Війна Росії проти України стрімко переходить на новий технологічний рівень. І значною мірою це – наслідок рішень, ухвалених самою Москвою, пише у своїй колонці для New York Post військовий експерт і автор книжки “Рій дронів: як маленькі безпілотники підкорять світ” Девід Гемблінг, передає ВВС.
“Володимир Путін створив монстра, і цей монстр може його знищити”, – зауважує він, коментуючи стрімкий розвиток безпілотних і роботизованих технологій на полі бою в Україні.
Від цієї тези автор переходить до ширшої картини: війна, розпочата президентом РФ, не лише змінила баланс сил, а й фактично прискорила старт нової епохи – епохи бойових машин.
Народження “війни роботів”
Як зазначає оглядач New York Post, Путін фактично запустив ланцюгову реакцію – і її наслідки можуть бути непередбачуваними.
Президент України Володимир Зеленський нещодавно повідомив про безпрецедентний випадок: уперше за час війни позицію супротивника вдалося захопити виключно за допомогою безпілотних систем – без участі піхоти і без втрат.
Цей епізод може стати переломним. Війна поступово перестає бути зіткненням людей і дедалі більше нагадує протистояння технологій.
Як Україна нівелює чисельну перевагу Росії
В останні чотири роки, нагадує автор, ключовою перевагою Росії залишалася чисельність армії. Однак Київ знайшов спосіб змінити правила гри.
Замінюючи солдатів роботизованими системами, Україна зменшила залежність від людського ресурсу.
Це водночас відкриває двері до нової, значно похмурішої реальності, де машини здатні самостійно виявляти та знищувати людей, розмірковує Гемблінг.
Від “телетанків” до сучасних роботів
Ідея дистанційно керованих бойових машин насправді не нова.
Ще у 1930-х роках у СРСР створювали так звані “телетанки” – легкі машини з вогнеметами, призначені для штурму укріплених позицій. Але через нестабільний радіозв’язок ці проєкти швидко згорнули.
Згодом, у 1970-х, роботи знайшли застосування у розмінуванні. Втім, перетворити їх на повноцінну зброю довго не вдавалося.
Навіть США, розгорнувши в Іраку в 2007 році роботизовані комплекси SWORDS, так і не наважилися використати їх у реальному бою – ймовірно, через сумніви в надійності та ризик негативного резонансу.
Росія, своєю чергою, тестувала комплекс “Уран-9” у Сирії, але зіткнулася з технічними проблемами: зокрема, через перебої зі зв’язком машина могла втрачати керування і зупинятися. В Україні ці системи не бачили.
Чому наземні роботи – це складно
Пересуватися землею значно складніше, ніж літати. Саме тому дрони вже стали звичним інструментом війни, тоді як наземні роботи досі мають проблеми з навігацією, пояснює автор статті.
Навіть цивільні технології не застраховані від збоїв: нещодавно в Маямі робот-доставник виїхав на залізничні колії – і його збив поїзд.
Україна підходить до цієї проблеми практично і швидко. Тут створюють недорогі пристрої на базі комерційних рішень, одразу відправляють їх на фронт і вдосконалюють уже в реальних умовах.
Роботи на передовій
Спочатку наземні безпілотники виконували прості завдання – доставляли вантажі туди, де це надто небезпечно для людей. Але дуже швидко їхня роль почала зростати. Тепер вони можуть евакуйовувати поранених, встановлювати міни і навіть брати участь у боях.
Як пише оглядач New York Post, дедалі частіше з’являються відео, де озброєні роботи працюють прямо на лінії фронту.
Один з показових прикладів – система DevDroid.
За розмірами вона приблизно як квадроцикл, розвиває швидкість понад 6 км на годину і оснащена кулеметом. За словами українських військових, такий робот може утримувати позицію понад місяць, періодично повертаючись на базу для підзарядки та поповнення боєкомплекту.
Командир підрозділу наземних роботизованих систем NC13 3-ї окремої штурмової бригади Микола Зінкевич навів показовий приклад: робот DevDroid зайняв позицію на передовій і протягом 45 днів фактично утримував її самостійно, відбиваючи атаки росіян – без присутності солдатів.
Українські розробники кажуть, що можуть створювати такі системи за кілька тижнів, тоді як на Заході на це зазвичай ідуть роки.
Але проблеми ще є. Наземним роботам досі важко самостійно об’їжджати перешкоди. Тому їх зазвичай не залишають “самих: оператор керує з землі, а дрон зверху стежить за ситуацією і підказує, куди краще рухатися.
За словами президента Зеленського, українські сили вже проводять повністю роботизовані наступальні операції. У них одночасно використовуються повітряні дрони та наземні безпілотні платформи (UGV).
Поки що такі операції проводять обмеженою кількістю техніки. Але плани значно масштабніші – Україна розраховує виготовити близько 20 тисяч наземних роботів уже цього року і за потреби швидко нарощувати виробництво.
Андрій Білецький, командир 3-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ, у березні заявив, що вже до 2026 року наземні роботи можуть замінити близько 30% піхоти на фронті. У довшій перспективі їхня частка може зрости до 80%.
Війна майбутнього вже почалася?
Експерти поки що сумніваються, що роботи зможуть повністю замінити людей. Особливо це стосується міських боїв і окопної війни.
Такі системи ще не можуть самостійно заходити в будівлі, займати окопи або виконувати складні дії в тісних умовах.
Проте розвиток іде надзвичайно швидко.
Україна вже тестує роботів, що нагадують собак, а також людиноподібні машини.
І, як підкреслює оглядач New York Post Девід Гемблінг, це не вибір від доброго життя, а вимушений крок для зменшення втрат людей.
Україна, за його словами, налаштована на перемогу. І якщо для цього потрібно буде використати бойові машини, схожі на “термінаторів”, вона на це піде.
У такій логіці наступ Росії може натрапити на “стіну” роботизованих систем, якими керують оператори з відстані в десятки кілометрів від фронту.
На думку Гемблінга, це може змінити саму природу війни – не лише в Україні, а й у всьому світі.
Поле бою майбутнього може стати повністю механізованим, а прямі бої людей виглядатимуть так само застаріло, як сьогодні – поєдинки на мечах.
І в цьому, натякає Девід Гемблінг, головна іронія: війна, яку розпочав Володимир Путін, може зрештою запустити процес, що обернеться проти нього самого.
