. Евакуювали мене і пошкоджений човен швидко. Добре, що в ординців немає нормальних стрільців», – розповів «Філ».

Військовослужбовець не вважає, що робить щось надзвичайне.

«Ми просто виконуємо свою роботу, а всі емоції залишилися в лютому 2022 року. Багато хто каже, що вже тоді “загинув”, в перші дні великої війни, тому безстрашність в нас в крові. Я на човні виходжу і в кригу, в мороз, і в шторм, для мене відмови не існує, адже ми прийшли до війська захищати своє, і інших варіантів не існує», – каже наш захисник.