У той час, коли партія Дональда Трампа намагається втримати контроль над обома палатами Конгресу, а його власні рейтинги схвалення стрімко падають до історичних мінімумів, президент США увесь тиждень активно вів кампанію проти… Володимира Зеленського. Так, жовтневий «передвиборчий сюрприз» від Трампа полягає в тому, що він нарешті вирішив відкрито допомагати Володимиру Путіну в російській загарбницькій війні проти України.
Про це йдеться у статті Сьюзан Б. Глассер для New Yorker, передає Інше ТВ.
Черговий етап багаторічного загравання Трампа з відвертою підтримкою російських воєнних зусиль розпочався минулої п’ятниці. Президент провів тривалу телефонну розмову з Путіним і оголосив про скасування енергетичних санкцій проти Росії, щоб закупити сотні тисяч тонн дизельного пального. Цей крок — імовірно, марний — мав на меті знизити стрімке зростання цін у США, спричинене значною мірою війною на Близькому Сході, яку розв’язав сам Трамп. Водночас він почав шквал звинувачень на адресу Зеленського: поклав відповідальність за триваючу війну на нього, а не на Росію, вимагав від України припинити атаки на російські енергетичні об’єкти і навіть закликав до усунення українського президента з посади. «Він хоче створити проблеми для всього світу, — заявив Трамп про Зеленського. — Я раджу їм знайти нового лідера».
На вихідних президент США оголосив про «енергетичне перемир’я» між двома країнами, яке, судячи з усього, було цілковитою вигадкою. Вже за кілька годин Росія завдала нових смертоносних ударів. Це змусило навіть Лору Лумер — прихильницю теорій змови, наближену до Білого дому, яка раніше послідовно підтримувала Кремль, але після поїздки в Україну змінила позицію, — дійти висновку: «Володимир Путін намагається принизити адміністрацію Трампа».
Трамп, який, здається, зовсім не відчуває приниження, коли йдеться про Путіна, не відступив. Як наслідок, майже через тиждень він спровокував найсерйозніший за весь час свого президентства конфлікт — як з Україною, так і з рештою країн західного альянсу. До середи, після того як наданий США супутниковий сервіс Starlink тимчасово припинив роботу напередодні чергової масштабної російської атаки, Зеленський публічно охарактеризував цей розкол як такий, що фактично перетворився на остаточний розрив відносин. Україна «втрачає сильного партнера», — заявив він британському телеведучому Пірсу Моргану. — «Боляче, коли президент Трамп обирає одну зі сторін — і це не наша сторона». Того ж дня, у досить різкому інтерв’ю виданню Financial Times, він зазначив, що Україна добровільно дотримувалася «енергетичного перемир’я», якого вимагав Трамп, протягом трьох днів, але більше цього робити не буде — попри погрози США припинити обмін розвідувальними даними, якщо удари триватимуть. «З нас досить», — сказав він.
Це вже не вперше, коли Трамп намагається розірвати відносини з Україною. Хто ж забуде протистояння в Овальному кабінеті із Зеленським у лютому минулого року, коли Трамп і віцепрезидент Джей Ді Венс тиснули на нього, вимагаючи погодитися на територіальні поступки з боку України, а Трамп вигукував: «У вас немає козирів!»
Але в умовах війни — як і під час проміжних виборів — час вирішує все. Нинішній момент є особливо ризикованим: посланці Трампа знову в приватному порядку тиснуть на Київ, вимагаючи погодитися на угоду, яка більше нагадує капітуляцію на умовах Росії, аніж компроміс. Тим часом Росія, не зумівши здобути перемогу на полі бою (попри втрати, що оцінюються в 1,4 мільйона осіб), різко посилила атаки на Україну за допомогою безпілотників і ракет.
«Найнебезпечніший момент — саме зараз, у найближчій перспективі», — сказав мені Деніел Фрід, колишній високопоставлений американський дипломат, який займався європейським напрямком. Він щойно повернувся із зустрічей із представниками безпекових відомств у Польщі та Румунії. Фрід був стурбований як ніколи — не лише ситуацією в Україні, а й тим, що Росія активізувала й посилила кампанію розвідувальних атак проти європейських союзників. «Ось що мене турбує: Путін знає про це і скористається ситуацією, — зазначив Фрід. — Ризик у короткостроковій перспективі — саме зараз».
Виникає питання: чи знайдеться у Вашингтоні хтось, хто зможе або захоче щось із цим зробити — з огляду на те, що Трамп має дуже широке уявлення про власні повноваження і байдуже ставиться до думки Конгресу, навіть коли той контролюється його власною партією? «Це гірке й разюче нагадування про те, що найгірші схильності Трампа — вірити Путіну й надавати значення тому, що той каже, — знову й знову беруть гору», — зазначив Кріс Кунс, сенатор від штату Делавер. У нашій розмові в четвер Кунс — який може очолити Комітет із закордонних справ, якщо демократи отримають контроль над Сенатом, — згадав, скільки зусиль знадобилося, щоб переконати Трампа підписати новий жорсткий закон про санкції проти Росії. Цей документ, ухвалений лише місяць тому переважною більшістю голосів обох партій у Конгресі, названо на честь покійного Ліндсі Грема — єдиного сенатора-республіканця, до чиїх слів Трамп прислухався і який наполегливо спонукав його підтримувати Київ.
Фактично, Трамп зруйнував власну стратегію щодо України. Це повторює сценарій, який із прикрою закономірністю виникав протягом останнього десятиліття: він робить обережний крок на підтримку Києва, але після розмови з Путіним повертається до своєї звичної позиції — схиляння на бік Москви. «Чи можна виправити цей розкол у відносинах із нашими європейськими союзниками?» — запитав мене Кунс, одразу ж відповівши: «Не доти, доки Трамп залишається президентом». Він очікує, що попереду буде ще чимало таких тижнів, адже Трамп увійшов у завершальний етап свого президентства — період, коли він уже втрачає реальний вплив (так званий період «кульгавої качки»). «Недооцінюють ту шкоду, якої він може завдати за наступні два роки», — додав він.
Трамп уже стільки разів різко змінював курс на користь Путіна, що черговий такий випадок навряд чи має когось дивувати. Ще у 2016 році я був присутній на першому зовнішньополітичному виступі Трампа в готелі «Мейфлауер» у Вашингтоні: у першому ряду сидів російський посол, а кандидат проголошував «покращення відносин із Росією» однією зі своїх головних цілей. (У тій же промові Трамп заявив, що США мають стати більш «непередбачуваними» як держава. Що ж, обіцянку виконано!) Кожен, хто бачив пресконференцію Трампа в Гельсінкі у 2018 році або стежив за процесом імпічменту 2019 року — коли президента звинувачували у спробі шантажувати Зеленського, — міг передбачити події, подібні до тих, що сталися цього тижня. Відколи він повернувся на посаду минулого року, він час від часу намагався змусити Зеленського погодитися на «врегулювання, яке могли б написати в Кремлі» — як свого часу висловився його колишній радник із національної безпеки Джон Болтон. Тож ні, це зовсім не сюрприз.
Утім, кризи, які Трамп провокує з такою регулярністю, щоразу відкривають щось нове. Цей випадок не став винятком: він показав президента, який опинився в настільки скрутному політичному становищі через наслідки своєї війни на Близькому Сході, що звернувся по допомогу до Путіна — і це менш ніж за три тижні до проміжних виборів.
Сказати, що з політичного погляду це було вкрай невдалим кроком — означає нічого не сказати. «Трамп підтримує диктатора Путіна і виступає проти України, яка прагне нашої свободи та незалежності», — написав у соцмережі X конгресмен-республіканець Дон Бейкон із штату Небраска. Протягом тижня Бейкон також порівняв Трампа з Невіллом Чемберленом, назвав його політику «умиротворенням» і заявив: «Путін маніпулює президентом Трампом так, як ніхто й ніколи раніше». Шестеро сенаторів-республіканців у листі до Трампа поскаржилися, що його угода з Росією щодо дизельного пального є «подарунком нашому супротивнику і зрадою наших союзників». Редакційна колегія The Wall Street Journal назвала це «моральною та стратегічною помилкою» — оцінку, яку швидко підхопив у соціальних мережах Майк Пенс, віцепрезидент часів першого терміну Трампа. «Досить уже», — заявив Пенс. І це була лише реакція з боку республіканців.
Їхній опір відображає політичну реальність: попри те, що Трамп роками підігрував Путіну, російський лідер і його війна залишаються вкрай непопулярними у Сполучених Штатах — навіть більш непопулярними, ніж сам Трамп, а це вже про щось говорить. Згідно з новим опитуванням Fox News, проведеним цього тижня, рівень підтримки діяльності Трампа впав до найнижчої позначки за весь час спостережень цього телеканалу — лише 36%; при цьому 70% американців вважають, що він погано справляється з економічними питаннями. І це не дивно. Заголовок у газеті The Times днями влучно описав те, що для політичного консультанта-республіканця, ймовірно, виглядає як справжнє пекло — особливо за 19 днів до виборів: «Стрімке зростання цін на енергоносії підштовхує інфляцію вгору».
Нападаючи на Зеленського з новою силою протягом усього тижня, Трамп, схоже, намагається знайти «цапа-відбувайла». Такої думки дотримується Анджела Стент, провідна дослідниця Росії, яка за часів адміністрації Буша обіймала посаду офіцера національної розвідки з питань Росії та Євразії. «Трамп готує ґрунт, щоб звинуватити Зеленського, якщо республіканці покажуть погані результати на проміжних виборах, — сказала вона мені. — Це головна причина, чому він робить це зараз. Якщо ціни на дизельне пальне суттєво не знизяться, він заявить, що винна Україна і що Зеленський має піти».
Безперечно, у цьому є частка правди. Якщо Трамп у чомусь і є майстром світового рівня, то це в умінні перекладати провину на інших. Однак вимога до України звільнити Зеленського — навряд чи той заклик, на який очікують американці в цей період власного невдоволення. Трамп, навіть перебуваючи у своїй «бульбашці» в соцмережі Truth Social, мусить це розуміти. Він, безумовно, вже усвідомлює, що жоден обсяг російського дизельного пального — якщо воно взагалі сюди дістанеться — не потрапить до США вчасно, щоб урятувати його до 3 листопада. Усе це породжує ще тривожнішу думку: а що, коли Трамп розвертається в бік Путіна не для того, щоб допомогти своїй партії перемогти, а тому, що він справді хоче перемоги Росії?
Як повідомляло Інше ТВ, MAGA готуються не визнати результати виборів і закликають Трампа ввести воєнний стан
