Президент Зеленський в інтерв’ю The Wall Street Journal відповів на кілька особистих запитань.
Журналістка: Я брала у вас інтерв’ю, здається, три чи чотири роки тому — ви вже тоді займалися цим два роки, — і я запитала, як ви справляєтеся зі стресом. Ви розповідали, що допомагаєте синові з домашнім завданням. А як ви самі справляєтеся зі стресом зараз?
– Не знаю. Не впевнений, що справді з ним справляюся. Тобто… ми просто намагаємося виконувати свою роботу так, щоб… Річ навіть не в тому, чи поважатимуть тебе люди. Головне — щоб після війни й після завершення президентства ти міг і далі жити у своїй країні, ходити вулицями, і щоб ніхто не хотів тебе вбити чи ненавидів через те, що ти поводився як шматок лайна — не як лідер і не як людина. Ось у чому справа. У тому, як ти живеш і як намагаєшся жити. Бувають помилки — а під час війни їх робиш чимало. Чому? Бо доводиться допомагати президенту Трампу укласти угоду. Тобто треба укладати сотні угод щодня. Це некомфортно, це дуже делікатні питання. Буває, що й не хочеться цього робити, але мусиш. Так, багато всього. І все зводиться до твого ставлення до роботи, до країни та до людей. Зрештою, все крутиться навколо людей. Люди дають тобі енергію жити, але є й такі, кого ти ненавидиш і хто забирає в тебе всю енергію. Саме так, у цьому й річ. Тож я намагаюся жити заради хороших людей. Сподіваюся, що навколо нас багато хороших людей. Дуже на це сподіваюся.
