Миколаївська обласна військова адміністрація продовжує розповіді про людей, які мешкають в різних куточках нашого регіону та своїми вчинками надихають інших.
Чергова історія – про Андрія Ботаніна, сільського голову с. Мішково-Погорілове.
Голова Мішково-Погорілівської сільської ради Андрій Ботанін згуртував односельців та створив добровольче формування. Разом чергували, зводили фортифікаційні споруди та комунікували із військовослужбовцями Збройних сил України.
«Я не міг зрозуміти, що відбувається. 24 лютого, зранку, ми стояли біля Зайчевського, розмовляли з хлопцями й бачили на власні очі, як бомблять аеропорт…Тоді прийшло розуміння, що це не іграшки, це не випадковість! Це – цілеспрямовані бойові дії», – розповідає про початок агресії рф проти України Андрій Ботанін.
За його словами, протягом дня перебував на робочому місці та розв’язував організаційні питання. Насамперед треба було доповісти людям, як діяти далі в умовах воєнного стану. Адже війська рф вже просувались територією України.
«О 17 тій провели першу зустріч на площі села. Розповіли людям, що нам також страшно, що це війна, і села деякі вже захоплені, тому кожен має прийняти для себе рішення до кінця поточного дня. Щоб ми розуміли, як ми будемо далі діяти», – говорить сільський голова.
Через дві години, зі слів Андрія Ботаніна, відбулася ще одна зустріч із жителями села. Тоді склали список тих, хто залишився, та утворили місцеве добровольче формування.
«Я побачив людей, які – б в житті не подумав! – можуть сюди прийти та допомогти у складні часи…. Хтось – медик, хтось парамедик, хтось ще розуміється на техніці, хтось будівельник, і це все круто відіграло роль у захисті. На перші чергування вийшли вже у ніч проти 25 лютого», – зазначає Андрій Ботанін.
Силами громади та військовослужбовців зводили фортифікаційні споруди за селом. Попри близькість фронту у громаді намагалися жити довоєнним життям. Водопостачання було в ручному режимі через перебиті електромережі – від генераторів накачували й давали погодинно. А сміття вивозили у штатному режимі.
«Ми розуміли, що людям не можна показувати панічні настрої. Був такий курйозний випадок: я вирішив стати трохи солідним і відпустив бороду – 28 днів не голився. Так от підходить бабуся і каже : “Андрію, що, все так погано?”. І я зрозумів, що люди дивляться на те, як ти себе поводиш, що ти робиш…», – ділиться думками сільський голова.
Разом з цим небезпека була поряд. Війська рф вже господарювали за три кілометри від Мішково-Погорілового. Заходили у тамтешні села, грабували будинки, магазини, катували людей.
«Події розвивалися стрімко, як у фантастичному фільмі. Не сильно їх відстежував, бо поряд з бойовими діями ще було звичайне життя. Тому що я – голова сільської ради, мені болить за воду, за світло, за все інше… Але обстріли з РСЗВ зранку знову нагадували про війну», – розповідає Андрій Ботанін.
Нині селяни повертаються до звичного життя. У громаді знайшли прихисток сотні переселенців з Херсонської та Миколаївської областей. А ще проводять благодійні ярмарки на підтримку ЗСУ та активно донатять на армію.
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Наталя та Вероніка Рогозіни
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Віталій Варяниця
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Наталія Дворецька
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Римма Малахова
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Світлана Гапішко
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Олексій Хомич
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Оксана Гончаренко
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Гагік Саркісян
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Марія Баранкевич
