Успіх України на полі бою позбавляє Росію ключового міста як переговорного козиря.
Поки російські солдати намагаються проникнути до Куп’янська через газопровід, на них чекають українські війська.
Про це пише Washington Post у репортажі з Харківщини.
Стовп диму видав російського солдата.
Кілька годин тому українські військові вбили решту його екіпажу, бомбардуючи їх з дронів, коли вони виповзали з недіючого газопроводу в Куп’янську, шукаючи шлях до центру цього міста на північному сході України, яке Росія хибно стверджує, що контролює.
«Його підсмажили!» — крикнув українець у підвалі, коли бомба впала з дрона на солдата.
Ця інтенсивна погоня за окремими російськими солдатами, які намагаються проникнути в Куп’янськ, стала ключовим елементом стратегії України щодо закріплення контролю над більшою частиною міста протягом останніх місяців — це вражаючий поворот після того, як улітку здавалося, що місто ось-ось впаде.
Росія спочатку захопила Куп’янськ — ключовий залізничний вузол, що лежить на важливому логістичному маршруті постачання, — у 2022 році, але втратила контроль над містом під час українського наступу пізніше того ж року. Вона ніколи не відмовлялася від ідеї повернути його й посилила зусилля минулого року, коли українська оборона послабилася, а мирні переговори розпочалися.
Цей контрнаступ на північному сході, який триває й досі, є одним із небагатьох конкретних успіхів ЗСУ на полі бою за останній рік і, як кажуть тутешні військові, доводить, що українська армія, коли її належним чином озброєно й організовано, все ще здатна відкидати російські сили.
У підземній базі в Харківській області українські військові повісили на стінах фото газопроводів та інших цілей. Росія використовувала один великий виведений з експлуатації трубопровід, щоб переправляти війська через річку Оскіл і в Куп’янськ.
Бажання Москви протягом останніх місяців витрачати величезні ресурси — людські й техніку — аби спробувати захопити місто, свідчить, що воєнні цілі президента Росії Володимира Путіна продовжують виходити далеко за межі Донбасу, який залишається в центрі уваги мирних переговорів у Білому домі.
Росія також, можливо, хотіла використати місто як розмінну монету, щоб тиснути на Київ щодо обміну територіями в інших місцях — мету, яку Україна згодом зірвала. Київ давно наполягає, що відкине будь-які ініціативи щодо обміну територіями з Росією.
«Ми розуміємо, що нам потрібно створити належні умови, щоб дати нашому президенту більше важелів на переговорах, бо наша зовнішня політика насамперед базується на успіхах на полі бою», — сказав полковник Максим Голубок, начальник штабу 2-го корпусу Національної гвардії, до складу якого входить бригада «Хартія». Успіх України в Куп’янську, додав він, «дає нашому президенту одну з таких карт».
Минулого літа, коли Україна була зосереджена на ділянках інтенсивних боїв в інших місцях, зокрема в Донецькій області, Росія виявила слабкі місця в обороні Куп’янська. Раптовий тиск застав українських військових зненацька, і фронт ледь не обвалився.
Українські командири, зокрема з кількох відомих бригад і підрозділів, які на той момент навіть не були розгорнуті в Куп’янську, підняли тривогу, попереджаючи вищих військових чиновників, що місто буде оточене й впаде, якщо негайно не надішлють кваліфіковані підкріплення. Така втрата відрізала б ключові логістичні маршрути, необхідні Україні для інших ділянок фронту, і дала б Путіну велику перемогу саме тоді, коли він намагався послабити позиції України за столом переговорів.
«Якщо ви не дасте нам підрозділи з підготовленими штурмовиками, ми втратимо Куп’янськ», — пригадав майор Юрій Федоренко, командир 429-ї бригади безпілотних систем (бригада «Ахіллес»), як він звертався до вищих посадовців минулого літа, включно з головнокомандувачем генералом Олександром Сирським.
«Ми були на межі втрати», — сказав Федоренко. «Слава Богу, нас почули».
Полковник Сергій Сидорін, командир групи пошуку й знищення бригади «Хартія», керував зусиллями із забезпечення Куп’янська.
Україна терміново переключила увагу на місто, надіславши спеціалізовані підрозділи дронів та піхоти й перехопивши ініціативу. Командири бригад і батальйонів, які воюють за Куп’янськ, кажуть, що тепер ведуть операції «пошук і знищення», щоб вичистити менше ніж 100 російських піхотинців, які ще розпорошені в центрі міста, і зупинити потік прибульців зі східного берега Осколу, що ділить місто навпіл, та з деяких сусідніх сіл.
Росія так і не змогла «утримувати оборонні позиції в Куп’янську. Вони не взяли місто, вони проникли», — сказав полковник Сергій Сидорін, командир групи пошуку й знищення бригади «Хартія».
Щодня російські сили намагаються збільшити свою присутність у місті, переправляючи людей через річку на надувних човнах або через порожній газопровід під нею. Відео з дронів, переглянуте The Post, показує мертвих російських солдатів, розкиданих навколо виходів з трубопроводу та вздовж самої річки.
«Це як гра в “б’єш крота”», — сказав Голубок. «У нас молоток, а ці кроти все вискакують».
Минулого місяця, через кілька днів після того, як Путін помилково оголосив, що російські сили захопили місто, президент України Володимир Зеленський опублікував відео з в’їзду в Куп’янськ, щоб спростувати цю заяву. 10 січня бійці «Хартії» остаточно забили цвях, піднявши український прапор над будівлею міської адміністрації, де колись утримували позиції російські солдати.
Україна давно попереджає, що Путін, який уже заявляє про анексію кількох українських регіонів, які він не контролює повністю, не задовольниться навіть якщо Україна погодиться віддати більше території на Донбасі в обмін на припинення вогню. Київ також наполягає, що не вестиме жодних дискусій про обмін територіями, попри повідомлення, що Кремль міг би розглянути відступ із частин Сумської та Харківської областей в обмін на повний контроль над Донецькою та Луганською областями (Донбасом).
Помилкова заява Росії про місто була спробою виправдати втрати особового складу, приглушити втому від війни та затягнути мирні переговори через заяви про територіальні здобутки, сказав командир «Ахіллеса» Федоренко.
«Скільки Путін витратив на війну? Скільки своїх солдатів він убив?» — запитав він. «Ці втрати можна виправдати лише брехнею. Куп’янськ — один із елементів його пропаганди».
Незважаючи на значний прогрес України у вичищенні російських військ із міста, вуличні бої тривають між невеликими групами солдатів у центрі, де обидві сторони — не маючи змоги безпечно завести чи вивести важку техніку — поповнюють запаси й отримують підтримку за допомогою дронів.
Бої були запеклими, Україна також зазнала значних втрат і стикається з погіршенням умов через морози та сніг.
Кожен день українські підрозділи дронів полюють на російських солдатів, коли ті вилазять із трубопроводу, щоб проникнути в місто. Російські війська долають під землею до дев’яти миль, іноді присідаючи на електросамокати, щоб пришвидшити пересування, кажуть українські командири. Деякі солдати вилазять із ознаками хімічного отруєння із трубопроводу.
Росія вже використовувала трубопроводи для проникнення раніше — зокрема в східному українському місті Авдіївка та в Курській області Росії, де Україна захопила землю в 2024 році.
Полонені під час допитів улітку розповіли Україні про маршрут трубопроводу, що допомогло переорієнтувати зусилля на виявлення та атаку точок виходу. Україна також вивчила будівельні плани трубопроводу, щоб визначити, де можна вдарити по підводних ділянках.
Антон Шмигаль, 25-річний командир 1-го батальйону «Ахіллеса», сказав, що його команда вивчила плани й зосередилася на знищенні не лише виходів із труби, а й природних укриттів поблизу.
«Вони йшли пішки, виходячи з трубопроводу й бігли шукати укриття в одному з лісів поруч», — сказав він. Деякі потім переодягалися в цивільний одяг і ховали зброю в рюкзаках, намагаючись проникнути в місто, де залишалися деякі цивільні.
У листопаді Шмигаль організував ураження підводних ділянок труби, скидаючи з дронів 15-кілограмові бомби. Наступні два тижні руху з труби не було — і росіяни знову мусили переправлятися через річку на човнах. Але Росія швидко побудувала нові входи й відновила пересування через трубопровід, сказав він.
«Якщо в них і є щось у надлишку, то це людські ресурси. Як я використовую дрони, так вони використовують людей», — сказав Абата, підполковник «Хартії», який погодився говорити лише під позивним через міркування безпеки. «… Їх виштовхують із трубопроводу просто для того, щоб перевірити нас. Якщо кинуть 10, вони знають, що може дійти до позиції двоє».
За нинішнього темпу повне очищення міста може зайняти ще шість місяців, сказав Абата, через складність пошуку схованих солдатів, коли над головою кружляє до 100 російських дронів. Солдати можуть ховатися під сходами чи в інших щілинах, а потім відкривати вогонь по українських військових, дестабілізуючи ділянку, яку вважали зачищеною.
«Куп’янськ — велике місто. Навіть 100 людей у підвалах — їх можна шукати місяцями», — сказав Віталій, командир підрозділу дронів бригади «Ахіллес».
Проте він вважає запобігання переміщенню Росією важкої техніки в місто та обмеження наявних військ приблизно одним квадратним кілометром у межах міста «очевидною й значною перемогою».
«На жаль, — додав він, — їх набагато більше».
