Вчені з Неаполітанського університету імені Федеріко ІІ з’ясували: коли кішки не були одомашнені, вони не вміли так різноманітно нявкати, як зараз. Тільки поступово ці тварини навчилися голосами подавати сигнали спеціально для людей.
Про це пише «Європульс», передає Інше ТВ.
Кішки нявкають у різних ситуаціях — коли випрошують їжу, шукають уваги або навіть «скаржаться». Ця широта запитів відбивається на широті діапазону акустичних даних, тобто інформації, яку кішка хоче донести до слухача.
Дослідники порівняли нявкання чотирьох видів диких кішок (африканської дикої кішки, середньоєвропейської лісової кішки, гепарду та пуми) з нявканням домашніх кішок. Для цього вони використали велику колекцію архіву звуків тварин музею природознавства у Неаполі. Нявкання домашніх кішок виявилося набагато різноманітнішим, ніж нявкання їхніх диких родичів.
За словами вчених, життя з людьми, які сильно різняться за своїми звичками, розпорядком дня, емоційними реакціями, спонукало кішок змінити своє нявкання спеціально для людини так, щоб вона могла їх зрозуміти. Ці звуки перетворилися на котячий інструмент адаптації до світу, де люди домінують.
Вчені з’ясували ще одну, не менш цікаву особливість котячого спілкування. Якщо нявкання призначене для передачі інформації, то муркотання набагато більше говорить про них самих: у кожної кішки воно унікальне. Цей низькочастотний звук служить надійним сигналом ідентифікації, який допомагає впізнавати знайомих кішок як їм, так і нам.
Як повідомляло Інше ТВ, Місто, де правлять коти – як Стамбул ділиться простором і життям з пухнастими (ФОТО)
