Шанувальники Вільяма Шекспіра знають, що великий драматург походив зі Стратфорда-на-Ейвоні, англійського містечка на березі річки, куди й досі з’їжджаються туристи, щоб побачити будинок, де він провів дитинство.
Однак він здобув славу в Лондоні — хоча в британській столиці залишилося небагато слідів його перебування.
Нещодавно виявлена карта 17 століття проливає нове світло на лондонське життя Барда, вперше вказуючи точне місце розташування єдиного будинку, який Шекспір придбав у місті, і де він, можливо, працював над своїми останніми п’єсами.
Про це пише АР, передає Інше ТВ.
Історики давно знали, що Шекспір у 1613 році придбав нерухомість поблизу театру «Блекфрайарс», але точне місце розташування залишалося загадкою. На меморіальній дошці на будівлі 19 століття зазначено лише, що драматург мав житло «поблизу цього місця».
План території Блекфрайарс, знайдений професоркою шекспірознавства та літератури раннього Нового часу Люсі Манро і оприлюднений у четвер Кінгс-коледжем Лондона, детально показує будинок Шекспіра — солідне житло у формі літери L, яке колись було частиною середньовічного монастиря, включаючи його ворота.
Домініканський монастир 13 століття був переобладнаний для більш світських потреб після розпуску монастирів королем Генріхом VIII в середині 16 століття. До комплексу входив театр «Блекфрайарс», часткою якого володів Шекспір.
Шекспірознавиця Люсі Манро, яка знайшла цей документ, зазначила, що він додає «ще кілька шматочків до мозаїки» життя Шекспіра. І, як це часто буває з відкриттями, частково це сталося завдяки щасливому випадку.
«Я натрапила на нього в Лондонському архіві, коли шукала зовсім інше», — розповіла Манро.
Манро зазначила, що цей район, який вважався престижним, поступово втрачав свій статус — через таких людей, як Шекспір, який був заможним, але асоціювався зі світом театру, що вважався дещо немодним.
«Після розпуску монастирів у Блекфрайарсі проживало багато представників знаті, досить високопоставлених придворних та урядовців», — зазначила Манро. На момент, коли Шекспір придбав свою нерухомість, «там все ще мешкало багато впливових осіб, які час від часу протестували проти театрів, оскільки вважали їх певним громадським злом».
Шекспір використав прибуток від своїх п’єс, щоб побудувати гарний сімейний будинок у Стратфорді, що за 100 миль (160 кілометрів) на північний захід від Лондона; зараз цей будинок знесено. Він помер там у 1616 році у віці 52 років.
Невідомо, чи мешкав Шекспір у своїй лондонській нерухомості, чи лише здавав її в оренду. Але Манро зазначила, що розмір будинку та його розташування за п’ять хвилин ходьби від театру «Блекфрайарс» свідчать про те, що наприкінці життя він, можливо, проводив у Лондоні більше часу, ніж зазвичай вважається. Вона сказала, що, ймовірно, саме тут він працював над своїми останніми п’єсами — «Генріхом VIII» та «Двома благородними родичами», обидві написані у співавторстві з Джоном Флетчером.
Вілл Тош, директор з освіти в «Шекспірівському глобусі» — реконструкції елізабетинського театру під відкритим небом, де вперше були поставлені багато п’єс Барда, — сказав, що відкриття Манро надає «приголомшливого нового розуміння Шекспіра як лондонського письменника». «Вона допомогла нам зрозуміти, наскільки місто було важливим для нашого найвидатнішого драматурга як професійний та особистий дім», – зауважив він.
Шекспір заповів цю нерухомість своїй дочці Сузанні, і вона залишалася у власності родини ще півстоліття. Манро також знайшла два архівні документи, в яких детально описано її продаж онукою драматурга Елізабет Холл Неш Барнард у 1665 році. Рік по тому будівля згоріла дотла під час Великої лондонської пожежі, яка знищила значну частину середньовічного міста.
У цьому районі, який зараз є частиною фінансового району Лондону, залишилося лише кілька залишків лондонського Шекспіра, зокрема фрагмент стіни середньовічного монастиря. Поруч назва Playhouse Yard нагадує про те, що колись тут стояв театр.
А відвідувачі можуть випити пінту пива в пабі Cockpit, що розташований через дорогу від місця, де колись стояв будинок Шекспіра. На карті 1600-х років це місце позначено як будівля під назвою «Знак півня» (Sign of the Cock), ймовірно, таверна. Неважко уявити, як Шекспір та його колеги розважалися там.
«У той період, безперечно, були скарги на те, що театри призводять до відкриття все більшої кількості пивних закладів — «будинків для пияцтва», як їх називають в одному з документів, які я переглядала», — сказала Манро.
Як повідомляло Інше ТВ, У новій книзі про Шекспіра стверджується, що він був чорношкірою жінкою
