У лютому 2025 року Чорнобильська зона знову опинилася в центрі уваги: російський дрон влучив у Новий безпечний конфайнмент (НБК) – сталеву захисну арку, зведену над зруйнованим четвертим енергоблоком ЧАЕС. В результаті атаки конструкція почала тліти, що порушило її герметичність.
Старший ядерний спеціаліст “Грінпіс Україна” Шон Берні розповів УНІАН про страшні наслідки влучання російського дрона у покрівлю Нового безпечного конфайнменту ЧАЕС, ліквідація яких стала справжнім викликом для Європи та світу.
Шон Берні – фахівець із понад 40-річним досвідом. З 1996 року він регулярно відвідує Чорнобильську АЕС у складі міжнародних місій. Із 2022 року працює в Україні, досліджуючи та викриваючи ядерні ризики, пов’язані з війною, зокрема російську окупацію Чорнобильської та Запорізької АЕС, роль “Росатома” та бездіяльність МАГАТЕ. Пан Берні підготував новий звіт щодо наслідків влучання російського дрона у НБК і поділився з УНІАН найсвіжішими відкриттями, деякі з яких викликають обґрунтовану тривогу.
За його словами, дуже важко по-справжньому усвідомити масштаб радіоактивної загрози, яка міститься всередині Нового безпечного конфайнменту (НБК).
«З огляду на тип цього об’єкта, великого викиду радіації у навколишнє середовище не було. Але проблема полягає в ризиках на найближчі місяці та роки.
Зовнішній і внутрішній шари НБК було пробито. У даху є 12-метровий простір, який називається “кільцевим простором”. І це не просто звичайний дах будинку. Це гігантська конструкція. Її будівництво коштувало понад 2 мільярди євро. Вона має чітке призначення – підтримувати певні параметри всередині нового безпечного конфайнменту.
Що це означає на практиці? Наприклад, рівень вологості всередині споруди має залишатися нижчим за певну межу. Максимальна допустима вологість там – 40%, тобто її потрібно постійно утримувати на низькому рівні.
Чому це важливо? Підвищена вологість і більша кількість конденсату призводять до корозії – іржавіння сталевих конструкцій усередині. А це вже дуже серйозна проблема, адже об’єкт спроєктований на 100 років експлуатації, і проводити там технічне обслуговування практично неможливо.
Якщо взяти сталеву споруду, наприклад, Ейфелеву вежу в Парижі, її постійно фарбують. Цей процес ніколи не зупиняється: щодня, щомісяця, щороку цю сталеву конструкцію підтримують у належному стані. У новому безпечному конфайнменті так зробити не можна.
Причина в рівнях радіації: вони настільки високі, що там неможливо працювати так, як на звичайному будівельному об’єкті. Це була одна з перших проблем.
У просторі під дахом є шар матеріалу, який і допомагає утримувати вологість нижче 40%. Коли дрон вибухнув – а це була 30-кілограмова бойова частина з вибухівкою – вибух, звісно, пробив отвір. Але потім вогонь поширився дахом по цьому матеріалу.
Наприклад, на північному боці Нового безпечного конфайнменту близько 50% цього матеріалу згоріло – його просто більше немає. І через це того ж дня функціональність об’єкта (тобто те, як він мав працювати) фактично припинилася.
Ми знаємо, що Україна знайшла тимчасовий вихід: цей отвір закрили. Але наскільки це довготривале рішення? І що ще потрібно зробити, аби захистити нас і світ від цієї загрози?
Насамперед варто сказати, що протягом трьох тижнів після 14 лютого для рятувальних служб і працівників Чорнобильської АЕС боротьба з горінням та пожежами була колосальним викликом.
Згорів не лише той шар матеріалу, про який ішлося, а й інші частини об’єкта. Тому їм [рятувальникам] потрібно було отримати доступ до сталевої конструкції. Єдиний спосіб зробити це – прорізати отвори в покрівельному просторі та в бокових стінах, щоб завести всередину пожежні рукави.
Їм вдалося провести ремонт і накласти латку на великий отвір. Це важливо, адже не дає дощу та снігу потрапляти всередину.
Але тепер є сотні інших ділянок, які також потрібно ремонтувати. Ці роботи триватимуть упродовж наступних місяців, однак це не поверне об’єкт до того стану, в якому він був ліцензований працювати.
Міжнародна спільнота підтримує Україну. Вони мають розробити план, як відновити цей об’єкт. І це надзвичайно складне завдання навіть на рівні розуміння, як саме це зробити, з огляду на рівні радіації…
Розробка повного проєкту всієї програми ремонту триватиме плюс-мінус наступні 18 місяців, і вже наприкінці цього періоду ми побачимо, що до чого.
Але для Greenpeace абсолютно очевидно одне: доки триває війна, можливостей повноцінно відремонтувати Новий безпечний конфайнмент майже немає», – зазначив він.
Шон Берні згадує про домовленість, що до 2030 року об’єкт мають максимально повернути до стану, в якому він був до атаки. Хоча особисто він думає, що повністю повернути його до попереднього стану, ймовірно, неможливо.
«…Усередині нового безпечного конфайнменту знаходиться об’єкт “Укриття” – саркофаг. Його збудували трохи більш ніж за 200 днів у 1986 році. Це не було звичайне будівництво, адже через смертельно високі рівні радіації в роботах брали участь десятки тисяч ліквідаторів. Тому бетон і сталь фактично просто укладали безпосередньо на ґрунт або на те, що залишилося від реактора. Тобто жодного повноцінного фундаменту там не було. Це не та споруда, для якої можна легко спрогнозувати, що станеться далі.
Очікувалося, що вона прослужить, можливо, близько 20 років. І весь цей час було відомо, що існує ризик її обвалення – тобто падіння всередину на реактор і радіоактивні матеріали.
Там щонайменше 4 000 кілограмів високорадіоактивного пилу та ядерного палива. Не можна допустити, щоб щось обвалилося на це.
І ось зараз, через 40 років після спорудження саркофага, він може обвалитись будь-якої миті. Новий безпечний конфайнмент і був створений для того, щоб стримувати цю радіацію і ці матеріали саме через загрозу обвалення. Але також він був спроєктований для поступового демонтажу самої конструкції…
Ризик полягає в тому, що у випадку обвалення спершу радіоактивний пил підніметься всередині Нового безпечного конфайнменту, а потім може вийти назовні. Чи пошириться це на сотні кілометрів? Найімовірніше, ні. Але локальне забруднення навколо будівлі НБК та інших ядерних об’єктів поруч, зокрема трьох реакторів, буде таким, що працювати там стане вкрай складно через повсюдне забруднення.
Тож перша загроза – це безпека самого майданчика та довкілля, які опиняться під ризиком у разі обвалення.
Але всередині самого Нового безпечного конфайнменту обвалення цієї конструкції означатиме, що всі плани й усі оцінки того, як долати наслідки цієї катастрофи, фактично доведеться починати заново.
Йдеться про 40 років роботи, які знадобилися, щоб дійти до нинішнього етапу. Інженери та працівники заходили всередину об’єкта “Укриття” і в реакторні конструкції, щоб оцінити, виміряти та зрозуміти, як саме піднімати цю конструкцію, як переміщувати її елементи. Це ж величезна будівля, зруйнована ще у 1986 році. І все це довелося б починати заново», – каже Шон Берні.
«Масштаб цієї проблеми колосальний. Простих рішень тут не існує, і все це потребуватиме часу. Але я не певен, чи маємо ми достатньо цього часу, адже саркофаг може обвалитися.
І доки російські атаки тривають, доки дрони та ракети пролітають над Чорнобилем кожні кілька днів, особливо коли вони летять у бік Західної України чи Києва, завжди залишається ризик, що удар може повторитися – випадково або навмисно. І це також викликає дуже серйозне занепокоєння», – додав він.
Як повідомляло Інше ТВ, Ще один удар по саркофагу або поруч може зруйнувати укриття, – директор ЧАЕС
