У жовтні Сили оборони провели першу в історії медичну евакуацію пораненого бійця за допомогою важкого БпЛА. Військовослужбовця 30 окремої механізованої бригади з позивним “Маґура” вивезли повітрям на дроні “Heavy Shot Аюдаг-6” із сірої зони, куди понад рік не міг пробитися жоден евакуаційний транспорт.
Про деталі операції пише «Оборонка», передає Інше ТВ.
Дороги кишать мінами, а у повітрі чатують FPV-дрони, які знищують усе рухоме в радіусі десятків кілометрів. У бригаді понад 6 місяців готували зухвалу операцію з порятунку, в якій були задіяні важкі та легкі коптери, НРК, РЕБ і навіть артилерія.
“Я розумів, що знизу людина: хотілося доставити його якомога швидше та максимально безпечно”, – згадує пілот.
“Оборонка” поговорила з виконавцями цієї операції, розробниками дрона та пораненим бійцем. Розповідаємо як військові 2-го механізованого батальйону 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького разом із суміжними підрозділами провернули цю операцію та вписали себе в історію.
Операція стала можливою завдяки злагодженій роботі 92 ОШБр, 14 ОМБр, 30 ОМБр та 10-го армійського корпусу.
491 день
На жаль, ця історія почалася досить давно. Ще 2 червня 2025 року піхотинець 2 мб 30 омбр Костянтин “Маґура” Власенко разом із напарником покинув тил і вирушив на рубежі на Купʼянському напрямку. Позиції розташовувалися на лівому березі річки Оскіл. У сірій зоні він переховувався спочатку в одному місці, але потім позицію затопило і він переховувався в одній із закинутих будівель.
Напарник загинув при переході на запасну точку, а 14 лютого 2026 року російський дрон скинув боєприпас і поранив бійцю обидві ноги. Щоб вижити, “Маґура” сам ампутував собі кінцівки й більше не міг самостійно вийти з позиції.
Витягнути його по землі було неможливо: підходи відрізала річка Оскіл, щільне мінування та постійне чергування ворожих дронів. Батальйон намагався задіяти для евакуації наземний роботизований комплекс, проте росіяни виявили та знищили платформу ще на підході. Піхотні групи теж не могли дійти: через щільну присутність противника у повітрі та інфільтровану піхоту довкола позиції, ділянка перетворилася на замкнений простір.
Все це – чергове свідчення того, що правило “золотої години” на сучасному фронті більше не працює. Забрати пораненого – це дуже небезпечне завдання, яке з кожним роком стає все складніше.
Пораненому раз у 4-5 днів скидали дронами їжу, цигарки та солодке, а звʼязок тримали рацією. Так Костянтин протримався на позиції до евакуації 4 жовтня.
Ідея забрати бійця повітрям виникла у начальника розвідки 2-го мехбату з позивним “Алекс”, який курує напрямок БПЛА в батальйоні. Від задуму до самого вильоту минуло близько шести місяців. Військові мали штатні бомбери Heavy Shot, але вони не підходили. Тож для завдання бійці обрали новостворений важкий безпілотник “Heavy Shot Аюдаг-6” з вантажопідйомністю до 130 кг, оснащений вантажною лебідкою.
“Ми давно працювали з бомберами Heavy Shot і підтримували контакт із компанією Gurzuf Defence. Коли я дізнався, що вони тестують новий важкий борт “Аюдаг-6″, одразу вийшов на них із цією нестандартною задачею. Дрон тоді ще не був до кінця готовий, але розробники загорілися ідеєю”, – розповідає “Алекс”.
Компанія Gurzuf Defence створювала цей дрон насамперед як важку модульну платформу для фронтової логістики. Проте інженери із самого початку закладали в конструкцію запас тяги, достатній для підйому людини. Випробування тривали два роки: першим на тестовому зразку в повітря піднявся головний розробник компанії Олег Гинда.
“Ми ніколи не ставили собі задачу розробити суто евакуаційний борт – це важка логістична платформа. Але ми завжди розуміли, що за певних обставин дрон має бути здатним виконати рятувальну місію. До підготовки цієї операції ми попросили долучитися підрозділи, які вже мають досвід евакуації на НРК. Саме ці фахівці налаштовували лебідку та системи кріплення”, – розповідає “Оборонці” співзасновник Gurzuf Defence Павло Фельдблюм.
Кілька місяців, на прохання підрозділу, компанія доопрацьовувала платформу. Потім додатковим оснащенням борта зайнялися фахівці роти безпілотних наземних систем 92 окремої штурмової бригади, а безпосереднє планування операції, яке зайняло два місяці, взяв на себе штаб 2 батальйону 30 омбр. Загалом до підготовки та планування місії залучили близько 15 військовослужбовців.
Сама передполітна підготовка тривала сім днів. Військові прораховували маршрути, коридори прикриття та запасні точки аварійної посадки на випадок відмови техніки.
“З самим бортом “Heavy Shot Аюдаг-6″ я познайомився за тиждень до місії – їздив на спеціальні навчання. До цього працював тільки на звичайних Heavy Shot”, – розповідає оператор безпілотника, командир відділення мінометної батареї 2-го механізованого батальйону 30 омбр із позивним “Чорний”.
Головний ризик полягав у процесі підвішування: поранений мав закріпитися на тросі самостійно. Для цього за добу до вильоту дрон скинув бійцю комерційне альпіністське спорядження та телефон з відеоінструкцією як користуватися кріпленням.
За планом, боєць фіксував себе карабінами до лебідки коптера в напівсидячому положенні. Будь-яка помилка в кріпленні чи втрата свідомості в польоті означали падіння.
16 кілометрів
Через російські зенітні FPV вантажний дрон не міг летіти сам: повільний великий коптер із підвішеним вантажем одразу ж помітить розвідка ворога. Щоб його захистити, штаб спланував відволікаючий маневр.
До прикриття операції залучили сили одразу кількох з’єднань: окрім 2-го батальйону 30 омбр, працювали підрозділи 14 та 43 окремих механізованих бригад, а також засоби 10-го армійського корпусу. За день до старту суміжники пропонували перенести виліт через відсутність туману, проте за прогнозом погоди туманів найближчим часом не очікувалося, тому командування вирішило діяти.
“Шляхом аналізу ми вирахували, коли активність ворожих дронів найменша. Вирішили летіти “по сіряку” – у сутінках на переході від темряви до світла”, – пояснює начальник розвідки батальйону “Алекс”.
Основну роботу з відволікання виконали важкі бомбери Vampire, які одночасно зайшли на сусідні ділянки й перетягнули на себе увагу операторів зенітних дронів. Росіяни збили один Vampire, тоді як евакуаційний “Heavy Shot Аюдаг-6” пролетів непоміченим.
Дві доби начрозвідки батальйону “Алекс” аналізував дані щодо засобів противника в районі виконання бойового завдання. Спеціалісти 3 армійського корпусу допомогли налаштувати систему РЕБ на “Аюдагу” перед вильотом.
У повітрі “Аюдаг-6” візуально супроводжував батальйонний коптер Autel – він слугував “сторонніми очима” екіпажу, хоча йому було важко тримати високу швидкість евакуаційного борта. Поруч чергував український дрон Lucky Strike, готовий таранити ворожі розвідувальні чи ударні БПЛА у разі їхньої появи. Коли ж борт із людиною повертався назад, артилерія 10-го корпусу відкрила масований вогонь на подавлення по виявлених точках зльоту російських пілотів.
На випадок поломки чи збиття дрона над лівим берегом Осколу штаб підготував “план Б”: розвідувальні групи та екіпажі НРК чатували поблизу визначених резервних точок аварійної посадки.
“Heavy Shot Аюдаг-6” тримав зв’язок через Starlink, тому російський РЕБ його не глушив – завад на лініях керування не було. Висоту змінювали за рельєфом протягом усієї місії. Маршрути туди й назад розділили, щоб росіяни не вирахували курс відходу.
У повітрі дрон пробув менше ніж півтори години. Оператор говорив із пораненим через бортову камеру з мікрофоном.
Через значну дистанцію у 16 кілометрів та граничне навантаження на акумулятори під вагою людини борт не міг подолати весь маршрут без проміжного обслуговування. Для цього на напрямку завчасно розгорнули дві наземні групи.
“По команді я злетів на проміжну точку, де група поміняла батареї, і вже звідти полетів на точку евакуації. Забрав пораненого і повернувся з ним назад”, – пояснює оператор дрона, командир відділення мінометної батареї 2 механізованого батальйону 30 омбр на позивний “Чорний”.
На проміжній позиції пораненого відчепили від лебідки. Тепер на завдання виїхав наземний роботизований комплекс “Миротворець”. Автомобільний транспорт задіяти не могли через ризик демаскування.
Військові замаскували платформу, а вантажний відсік вистелили матрацами. Далі дистанційно керований “Миротворець” проїхав бездоріжжям ще 8 км. У безпечній зоні евакуаційна група перевантажила Костянтина на автомобіль й відвезла до стабпункту – там хірурги надали йому невідкладну допомогу. “Heavy Shot Аюдаг-6” після заміни батарей на проміжній точці повернувся на базу цілим.
“Політ минув спокійно, я здебільшого роздивлявся місцевість. А коли приземлився, відчув безпеку і полегшення – скоро нарешті побачу свою родину. Окремо велика подяка моєму діловоду з позивним “Лівша” за те, що дуже балував мене смаколиками” – сказав “Оборонці” Костянтин “Маґура” Власенко.
Попри спокійну оцінку бійця, реальний виліт виявив деталі, які важко було передбачити на полігоні з баластом. Зокрема, пораненому не скинули захисні окуляри, що спричинило дискомфорт від потужного потоку повітря з-під гвинтів та зустрічного вітру під час руху. Утім, це не завадило загальному успіху місії.
Окремим фактором успіху начрозвідки батальйону назвав холоднокровність самого пораненого під час посадки під гвинти на відкритій місцевості.
“Боєць був надзвичайно кмітливим і з величезною жагою до життя. Ми попередньо скинули йому спорядження та інструкцію, і в момент підльоту він зробив усе максимально точно й швидко. Не було жодної паніки чи затримок – усе пройшло секундно, саме так, як ми планували”, – зазначає “Алекс”.
Майбутнє повітряної евакуації
Успіх однієї операції не зробить повітряну евакуацію регулярною і точно не замінить наземну логістику. Такі вильоти складно готувати й забезпечувати: до місії одночасно залучали розвідку, артилерію, екіпажі хибних цілей і наземні команди. Без цієї підтримки та взаємодії борт з пораненим був би збитий першим російським зенітним дроном.
Такої ж думки дотримуються і самі розробники дрона. У Gurzuf Defence наголошують, що повітряний медевак неможливо поставити на потік через надвисокі ризики для життя пораненого в небі.
“Ми не бачимо, що повітряна евакуація може стати серійною історією. Коли я чую ідеї про тисячі таких місій або про те, що дрони допоможуть вкластися в “золоту годину” – для мене це якась відсилка до фантастики Рея Бредбері чи Станіслава Лема. Така місія не може бути спонтанною: в кожному випадку це унікальна операція, яку готують окремо під реалії конкретної ділянки фронту. Потрібно розуміти, що це завжди засіб останньої надії”, – пояснює співзасновник Gurzuf Defence Павло Фельдблюм.
Водночас досвід порятунку “Маґури” вже вплинув на подальший розвиток безпілотників. У Gurzuf Defence вирішили адаптувати серійні логістичні борти “Heavy Shot Аюдаг-6”, закладаючи можливі технічні рішення та комплекти кріплень для екстреної евакуації, аби кожен борт за потреби був готовий до рятувальної місії.
При цьому в компанії підкреслюють, що це не означає обов’язкового використання евакуаційного оснащення на кожному вильоті, адже борт залишається насамперед логістичним. Паралельно розробники працюють над принципово новими модифікаціями платформи із суттєво більшою вантажопідйомністю.
Успіх операції доводить: поранених можна забирати повітрям навіть коли вони неходячі і знаходяться на віддалених позиціях. Інші виробники теж беруться опановувати цей напрямок. Недавно було презентовано евакуаційний дрон StarGate від компанії SkyFall.
Ця евакуація у виконанні 30 окремої механізованої та 92 окремої штурмової бригад стала доказом працездатності концепції: існує нагальна потреба в засобах евакуації останньої надії. Порятунок “Маґури” з 2 батальйону 30 механізованої бригади створив прецедент порятунку життя там, де інші засоби безсилі.
Після 491 дня утримання позиції на лівобережжі Осколу та виживання з подвійною ампутацією Костянтина “Маґуру” Власенка подали на звання Героя України.
Фото надане Костянтином
По поверненню в тил командир 10 армійського корпусу особисто відвідав бійця у шпиталі та вручив йому орден Богдана Хмельницького III ступеня, яким піхотинця нагородили ще у травні під час перебування на позиції. Бійців 2-го механізованого батальйону 30 омбр, які спланували та провели повітряну операцію, також представили до державних нагород.
Провідати “Маґуру” в лікарню приїхали й представники Gurzuf Defence – виробника того самого “Аюдаг-6”, який виніс його з пекла.
Як повідомляло Інше ТВ, Український досвід евакуації поранених з полю бою за допомогою НРК вивчають у Швеції (ФОТО)
