Вчора, 17 березня, в МЗС Румунії викликали посла РФ Валерія Кузьміна через російські заяви з приводу румунського золота, вивезеного в Росію під час Першої світової війни.
Як пише “Європейська правда“, про це йдеться у повідомленні МЗС Румунії.
Зазначається, що посла викликали у зв’язку з “серією заяв російської сторони”, які звучали останнім часом.
До посла було доведено глибоке незадоволення румунської сторони у зв’язку з викривленим, усіченим та невідповідним чином, у тому числі у публічній комунікації посольства Російської Федерації, висвітленням важливих тем двостороннього характеру, які беруть свій початок в історичному минулому”, – йдеться у повідомленні.
15 березня посольство Росії в Румунії у своєму Telegram-каналі закликало “окремі гарячі румунські голови” відмовитися від мрії повернути румунське золото.
“Послу РФ було нагадано про необхідність повного і постійного включення в дипломатичну практику, в тому числі в частині дотримання відповідальної поведінки в публічній комунікації”, – заявили в МЗС Румунії.
Посольство Росії в Бухаресті також заявило в п’ятницю, спираючись на дані Міністерства оборони Росії, що в Україні воювали 784 “румунські найманці”, з яких 349 були вбиті російською армією. Заяви посольства викликали реакцію МЗС Румунії, яке уточнило, що така інформація “є частиною арсеналу гібридної війни і дезінформаційної кампанії, спрямованої проти країн-членів ЄС і НАТО, в тому числі проти Румунії”.
Нагадаємо, Європейський парламент 14 березня ухвалив резолюцію із закликом до ЄС активізувати зусилля, аби домогтись від Росії повернення золота й об’єктів культурної спадщини, що їх вона вивезла на початку ХХ століття з території Румунії.
Як повідомляло ІншеТВ, під час Першої світової війни, між 1916 і 1917 роками, Румунія відправила до царської Росії у царську національну скарбницю для захисту на випадок окупації національної території загалом 91,5 тонни чистого золота, які були частиною резерву Національного банку Румунії. А ще – королівські колекції рідкісних коштовностей і монет, а також безцінну спадщину культурного та історичного значення – державні архіви, документи, дорогоцінні історичні рукописи, картини, рідкісні книги та колекції багатьох державних і приватних установ. Після приходу до влади комуністичного режиму Росія захопила ці скарби і відмовилася їх повертати, і значна частина скарбів залишається неповерненою донині.
У серпні 1916 року Румунія вступила у війну, приєднавшись до країн Антанти – Франції, Великої Британії та Росії. Після перших перемог становище Румунії ставало дедалі важчим, оскільки вона вела війну на два фронти: з Німеччиною та Австро-Угорщиною на північному заході та з Німеччиною, Болгарією й Османською імперією на півдні, уздовж Дунаю. До кінця 1916 року румунська армія відступила до Молдови, частина якої тоді належала до Румунії, – на той момент уже дві третини території країни, включно з Бухарестом, було окуповано, а всі центральні установи перемістилися до Ясс на схід Румунії. Ризик повної окупації змусив уряд відправити скарби Національного банку в Москву. Крім спільного кордону, країни були об’єднані тісними родинними зв’язками своїх монархів: королева Румунії Марія доводилася двоюрідною сестрою імператору Миколі II.
Евакуація відбувалася у два етапи: у грудні 1916 року і в серпні 1917 року понад 40 залізничних вагонів перевезли румунські багатства в Москву до мирних часів. Про цю процедуру напередодні голосування в Європарламенті докладно розповів Національний банк Румунії. Тоді представники румунського і російського урядів підписали протоколи, де чітко зазначалося, що золото належить Нацбанку Румунії, вирушає до Москви на зберігання і його збереження гарантує уряд Російської імперії.
Після прибуття вантажу до Москви представники Нацбанку Румунії та Держбанку Росії склали повний опис, який підписали і завірили печатками обох сторін.
Незабаром до влади прийшли більшовики. Вони заарештували посла Румунії та конфіскували скарби її Нацбанку і культурно-історичні цінності. За радянської влади деякі з цих цінностей були повернуті Румунії – в 1935 і 1956 роках, але істотна їх частина і повний золотий запас залишаються в Росії, незважаючи на підписані при передачі протоколи.
4 липня 2003 року сторони заснували спільну румунсько-російську комісію з вивчення питань, пов’язаних з історією двосторонніх відносин, зокрема питання про румунське надбання. За 15 років комісія збиралася всього п’ять разів, останнє засідання відбулося у 2019 році. У протоколах, укладених за підсумками цих зустрічей, Москва визнала позов Румунії до РФ і погодилася, що надані Бухарестом документи є справжніми та мають статус міжнародного договору про передачу Румунією своїх скарбів на зберігання в Росію.
Румунський євродепутат Крістіан Терхес під час дебатів наголосив, що окрім якнайшвидшого і безумовного повернення всіх румунських багатств, Москва зобов’язана компенсувати Бухаресту і поточні відсотки від цих активів за весь час, поки Румунія не могла ними скористатися.
“СРСР, а потім Росія, користувалися і продовжують користуватися доходами від цих цінностей, чи то матеріальні, чи то духовні, – зазначила інша представниця Румунії Рована Плумб. – Цікаво, кого-небудь ще дивує така жорстокість Москви? Що може бути кращим доказом того факту, що незалежно від політичних режимів у Росії, їхня поведінка не змінюється?”
Кілька депутатів заявили, що найкращий спосіб реституції – це конфіскація російських суверенних активів , заморожених на території ЄС. “Ми мусимо бути твердими перед обличчям відсутності у Росії будь-яких принципів. Ми маємо використати заморожені активи путінського режиму без зволікання. Це була б виправдана відповідь у цьому контексті, – вказав румунський європарламентар Дачіан Чолош. – Румунія вже заплатила ціну за російську диктатуру та імперіалізм. І це має стати уроком для сьогоднішньої Європи”.
