Доктор філософії з журналістики Петро Катеринич у матеріалі для ZN.UA порівняв державні вимоги, підручники, екзаменаційні матеріали та методичні комплекти, щоби з’ясувати, який набір знань про Волинь отримують учні в Україні та Польщі. І ось до якого висновку дійшов.
Як про Волинь мовчали за комунізму
Після Другої світової війни обидві країни починали з тривалого державного замовчування. Польська й радянсько-українська системи підпорядковували історію доктрині «дружби народів». У Польській Народній Республіці Волинь залишалася незручною темою ще й тому, що належала до втрачених Східних кресів за Бугом.
Як зауважує польський історик і публіцист Казімєж Вуйчицький, у ПНР загибель комуністичного генерала Кароля Сверчевського 1947 року протягом тривалого часу подавали як найтяжчий злочин УПА.
Колишній голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима згадує, що вперше почув про Волинь від батька наприкінці 1970-х. У 1980-х тема дедалі частіше з’являлася в офіційних і підпільних виданнях, але образ УПА й українців залишався однозначно негативним, а конфлікт подавали в чорно-білій схемі: українці поставали «гітлерівськими колаборантами» й «жорстокими садистами», а поляки — беззахисними жертвами або оборонцями від націоналістів.
УПА в ПНР описували за радянським шаблоном — як колаборантів і «кривавих націоналістів». У радянській Україні ОУН і УПА зводили до «українських буржуазних націоналістів» і «бандерівців», применшуючи або заперечуючи їхню боротьбу проти німецьких окупантів. Польсько-українського конфлікту як окремої теми шкільного курсу не існувало.
Спільна цензурна рамка зникла після 1989–1991 років. Польща поступово включила Волинь до державної пам’яті про польських жертв Другої світової війни, а Україна почала вводити ОУН і УПА в історію національно-визвольного руху.
Польська школа
Польські школярі на уроці історії, 1960 рік. У часи ПНР історичний курс підпорядковувався державній цензурі та офіційній політиці пам’яті. Getty Images
У польській освіті зміст курсу визначає державна базова програма — podstawa programowa. Для ліцеїв і технікумів вимогу сформульовано так: учень має пояснити причини й значення польсько-українського конфлікту, «зокрема геноциду польського населення на Волині та у Східній Малопольщі». В освітніх матеріалах для основної школи також використовують назву rzeź wołyńska — «Волинська різанина».
Тему підтримує окрема методична інфраструктура. Навчальний комплект польського Інституту національної пам’яті (ІНП) Czas grozy. Zbrodnia Wołyńska 1943–1945 («Час жаху. Волинський злочин 1943–1945») містить історичний огляд, документи, фотографії, хронологію, інфографіку, вправи та готові сценарії уроків. Учитель отримує повний набір матеріалів для одного заняття, серії уроків або учнівського проєкту.
Фрагмент 45-хвилинного сценарію уроку польського Інституту національної пам’яті «Геноцид, учинений проти польського населення Східних Кресів, у свідченнях очевидців». Матеріал призначений для старшої школи й побудований на особистих свідченнях про події 1943–1944 років. Інститут національної пам’яті Польщі
В іншому методичному блоці ІНП учням пропонують порівняти свідчення про Волинський злочин із матеріалами про геноциди в Руанді та Камбоджі, а також Голокост. Завдання передбачає не лише пошук подібностей, а й визначення відмінностей між цими випадками масового насильства.
Згідно із законом від 4 червня 2025 року, 11 липня стало державним святом — Національним днем пам’яті про поляків — жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА на східних землях Другої Речі Посполитої. Перше відзначення дати в новому правовому статусі відбулось 11 липня 2025 року.
Визначення «геноцид» стало предметом окремої суперечки під час скорочення навчальної програми 2024 року. У підписаній версії для старшої школи залишилася пряма вимога пояснювати «геноцид польського населення на Волині та у Східній Малопольщі». Отже, це не факультативна інтерпретація автора підручника, а офіційний результат навчання.
Поруч у курсі є окремий сюжет про żołnierzy wyklętych / niezłomnych (проклятих / незламних солдатів) — учасників польського антикомуністичного підпілля. Повоєнний опір має у польській школі власний героїчний канон, тоді як УПА в розділі про Волинь постає передусім як сила, відповідальна за масові вбивства цивільного населення.
Фрагмент 90-хвилинного сценарію уроку IPN «Волинь і Східна Галичина у полум’ї — “антипольська акція” ОУН-УПА 1943–1944». Серед навчальних цілей — визначення причин, перебігу й масштабів убивств польського населення. Інститут національної пам’яті Польщі
Розбіжності всередині Польщі стосуються обсягу, методики та добору матеріалів, але не базового словника державної програми. Ludobójstwo — «геноцид» — залишається її офіційним визначенням.
Українська школа
Українська навчальна програма 2022 року охоплює великий масив подій: Першу світову війну, Українську революцію, міжвоєнний період, радянський тоталітаризм, Другу світову війну, повоєнну відбудову та дисидентський рух. Волинська трагедія входить до ширшої теми про український визвольний рух і польсько-українське протистояння.
У підручнику Віталія Власова, Станіслава Кульчицького та Олександра Панаріна для 10 класу (2023) темі відведено близько трьох сторінок; значну частину займають документи, запитання та вправи. Розділ має назву «Суть українсько-польського протистояння часів Другої світової війни».
Фрагмент підручника Віталія Власова, Станіслава Кульчицького та Олександра Панаріна «Історія України. 10 клас» 2023 року. Розділ про польсько-українське протистояння починається з опису нападів Армії Крайової на українців, після чого переходить до рішення проводу ОУН(б) вигнати польське населення з Волині та атак УПА 11–13 липня 1943 року. Getty Images
Автори пояснюють рішення українського підпілля прагненням не допустити повернення західноукраїнських земель до повоєнної Польщі. Згадано й мотив помсти частині місцевих поляків за співпрацю з німецькою владою або радянськими партизанами.
Фрагмент завдання з українського підручника для 10 класу. Учням пропонують проаналізувати позицію історика Івана Патриляка, який заперечує кваліфікацію антипольської акції УПА як геноциду, та навести аргументи на підтвердження або спростування його висновку. Getty Images
Причинно-наслідкова логіка викладу викликала офіційні заперечення з боку Міністерства освіти Польщі. У листі від 16 липня 2025 року міністр Барбара Новацька звернулася до міністра освіти і науки України Оксена Лісового. Вона процитувала речення, за яким причиною загострення польсько-українських відносин були «масові вбивства українців, здійснені Армією Крайовою», і попросила переглянути підручники.
У самому розділі польське насильство справді з’являється раніше: згідно з текстом, уже 1941 року розгорнулися «терористичні акції польської Армії Крайової проти українського населення Холмщини і Підляшшя», а частини АК згодом «знищили лише на Холмщині близько п’яти тисяч українців». Волинську трагедію 1943 року подано після цього — як епізод, у якому крайовий провід ОУН(б) на Волині ухвалив рішення про вигнання місцевих поляків. За такої послідовності антипольське насильство можна зчитати передусім як відповідь на попередні дії Польщі.
Мусимо зауважити, що попри дані з підручника, назва «Армія Крайова» офіційно з’явилася лише 14 лютого 1942 року; до того польська підпільна військова організація діяла як Союз збройної боротьби.
Підручник наводить — із посиланням на польські підрахунки — оцінку щонайменше 35 тисяч польських жертв на Волині, а з українського боку — «до кількох тисяч». Поряд наведено оцінку історика Юрія Шаповала — до 40 тисяч поляків і до 16 тисяч українців.
Для порівняння: у польських підручниках, які аналізував історик Мацей Фіц, трапляються оцінки від 70 до 130 тисяч польських жертв на ширшій території; частина видань також згадує 10–12 тисяч українців, убитих під час польських акцій у відповідь. Різниця виникає не лише через оцінки, а й через різні територіальні та хронологічні межі підрахунку.
Підручник пропонує учневі й аргумент проти кваліфікації «геноциду». Серед джерел наведено думку історика Івана Патриляка, згідно з якою антипольську акцію УПА не можна вважати геноцидом, бо «однією з найважливіших рис геноциду є цілковита безоборонність знищуваних», а польське населення оборонялося й вело переговори. Цей розділ майже дослівно повторює видання 2018 року, підготовлене Власовим і Кульчицьким.
Підручник Ігоря Щупака «Всесвітня історія» для 10 класу вибудовує таку послідовність: навесні 1943 року крайовий провід ОУН(б) на Волині ухвалив рішення про вигнання польського населення; 11–13 липня загони УПА атакували понад сто польських поселень; до масових убивств долучалися місцеві українці. Далі згадано й напади Армії Крайової на українські села.
Отже, українські видання не мають уніфікованого формулювання — багато в чому це залежить від авторського колективу.
Комісія
Від 1993 року працює Українсько-польська комісія експертів з удосконалення змісту шкільних підручників з історії та географії. Її члени рецензують конкретні видання сусідньої країни та готують спільні рекомендації.
На XXIV засіданні в Ужгороді 27–30 січня 2025 року польську сторону очолював Гжегож Мотика, українську — Станіслав Кульчицький. До комісії входили, зокрема, Ігор Гирич, Єгор Врадій та Ігор Щупак. Міністерство освіти Польщі оприлюднило протокол і рецензії на конкретні українські та польські підручники.
Один із висновків стосувався не Волині, а сучасної війни. У спільному протоколі комісія рекомендувала називати окуповані Росією українські землі «тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей, а також Автономної Республіки Крим». Замість вислову «війна в Україні» запропоновано використовувати «російська війна проти України» або «російська агресія в Україні».
Цей приклад показує, що українські експерти також виявляють у польських книгах неточності, однобічні формулювання та застарілу термінологію. Рецензування відбувається в обох напрямках.
Окреме дослідження Мацея Фіца дає складнішу картину польських підручників. Українська тематика в них представлена ширше, ніж цього прямо вимагає програма, але переважають політична та військова історія. Позитивних сюжетів про Україну й українців мало, а найчастіше згаданими постатями є Богдан Хмельницький і Степан Бандера. Водночас частина підручників називає польські акції у відповідь злочином, а операцію «Вісла» — етнічною чисткою, побудованою на колективній відповідальності.
В Україні державну рамку додатково визначає закон 2015 року, який визнав учасників ОУН і УПА борцями за незалежність України у ХХ столітті. Окремої державної дати пам’яті чи обов’язкового уроку саме про Волинь немає.
За даними польської Вищої контрольної палати, після запровадження з 1 вересня 2024 року обов’язкового навчання у польських школах навчалися 160,2 тисячі учнів-біженців з України. Загалом у польській освіті — від дитсадків до шкіл для дорослих — було майже 193 тисячі українських біженців, або 3,8% усіх учнів.
2024/25 навчального року українські учні-біженці були у 56,3% польських шкіл, а 2025/26-го — вже у 57,8%. Окремого курсу історії для них немає: вони навчаються за тією самою державною програмою, що й польські однолітки.
Польська матура й український НМТ
Базової матури з історії у Польщі немає. Історію складають лише за вибором, як додатковий предмет на розширеному рівні. Вона не є обов’язковою: випускник має скласти польську мову, математику та іноземну мову на базовому рівні й обрати щонайменше один додатковий предмет. Для історії 2026 року не було окремого прохідного порогу, який би визначав отримання атестата.
Випускники складають матуральний іспит у Гдині, Польща. Історію на матурі обирають як додатковий предмет і складають лише на розширеному рівні. Служба Республіки Польща
2026 року розширену матуру з історії складали 20 028 осіб. Середній результат (зі 100% балів) становив 47%; у ліцеях — 49%, у технікумах — 35%. Повні результати з урахуванням додаткових сесій Центральна екзаменаційна комісія має оприлюднити у вересні.
В Україні історія України є обов’язковим предметом НМТ поряд з українською мовою та математикою; четвертий предмет вступник обирає самостійно. НМТ є вступним, а не випускним випробуванням: 2026 року випускники були звільнені від державної підсумкової атестації.
Учні під час заняття в підземній школі в Сумах. Повномасштабна війна змінила не лише зміст української освіти, а й умови, в яких навчаються школярі. Getty Images
Під час основних сесій НМТ-2026 результати отримали 324 003 вступники. Тест з історії містив 30 завдань із максимальною оцінкою 54 тестові бали; для переведення результату в шкалу 100–200 потрібно було набрати щонайменше 9 балів. Пороги з усіх чотирьох предметів подолали 275 934 учасники, або 85,09%, а 200 балів з історії отримали 364 особи.
Повного середнього бала й окремої частки тих, хто не подолав порогу саме з історії 2026 року, УЦОЯО ще не оприлюднив. За повними даними 2025 року, історії України не склали 463 учасники — 0,16%; середній результат серед тих, хто отримав оцінку за шкалою 100–200, становив 141,6 бала, а 200 балів набрали 243 учасники.
Структурно це різні іспити. Польська розширена матура з історії триває 180 хвилин, передбачає аналіз текстів, карт, фотографій і карикатур, відкриті відповіді та розгорнуте есе. Український блок НМТ складається з 30 закритих завдань без письмового есе; історію та предмет на вибір учасник виконує в межах 120-хвилинного другого етапу.
Що залишається після школи
Різницю в насиченості суспільної пам’яті видно й у дослідженнях. Згідно з опитуванням CBOS 2023 року, про події на Волині чули 92% поляків — проти 59% п’ятнадцятьма роками раніше. 78% вважали, що президент України має офіційно перепросити: 50% очікували такого жесту до 80-х роковин, іще 28% — після завершення війни. Водночас 78% вірили, що примирення між народами можливе.
Опитування Центру Мєрошевського серед українців, проведене в листопаді 2025 року, показало: 31% опитаних добре знали тему Волинської трагедії, ще 57% щось про неї чули, але не були впевнені у своїх знаннях. 54% підтримали створення спільної українсько-польської комісії істориків для дослідження злочинів.
Загальне ставлення також стало стриманішим. У дослідженні Центру Мєрошевського, проведеному наприкінці 2024 року, 25% поляків оцінювали українців позитивно, 30% — негативно, 41% — нейтрально. У вересні 2025 року підтримка українських біженців уперше впала нижче половини: до 48%, тоді як 45% були проти.
Ці цифри не доводять прямого впливу шкільної програми на політичні настрої. Вони показують, наскільки різним є суспільний контекст, у якому учні засвоюють ті самі події.
Свіжіші дані показують різкий розворот настроїв саме в Польщі. Симпатія поляків до українців знижується третій рік поспіль; у липні 2026-го вперше в історії вимірювань більшість поляків (52%) висловилася проти приймання біженців з України — і це на тлі дипломатичного загострення 2026 року, від указу про «Героїв УПА» до «орденопаду».
Згідно з червневим опитуванням, статус беззастережного союзника Варшава зберегла лише для 11% українців, тоді як більшість схильна сприймати її як складного й непередбачуваного сусіда (38%) або ж суто стратегічного партнера за розрахунком (27%). Водночас, як показує дослідження КМІС, суспільство категорично відкидає ескалацію навколо минулого: 90% респондентів виступають за неконфронтаційний підхід до історичних суперечок.
Де саме розходяться шкільні курси
Перша відмінність — вага теми. У Польщі Волинь є самостійним обов’язковим сюжетом, який підтримують програма, Інститут національної пам’яті, закон і державна дата. В Україні вона входить до значно ширшої теми про Другу світову війну, українське підпілля та польсько-українське протистояння.
Друга — роль УПА. Польська програма ставить у центр відповідальність ОУН і УПА за масові вбивства польського цивільного населення. Український курс розглядає УПА ширше — як частину визвольного руху, що воював проти німецьких, радянських і польських сил. Волинь стає одним із розділів цієї історії, а не її головною рамкою.
Третя — мова опису. Польський офіційний словник містить визначення ludobójstwo і rzeź wołyńska. В українських програмах і підручниках частіше вживаються «Волинська трагедія», «польсько-український конфлікт» і «протистояння». Ці слова визначають, що учень побачить насамперед: організований злочин проти цивільних чи триваліший двосторонній конфлікт із взаємними жертвами.
Четверта — спосіб перевірки знань. У польській програмі Волинь є обов’язковим модулем навчання, але історію на матурі складає лише частина випускників. В Україні історія України є обов’язковим блоком НМТ для всіх вступників, проте формат тесту перевіряє насамперед швидке розпізнавання фактів, дат, персоналій і зв’язків між ними.
Ставлення українців до ОУН-УПА істотно змінилося від 2013 року: частка негативних оцінок зменшилася з 48% до 8%. Водночас у 2025-му половина опитаних не змогла дати однозначної оцінки. КМІС
Спільний українсько-польський підручник найближчим часом малоймовірний. Реалістичнішим кроком були б спільні комплекти джерел: документи, перевірені дані про місця поховань і втрати, а також пояснення того, де й чому історики розходяться. Без такої роботи школа й далі відтворюватиме різні набори знань про липень 1943 року.
На заставці: Учні військового ліцею зі спеціальним випуском газети “Polska Zbrojna”© Getty Images
