Миколаївські тероборонівці

Найкоштовніший наш скарб – це люди. Люди, які стали на захист нас і нашої землі.

Із зрозумілих причин зараз ми не можемо назвати їх прізвища – тільки псевдо. Але разом з пресслужбою 123 бригади Тероборони ЗСУ про них розповідаємо.

«Камаз»

Військовослужбовець 123-ї бригади ТрО ЗСУ на псевдо «Камаз» захищає нас вже майже три з половиною роки.

«Як і в багатьох чоловіків, усвідомлення небезпеки для рідних, і що «пора брати до рук зброю», до мене прийшло, коли ворог був вже біля мого міста. Вибору не було, і я став до лав 123-ї. Далі було Посад-Покровське, Чорнобаївка, і наша Херсонщина, де ми добре повоювали.

Мій рідний штурмовий загін 123 бригади «Південні вітри» – як символ мужності і звитяги. Нас довго тренували, це були незабутні заняття довжиною в життя, як нам здавалося, хоча тривали вони лише два місяці. Вчили нас не хлопці з військової кафедри, а досвідчені воїни, дядьки, загартовані островами. Нас вчили на чужих помилках, вчили реальним речам роботи на островах Херсонщини, і ми, окрилені присмаком скорої перемоги, були вправними учнями.

На островах було важко, але цікаво через різні за характером завдання, і ми нічим не поступалися сусідам з елітного 73-го», – згадує воїн.

В одному з острівних боїв «Камаз» отримав поранення:

«7 березня 2023 року ми з побратимами працювали на острові В. Потьомкін, де вже декілька днів тривали стрілецькі бої. FPV на той час ще не було, але були дрони зі скидами. Наш спостережний пост розташовувався в будиночку, попереду стояв порожній будинок, а за 150 метрів – спостережний пост рашистів.

Того дня в нас зав’язався ближній бій, в якому декілька побратимів і я отримали поранення. Рашисти відступили.

Після відступу почали працювати їхні 120 міномети, «сапог» і танк. Так, той жахливий танк, який приніс багато горя, і який згодом був знищений нашою авіацією.

Паралельно тривала «війна ефірів». Заходили на частоти ворога. Вони на наші, ми – на їхні. Не встигали перепрошивати радіостанції. В 11-ту (годину) ночі на мою радіостанцію виходить кацап і каже: «Бросай оружие». Був посланий за руським кораблем.

«Вас янголи люблять, коли так оберігають», – так казав мені бойовий медик, що прибув на «еваку» після бою».

Після поранення «Камазу» довелось звільнитись, але жити без армії захисник вже не міг, та й спілкування із «шмуликами»-ухилянтами дуже шкодило моральному здоров’ю. За півтори місяці воїн знову призвався, тепер вже у механізовану бригаду, і 16 січня 2024 року вже воював у донецьких степах. Але тепер «Камаз» – знову у лавах 123-ї, тримає наше небо.

«Рашист – така сама людина, як і ти, і «працює» так само. Якщо ти в двобої вистрелив першим, то 85 відсотків, що ти виграєш. Коли починаєш стріляти, противник теж боїться і починає ховатися. Якщо він вистрелив в тебе, ініціатива на його боці, він побачив, що ти злякався і ховаєшся, тоді ти програєш. Не можна недооцінювати противника, а навпаки вважати, що він сильніший, і максимально готуватися.

Під час останнього бою ми з побратимом «Фоксідом» виносили з з позицій хлопця, дуже тяжко пораненого в ноги, і який не міг іти. Той хлопець тепер на лікуванні, називає мене: «мій янгол – носитель». Ми йому врятували життя.

Зараз з побратимами тримаємо наше небо. Майже щодня боремося з повітряними атаками ворога і на рахунку маю більше десятка збитих повітряних цілей. Часто це реактивні, дуже швидкісні і маневрені цілі.

Про нашу роботу можна писати книжки, але це вже після нашої Перемоги, в яку ми свято віримо!», – каже воїн.

Автор Salsa

Миколаївські тероборонівці: Chester (ФОТО)

Як пастор став капеланом: історія Євгена Мініна з Миколаєва

Миколаївські тероборонівці: «Вітер»

Миколаївські тероборонівці: «Кузя»

Миколаївські тероборонівці: «Сірко»

Миколаївські тероборонівці: “Іванич”

Миколаївські тероборонівці: «Карта»

Миколаївські тероборонівці: «Воробей» (ФОТО)

Миколаївські тероборонівці: «Машина»

Миколаївські тероборонівці: «FEN» (ВІДЕО)