Найкоштовніший наш скарб – це люди. Люди, які стали на захист нас і нашої землі.
Із зрозумілих причин зараз ми не можемо назвати їх імена – тільки псевдо. Але разом з пресслужбою 123 бригади Тероборони ЗСУ про них розповідаємо.
«Панда» – людина з великим серцем, і ще більшим бажанням перемогти
Ми живемо в буремні часи, ми пишемо історію своєї Батьківщини всі разом: від мала до велика, і тільки від нас залежить, яке майбутнє отримають наші нащадки. Коли мені кажуть, що немає вже вмотивованих хлопців, я не погоджуюсь. Вони є! Знайомтеся: Євген, позивний «Панда» – невгамовний хлопець з Одещини.
Ми довго планували нашу зустріч, але все якось не виходило – після виконання декількох важливих бойових завдань на Донбасі (про рятування бійців «Бреста» та «Чечена» ми вже розповідали раніше) Євгену потрібно було відновлення: в Одеському шпиталі йому зробили операцію на серці. Домовились зустрітись на автовокзалі. У нас було трохи часу на розмову, поки чекали транспорт з побратимом, який їхав за командиром, щоб довезти його до нового місця дислокації. Знаєте, є такі люди, котрі заповнюють простір собою, і світ просто зникає навколо. Таким є «Панда» – людина з великим серцем і підвищеним почуттям справедливості. Ми пішли в кав’ярню, де налякали військовою формою всіх цивільних, вони просто позабивались у кутки, дехто втік. Дивні люди, їй Богу! Ми посміялися з переляканих, сіли за столик, і Євген розповів свою історію.
За станом здоров’я «Панда» міг не долучатися до армії, але пішов, і дуже цьому радіє. Показовим для хлопця був приклад одногрупника, який на війні відірвало ногу: після реабілітації та встановлення протезу цей одногрупник знову попросився на фронт. Євгена це зачепило. «У мене ж руки, ноги цілі, голова на місці, вдома відсиджуватись не варіант», – так думав Панда… Чому б не спробувати? Правда, прийшлося піти на деякі хитрощі, але ми домовились не розповідати про це.
22 березня 2022 року Панда прийняв присягу на вірність Українському народові в 126 бригаді (ТрО Одеської області). Бойовий медик в бригадній розвідці – перше місце роботи військового з двома медичними освітами. Спочатку було цікаво: звільнили Херсон, почали ходити на острови Кізимис, Тягинка, узбережжя Софіївки, потім знову прийшло тихе життя. «Не створений я для того, щоб сидіти в кабінеті та видавати пілюлі», – каже «Панда». Ще трішки повоював медиком на «еваку». Ні, сумно.
Десь пролунала інформація про формування нового батальйону для походу на Бахмут. Це був 255-й батальйон 123-ї бригади. Перевівся, але на Бахмут не пішли. Розминалися на Чернігівщині, там «Панда» ще був бойовим медиком, потім Херсонщина, де «Панда» знову почав нудьгувати, тому напросився в розвідники. Пам’ятаю, як горіли його очі, коли він випробував свої польоти на особистих дронах, та використовував перші РЕБи, щоб прикривати рятування бійців з пораненнями. На черговому виході у складі розвідгрупи взяв трофей – русняцьку антидронову пушку «Гарпія 6». Вирішив розібрати її, тиждень витратив на те, щоб з’ясувати як вона працює. Ух, і допитливий розум у цього хлопця! Для ремонту докупив деталі за свій кошт, полагодив, все запрацювало і… полювання за ворожими дронами вже було не зупинити. У «Панди» знову з’явився сенс життя!
РЕБ, байк і війна: як «Панда» став новатором у боротьбі з ворожими дронами
Війна внесла багато позитивних корективів, дуже чітко розставила пріоритети в житті «Панди». Він практично припинив спілкування з далекими родичами.
«Коли мої родичі почали казати, що я пішов воювати за гроші, стало дуже неприємно. Я йшов захищати свою землю не за гроші. Коли почали платити, це стало приємним бонусом. За ці кошти я вже міг сам купувати те, що мені потрібно – комплектуючі для ремонту обладнання, а не клянчити їх по друзях-волонтерах. Все, що ми робимо, ми робимо для себе. Я просто припинив спілкування з тими, хто заздрить. Але в мене з’явилися нові друзі: мої побратими, волонтери, які постійно відгукуються на мої прохання, бо іноді не встигаю за цінами».
На Херсонському напрямку влітку дуже щільно почали працювати ворожі дрони, тоді Євген вирішив стати хантером. Брав з собою автомат з обрізаним стволом, який ховав під одежею. До того часу до нього вже приїхав його двоколісний залізний кінь. З його допомогою і підстрелював дрони.
Скільки він тоді їх настріляв, не пам’ятає, але одного дня було п’ять штук. Кожен підбитий дрон вивчав, робив висновки. Безумовно, перед тим, як полювати, наводив довідки про те, чиї дрони зараз знаходились у повітрі, щоб не підстрілити наших пташок.
Тим часом начштабу вже думав про те, як зробити з «Панди» командира відділення радіоелектронної боротьби.
В кінці липня «Панда» зовсім відійшов від медицини, тоді йому запропонували нову посаду командира відділення радіоелектронної боротьби батальйону. Треба було формувати свою команду.
«Ще до мого призначення на посаду я вже виношував плани стосовно створення системної роботи відділення РЕБ. Мені потрібні вмотивовані хлопці з хорошими фізичними навичками, бо ми не просто полюємо за дронами, ми ще таскаємо на собі купу електроніки, а ще потрібно броню і шолом одягати – безпека в нашій справі найважливіша», – каже мій співрозмовник.
Від навчання до реальних боїв – як «Панда» з командою долає ворога
«Шукати людей в свій підрозділ було марною справою, тоді я пішов у рекрутінг, де зустрів декілька цивільних хлопців, вони висловили своє бажання піти служити. Ми почали вчитися вже тоді, коли виїхали на Донбас. Безумовно, у хлопців було базове навчання, але в кожній військовій праці є свої нюанси, які обов’язково треба озвучити. Я тоді приїхав з курсів.
Десь чотири дні пішло на те, щоб спланувати план дій по заходу в Богоявленку нашого підрозділу.
Нас крили КАБами безбожно, працювала арта, гатили танки. В день було більш ніж 100 FPV-дронів, плюс «мавіки» зі скидами, русня постійно мінувала територію «пелюстками».
Перед виходом я сказав: хлопці, ви маєте знати, куди ви йдете, там – не комп’ютерна гра, там справжній бій, і там, на жаль, гинуть люди. Це – не прогулянка. Потім я сиджу, п’ю каву і думаю, що хлопці мої не обстріляні. Тоді ми висунулися трішки ближче до командного пункту, там посиділи, звикли. Вирішили, що я, як бувалий, буду їхати трішки попереду, так би мовити, «протоптувати» шлях, а вони за мною по моїх слідах. Дня три ми покатались, потрапляли під обстріл арти та FPV-шок. Хлопці трошки звикли, і ми почали полювати.
Взяли з собою дві пушки, і шо? Не можемо заглушити ці грьобані дрони. Нічого їх не бере.
Він висить і дивиться на нас: і видно, як він думає, куди б вдарити – в машину чи в нас. А ми з Вовчиком дивимось один на одного, тут я кажу йому: “Якщо що, стрибай за мене, в мене броня краще, ніж у тебе, так і врятуємось”. Нам пощастило, все-таки якась частота спрацювала, і дрон полетів геть і вдарився просто в чисте поле. Ми почали аналізувати, чому пушки не спрацювали так, як ми очікували.
Йдемо, дивимось, чого він так реагував погано. Знайшли запчастини. Чесно кажучи, такої компоновки я ще жодного разу не бачив. Все було зроблено дуже грамотно. Нам не варто недооцінювати противника, треба постійно навчатися, а ще краще – рухатися на два-три кроки попереду ворога, тільки так ми можемо перемогти в цій війні. І це я називаю – ставати найкращою версією себе», – продовжує свою розповідь «Панда».
Пригоди в лісосмузі
«Якось чергового разу завозимо ми групу до Богоявленки: всередині лісосмуги вже стояли морпіхи, наших ми закинули десь збоку, і тут почався сильний обстріл прямо по центру лісосмуги. Слава Богу, що ті, хто стріляли, були максимально «косими». Вони стріляють, ми рахуємо. За той час, поки заїхали в «зеленку», розвантажилися, завантажити поранених, нарахували понад 23 «приходів». Найближчий був десь 100 метрів від мене.
Наш «Ізя»-таксист добре знав всі заїзди-виїзди, але шлях наш йшов по полю… Дивлюсь на то поле, а воно засіяне дронами, око висмикує з цього дронового клондайку один, наче вчора з заводу привезений. «Ізя!», – кричу таксисту, – зупинись, треба взяти трофей».
Ізя покрутив пальцем біля скроні, але зупинився. Картина ще та: стоїть посеред поля якийсь дурінь і розбирає дрон. (Це я про себе). На якусь мить обстріл припинився, навіть кацапи, мабуть, здивувалися такому нахабству з мого боку».
Євген встиг відчепити вибухівку, сховав дрон під пахву та швидко застрибнув у машину.
«Наступного разу я вже розумів: не спрацювала «пушка» – треба розстрілювати небезпечну пташку звичайною стрілецькою зброєю. Після того, як розібрав той дрон, знову змінив тактику полювання. Але про це – вже після нашої Перемоги!»
Один шанс на мільйон – і він наш
Війна не пробачає помилок, але таким відчайдушним, як «Панда» та його побратими, вона завжди дарує додатковий шанс.
«А ось ще був один випадок: тоді ми поверталися з «відрядження» і зрозуміли, що заблукали, тільки коли нам почали «салютувати» трасерними кулями. Спочатку кацапи подумали, що то їхні їдуть (ага, на Хамері), а ми – такі сміливі, заїхали прямо на їхню позицію. Дивлюся я в нічник, а вони сидять у лісосмузі й стріляють по нас. Ми, звичайно, зробили поліцейський розворот, й «полетіли» по полю, аж курява стовпом.
А дорогу тим часом вже почали контролювати дрони. Що робити? Почали ми тоді гру під назвою «Пощастить/не пощастить». Треба було доїхати до найближчого населеного пункту. З першого разу не вдалося, темна ніч. Все ж таки протоптали ми дорогу, коли чую: біля мене такий неприємний звук, і це – не звук Хамера.
П’ятизарядною помповою рушницею починаю стріляти в темне небо. Теоретично я міг його збити раніше, але він летів над хатами, де мешкали наші військові, тоді я міг би наробити багато біди.
Вирішили привернути увагу ворожого птаха на себе: «Ізя» тисне на газ, і знову полетіли ми разом з цим клятим дроном. Вилітаємо за населений пункт, потім на міст, а тепер, кажу, – тримайтеся всі!!! Відкидаю антидрон-пушку в бік і починаю працювати помповою рушницею.
Намагаюся потрапити на звук, в мене п’ять набоїв, чотири – мимо, і тільки п’ятим розношу ту фпв-ху в мотлох, мабуть, потрапив в батарею, бо почув характерний ляск і побачив купу іскор. Пощастило! Ми виграли!»
“Для перемоги над ворогом треба мати не тільки бажання, треба постійно навчатися!”
«Завжди кажу своїм підлеглим про те, що не можна недооцінювати противника, до ворога треба ставитися з повагою, вчитися у нього, аналізувати його дії та продукт, яким він працює. Потім вдосконалювати отримані знання, аби бути на два кроки попереду того, хто хоче тебе вбити.
Тільки так ми можемо залишитися живими, та неушкодженими!
У кацапів є дрон-група «Судний день». Колись їх там вчив «Мойсей». Ці всі біблейські аналогії дуже веселять. Слава Богу, цей «Мойсей» вже давно слухає десь співи Кобзона, наші хлопці купили йому квиток. Але я хочу сказати, що в цій групі працюють дуже класні спеціалісти. Деякі дрони, які потрапляли до мене, я розбирав і бачив якісну роботу технарів, окрема увага – обладнанню, воно – шикарне, здебільшого – імпортне. І тут постає питання щодо санкцій, які, начебто, мають руйнувати економіку болотного сусіда».
Нічого не пропадає в дроновому господарстві «Панди»
З підбитих ворожих дронів він бере польотні плати, вивчає, як та хто їх запрограмував. Звісно, з дронів, які можуть стати донорами, «Панда» бере цінну оптику, акумулятори. Такі дрони надалі можуть виконувати ролі обманок, а можуть воювати вже на нашому боці.
«Вивчаю антени, щоб розуміти, підходить моя пушка для знищення цього дрона або ні. Росіяни змінюють частоти, ставлять по дві антени. Іноді пушка може задавити одну частоту, але пропустити іншу. Тоді в роботу вступає західний “StVt” який завжди врятує мене та моїх підлеглих.
Відточування майстерності – це обов’язково.
Та і влучно стріляти зі стрілецької зброї ти маєш вміти – що з автомата, що з рушниці. Це основа. І брехня, що з автомата не можна збити FPV. Збивали неодноразово, коли не було техніки».
Окреме відділення радіоборотьби – цікава робота для справжніх
«Коли дрон потрапляє під дію РЕБа, він може поводитися дуже непередбачувано: він може впасти, а може летіти за тобою, поки не досягне своєї цілі».
«Панда» ніколи не знає, яким буде його наступне завдання. І щоразу він пізнає щось нове, його навчання не закінчується ніколи – це основа основ.
Коли я запитала «Панду» про нагальні питання, він на секунду замовчав, а потім сказав: «Попросив би більше пацанів тямущих, кращу апаратуру, та ремкомплекти. В планах вдосконалити і доукомплектувати свою майстерню».
На останок прошу розповісти ще якусь драйвову історію.
«Одного дня за нами ганявся дрон, ми його не без зусиль поклали, під’їхали до Константинопольського, що біля Курахового, вирішили трішки відпочити. Тут нам назустріч вибігають хлопці і до нас: “чого встали?” Ми їм кажемо, що відпочиваємо. Ага, кажуть, вчора теж одні відпочивали, так їм в машину добряче прилетіло, вимушені були ховатись та шукати нову машину. Ми, звичайно, хлопці сміливі, але випробувати долю не стали, швиденько стрибнули в машину і побачили дрон. В тому селі було багато наших дронщиків, тому спочатку було важко розібратися, де чия пташка літає. Розібралися та увійшли в кураж, почали гратися, за день поклали сім дронів: п’ять заглушили, дві підбили. Але зробили дуже велику помилку: зосередилися в одному місці. Тоді кацапи методом тріангуляції вичислили, де ми працюємо. Не встигли ми навіть дійти до точки відпочинку, коли чуємо: свистить КАБ, потім ще чотири. Врятувало всіх нас те, що ми та інші хлопці виїхали з хат раніше: нашу рознесло в мотлох, а у сусіда перекопало город. Загинули тільки миші».
Ще в планах «Панди» – розширити свій підрозділ, адже роботи дуже багато.
Коли закінчиться війна, він буде тільки радий, адже його нинішня військова спеціальність розвиває і спонукає йти в ногу з прогресом.
Автор SALSA
Миколаївські тероборонівці: Chester (ФОТО)
Як пастор став капеланом: історія Євгена Мініна з Миколаєва
Миколаївські тероборонівці: «Вітер»
Миколаївські тероборонівці: «Кузя»
Миколаївські тероборонівці: «Сірко»
Миколаївські тероборонівці: “Іванич”
Миколаївські тероборонівці: «Карта»
Миколаївські тероборонівці: «Воробей» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Машина»
Миколаївські тероборонівці: «FEN» (ВІДЕО)
Миколаївські тероборонівці: «Hunter»
Миколаївські тероборонівці: «Mihel»
Миколаївські тероборонівці: «Одін» (ФОТО, ВІДЕО)
Миколаївські тероборонівці: «Фіксік» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Дід» (ВІДЕО)
Миколаївські тероборонівці: «Кузя»
Миколаївські тероборонівці: «Зая» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Ганс»
Миколаївські тероборонівці: «Херсон»
Миколаївські тероборонівці: «Петрович»
Миколаївські тероборонівці: «Хоттабич» (ВІДЕО)
Миколаївські тероборонівці: «Сват» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Ефіоп» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Ізя» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: в ОК «Південь» показали роботу мінометників на передньому краї (ФОТО)
Кішка на ім’я Мишка: вона теж серед миколаївських тероборонівців (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Філ» (ФОТО)
«Горить» своєю справою: чотирилапий миколаївський тероборонівець Бакс (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Погода» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Гарік»
Миколаївські тероборонівці: «Кубрик» (ФОТО)
Як воює БпЛА: історії про результати від миколаївської 123-ї бригади ТрО ЗСУ
Миколаївські тероборонівці: «Грю» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: подружжя Борисовських – разом по життю і на захисті країни (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Лукас»
Миколаївські тероборонівці: «Док»
Миколаївські тероборонівці: «Дід Мороз»
Миколаївські тероборонівці: «Козак» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці: «Іван»
Миколаївські тероборонівці: «Лис»
Миколаївські тероборонівці – «Mask»
Миколаївські тероборонівці – «Ром»
Миколаївські тероборонівці – «Син» та «Морпіх»
Миколаївські тероборонівці: 123 бригада ТрО ЗСУ отримала нового командира (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці – «Брест» (ФОТО)
Миколаївські тероборонівці – «Сенсей» (ФОТО, ВІДЕО)
