«Рослини-довгожителі, які ростуть на одному місці майже 300 років, а плоди рясно родять понад 50 років, з’явились у шкільному парку Миколаївської гімназії № 57 імені Т.Г.Шевченка, – розповів директор гімназії Андрій Малахов. – У Міжнародний День Землі наші учні висадили на території навчального закладу унабі – невибагливі зелені культури, які дарують людям дуже смачні і цілющі плоди.
Саджанці придбали батьки, які спільно обирали та радились, які саме дерева садитимуть діти, щоб завдяки учнівській ініціативі з’явився ще один живий слід на рідному Намиві».
Принагідно зазначити, що унабі лікують захворювання легень та серця, а одне дерево, за словами фахівців, спроможне дарувати у сезон до шістдесяти кілограмів врожаю. Ягоди унабі мають велику кількість магнію та калію – дуже важливих для серцево-судинної системи людини мікроелементів. Вживати ці плоди спеціалісти також радять для зниження високого рівня холестерину. Вони смачні у будь-якому вигляді, – можна їсти свіжими, приготувати компот, пюре, мармелад, або ж заморозити, засушити, пов’ялити.
Разом із китайськими фініками – як ще називають унабі – дерево-ліки, діти висадили й інші саджанці дерев – клени, горіхи, шовковицю.
Педагог-організатор Ніна Ткачик розповіла, що учні назвали свою акцію «Зелений код поколінь». Колись, у 1991 році, на місці споруди нового навчального закладу ще був пустир, будівельне сміття, уламки залізобетонних палів та пісок. Зараз довкола колишньої новобудови – будівлі гімназії – справжній оазис живої краси природи: молодий парк, у якому майже сто видів дерев, кущів та рослин (по одному, чи декілька одиниць).
Зокрема, Ніна Сергіївна наголосила: «Цьогоріч брали участь у акції «Зелений код поколінь» – висаджували молоді деревця учні випускних класів – четвертих та дев’ятих. Молодші школярі постарались, щоб поруч з деревами з’явились нові клумби.
На клумбах дітки висадили айстри, майори, чорнобривці, нарциси, мальви. Для декого із них це було перше знайомство з землею – вони ніколи ще не садили квітів, бо не було таких умов. Тож з великим інтересом слухали розповідь учителя, «які квіти і звідки з’являються» – з насіння, зернятка чи паростка, наперед висадженого у парникових умовах.
Ми кожної весни підсаджуємо кущі та дерева. Подвір’я гімназії – прохідне. І на превеликий жаль, постійно мають місце крадіжки молодих дерев та квітів.
Був навіть дуже болючий факт: років з десять тому нам надіслали із Житомирського лісництва п’ятдесят саджанців дуба. Я особисто цим питанням займалась, і лісівники пішли нам на зустріч. Учні висадили алею вздовж огорожі зони для спортивних майданчиків.
Це була п’ятниця. Ми дуже раділи, пишались, фотографувались, коли робили цю добру справу. Ви ж тільки уявіть, скільки прохолоди і краси нам дарували б у літню спеку ці дубочки, якби вони виросли… Та коли дітки прийшли у свій навчальний заклад у понеділок – усю алею покрали. Порожні ями. Це був справжній шок. У декого на очах навіть бриніли сльози. Здавалося б, дубки – це не фруктові деревця, які можна перепосадити у себе на дачі. Навіщо вони тій злій людині знадобилися?.. Хто-зна. Раз поцупили, значить «для чогось»…
Та ми не опускаємо рук – злі люди крадуть, а наші дітки з добрим серцем – садять знову і знову, і у шкільному парку кожної весни з’являються і будуть з’являтись нові дерева».
Олександра Ментель, журналіст.
