123-я бригада територіальної оборони продовжує працювати задля безпеки Миколаївщини.
Про бойову роботу на Кінбурнському напрямку, унікальні полігони, симбіоз з місцевою владою і те, чому знання рідної землі — це реальна перевага на війні, розповідається в сюжеті ТРК «МАРТ».
123-я бригада територіальної оборони продовжує свою роботу на передовій, у небі над містом і в прифронтових громадах Миколаївщини. Щодня бійці захищають свій регіон, своїх рідних і близьких. Про те, як влаштована ця робота зсередини, розповів начальник відділення цивільно-військового співробітництва штабу бригади Дмитро Прокопцов.
«Наш підрозділ створений із людей з Миколаєва та найбільших районних центрів області. Більшість особового складу набрано саме звідти. Тому це як бути вдома, ти знаєш кожен клаптик землі, кожен сантиметр, кожен провулок. Це підтверджують і бої за Баштанку у 2022 році. Хлопці розповідали, як, знаючи місцевість, кожен кущ, змогли зупинити загарбників. Саме завдяки цьому ворога вдалося дуже успішно стримати малими силами».
Знання місцевості — це не дрібниця, а реальна бойова перевага, наголошує Дмитро. Бійці бригади знають кожен провулок, кожен кущ, кожну під’їзну дорогу. І це позначається не лише на тактиці, а й на моральному стані: захищаючи власну домівку, люди воюють із особливою відповідальністю.
«Усі розуміють, що це безпосередньо впливає на їхні сім’ї, оточення, міста. Зокрема Миколаїв, Березанку, Первомайськ. Це їхні домівки. Захищати свій дім — найпочесніше. Я розумію, що хлопці, які поїхали на схід та воюють на різних напрямках, також виконують надзвичайно важливу роботу. Але коли служиш ближче до дому, це приносить їм радість, і вони дуже задоволен»і.
Сам Дмитро Прокопцов прийшов служити з перших днів повномасштабного вторгнення. Пройшов шлях від солдата роти контрдиверсійної боротьби через розвідку аж до нинішньої посади. Отримав поранення, але залишився в строю. Тепер він відповідає за цивільно-військове співробітництво — постійну двосторонню комунікацію між бригадою і місцевими громадами. Військові допомагають цивільним — цивільні допомагають військовим.
«Цивільно-військове співробітництво — це дуже широка тематика. Це стандарти НАТО, які були запроваджені після роботи військових у незнайомих місцевостях, зокрема в Афганістані та Іраку. Там зрозуміли, що без комунікації та взаємодії з місцевими жителями нічого не вийде, адже виникало багато питань, пов’язаних із цивільними, які військові самостійно не могли ефективно вирішувати. Тоді й був створений цей напрямок. У нас специфіка інша, тому що ми, знову ж таки, у себе вдома. І навіть коли приїжджаємо в Донецьку, Харківську чи Запорізьку області, все одно відчуваємо, що це наш дім».
Куцурубська громада фактично живе під щоденними обстрілами — але люди там не здаються: сіють, збирають врожай, працюють. Стало можливим це зокрема завдяки підрозділу РЕБ 123-ї бригади, який створювався з нуля і сьогодні забезпечує понад 80% успішних подавлень ворожих безпілотників.
«Для фермерів і місцевих жителів це дуже важливо. Вони можуть продовжувати свою діяльність і комунікують із нами напряму. Для будь-яких робіт, зокрема для прикриття цивільної техніки, вони звертаються до нас, уточнюють, чи «чисте» небо. І тому, слава Богу, у нас не так багато уражень і втрат серед цивільного населення, що також дуже важливо. Це і є довіра людей — вони знають, що ми їх прикриваємо, тому можуть пересуватися і працювати».
Кінбурнський напрямок — один із найскладніших на півдні. Водна перешкода, поривчасті вітри, густі ліси. Все це серйозно ускладнює бойову роботу. Попри це, підрозділи бригади, насамперед оператори БПЛА, вже вивчили цей район до найдрібніших деталей. Кожна уражена ціль тут сприймається по-особливому оскільки за спиною рідне місто, наголошує Дмитро.
«Це дійсно дуже складна робота. Я захоплююся нашими хлопцями, які туди літають і завдають вогневого ураження по ворогу. Тому навички, які вони тут здобули, є надзвичайно важливими. На кожному напрямку є своя специфіка: десь це терикони, десь ліси й інші особливості місцевості. І цей напрямок по-своєму унікальний. Тому досвід, який хлопці отримали тут, є дуже важливим».
Також бригада активно взаємодіє з місцевою владою — і ця співпраця давно вийшла за межі формальності. Начальник відділення ЦВС каже: міська рада та обласна адміністрація розуміють, що вкладати в безпеку свого регіону — вигідно всім.
«Цей симбіоз влади, допомоги влади і нас: засобами РЕБ, ППО і так далі. Я вважаю, що це ефективно. І це правильно, і саме для цього створювалося ТРО. Тобто це його ДНК. Мені здається, що воно у нас працює і має працювати надалі».
За підтримки влади в бригаді створено власні полігони — для стрільб, польотів FPV-дронів і роботи з наземними роботизованими комплексами. Сьогодні цими майданчиками користуються й інші підрозділи, зокрема ДФТГ.
«У нас і зараз на днях були навчання з хлопцями з ДФТГ. Я так розумію, що на їхній базі планують створювати деякі підрозділи. Вони майже щодня займаються разом із підрозділами ДФТГ та нацспротиву. Ми також готуємо й інші підрозділи — у нас є придані сили, які проходять підготовку. Тобто ми тренуємо й інші наші підрозділи. Величезна робота проводиться щодня».
Служити там, де виріс. Захищати вулиці, якими ходив додому. Боронити місто, де живуть твої рідні. Для бійців 123-ї бригади це — щоденна реальність. І саме це, за словами Дмитра Прокопцова, робить їхню службу особливою.
«Я вважаю, що ми — сім’я. Якщо в сім’ї все добре, то всі одне одного підтримують і люблять. Ми любимо Миколаїв, і, думаю, Миколаїв любить нас. Так само, як я казав і про інших хлопців, які тут служать. Не можна сказати, що тут тільки 123-тя бригада, адже інші підрозділи також працюють. Просто ми тут знаходимося і можемо частіше бачитися. Це велике щастя приїхати до свого міста і щось розповісти людям, близьким, друзям. Вони слухають. Багато кому я розповідаю про наші успіхи в Куцурубській громаді щодо подавлень. Вони кажуть: «Ви такі молодці, ми навіть не знали». Тобто, я думаю, що ми на хорошому рахунку в місті».
Як повідомляло Інше ТВ, У Миколаєві на Миколу-літнього 123 бригада ТрО показала, чим воює, і провела благодійний аукціон (ФОТО)
