Деякі чоловіки стають батьками величезної кількості дітей через донорство сперми. Цього тижня стало відомо про чоловіка, чия сперма містила генетичну мутацію, яка різко підвищує ризик раку для частини його нащадків.
Одним із найразючіших аспектів розслідування стало те, що сперму цього чоловіка відправили до 14 країн і з її допомогою народилися щонайменше 197 дітей. Це відкриття дало уявлення про масштаби індустрії донорства сперми, пише ВВС.
Донорство сперми дозволяє жінкам ставати матерями тоді, коли інакше це було б неможливо – якщо їхній партнер безплідний, якщо вони перебувають в одностатевих стосунках або виховують дитину самостійно.
Задоволення цієї потреби перетворилося на великий бізнес. За оцінками, до 2033 року цей ринок у Європі оцінюватимуть у понад 2,7 млрд доларів, а одним із головних експортерів сперми є Данія.
Тож чому деякі донори сперми стають батьками такої кількості дітей, що зробило данську, або так звану “вікінгську сперму”, настільки популярною, і чи не варто жорсткіше регулювати цю галузь?
Сперма більшості чоловіків не підходить
Якщо ви чоловік і читаєте це, нам не хочеться вас розчаровувати, але якість вашої сперми, ймовірно, недостатня для того, щоб стати донором – менше ніж п’ять зі 100 добровольців зрештою проходять відбір.
Для початку потрібно, щоб у зразку було достатньо сперми, потім необхідно пройти перевірки того, наскільки добре сперматозоїди рухаються, та якою є їхня форма.
Сперму також перевіряють на здатність витримувати заморожування та зберігання в банку сперми.
Ви можете бути цілком фертильним, мати шістьох дітей – і все одно не підходити для донорства.
До того ж, має значення вік – правила щодо цього у світі різняться, але, на приклад, у Великій Британії потрібно бути відносно молодим – віком 18-45 років. Також потрібно не мати інфекцій на кшталт ВІЛ і гонореї та не бути носієм мутацій, які можуть спричиняти генетичні захворювання, такі як муковісцидоз, спінальна м’язова атрофія та серпоподібноклітинна анемія.
У підсумку це означає, що коло людей, які зрештою стають донорами сперми, є дуже вузьким. У Великій Британії половину сперми зрештою імпортують.
Це означає, що невелика кількість донорів може мати величезну кількість дітей. Для запліднення яйцеклітини потрібен лише один сперматозоїд, а під час кожної еякуляції їх виробляється десятки мільйонів.
Чоловіки приходять до клініки один-два рази на тиждень, щоб стати донорами – і так може тривати місяцями.
Сара Норкрос, директорка благодійної організації Progress Educational Trust, яка працює у сфері фертильності та геноміки, каже, що дефіцит донорської сперми зробив її “цінним ресурсом”, а “банки сперми та клініки репродуктивної медицини максимально використовують наявних донорів, щоб задовольнити попит”.
Деяка сперма популярніша за іншу
З цього невеликого пулу донорів сперма деяких чоловіків просто має більшу популярність, ніж інших.
Донорів не обирають випадково. Це процес, схожий на жорстоку реальність застосунків для знайомств, де одних чоловіків обирають значно частіше, ніж інших.
Залежно від банку сперми, можна переглянути фотографії потенційного донора, послухати голос, дізнатися, ким людина працює – інженером чи художником, – а також перевірити зріст, вагу та багато іншого.
“Знаєте, якщо його звати Свен, у нього світле волосся, він має 1,93 м зросту, спортсмен, грає на скрипці й говорить сімома мовами – це значно привабливіше, ніж донор, який виглядає як я”, – каже експерт із чоловічої фертильності професор Аллан Пейсі, який раніше керував банком сперми в Шеффілді.
Як “вікінгська сперма” захопила світ
Данія є домівкою одних із найбільших у світі банків сперми й здобула репутацію країни, що виробляє “вікінгських дітей”.
Оле Шоу, 71-річний засновник банку сперми Cryos International, де одна пробірка сперми об’ємом 0,5 мл коштує від 100 євро до понад 1000 євро, каже, що культура донорства сперми в Данії дуже відрізняється від інших країн.
“Населення – ніби одна велика родина, – каже він. – Тут менше табу навколо цих питань, і ми альтруїстичне суспільство, багато донорів сперми також здають кров”.
Шоу каже, що саме це дозволило країні стати “одним із небагатьох експортерів сперми”.
Але він стверджує, що данська сперма популярна і з генетичних причин. Він розповів BBC, що данські “гени блакитних очей і світлого волосся” є рецесивними ознаками, тобто для їхнього прояву у дитини вони мають походити від обох батьків.
У результаті риси матері, наприклад темне волосся, “можуть домінувати в дитини”, пояснює Шоу.
За його словами, попит на донорську сперму надходить переважно від “самотніх, високоосвічених жінок у віці за 30”. Нині вони становлять 60% запитів.
Сперма, що перетинає кордони
Одним із аспектів розслідування донорства сперми, опублікованого раніше цього тижня, було те, що сперму одного чоловіка зібрали в Європейському банку сперми в Данії, а потім відправили до 67 клінік репродуктивної медицини в 14 країнах.
Кожна країна має власні правила щодо того, скільки разів можна використовувати сперму одного чоловіка. Іноді це пов’язано із загальною кількістю дітей, іноді – обмежується кількістю матерів, щоб кожна сім’я могла мати стільки споріднених дітей, скільки захоче.
Початковою ідеєю таких обмежень було запобігти тому, щоб зведені брати й сестри – які не знали про свою спорідненість – зустрічалися, вступали в стосунки й народжували дітей.
Але ніщо не заважає використовувати сперму того самого донора в Італії та Іспанії, а потім у Нідерландах і Бельгії, якщо в кожній країні дотримуються правил.
Це створює умови, за яких донор сперми може законно стати батьком великої кількості дітей, хоча сам чоловік часто про це не знає.
“Багато реципієнтів, а також донорів не усвідомлюють, що сперма одного донора може законно використовуватися в багатьох різних країнах – це слід пояснювати значно краще”, – каже Сара Норкрос, яка вважає, що варто зменшити кількість дітей від одного донора.
У відповідь на розслідування щодо донора сперми, який передав ген, що призвів до раку в деяких з 197 дітей, бельгійські посадовці закликали Європейську комісію створити загальноєвропейський реєстр донорів сперми для контролю її переміщення через кордони.
Віцепрем’єр-міністр Френк Ванденбрук заявив, що галузь нагадує “Дикий Захід”, і що “початкова місія – дати людям можливість створити сім’ю – поступилася місцем справжньому бізнесу з фертильності”.
Європейське товариство репродукції людини та ембріології також запропонувало обмеження в 50 сімей на одного донора в межах ЄС. Така система все одно дозволила б одній людині стати батьком понад 100 дітей, якщо сім’ї захочуть двох або більше дітей.
Також лунають занепокоєння щодо впливу на дітей, зачатих за допомогою донорської сперми. Дехто буде задоволений, але для інших відкриття факту донорського зачаття та усвідомлення того, що вони є одними з сотень зведених братів і сестер, може стати глибоко травматичним.
Те саме стосується й донорів, які часто не мають гадки про те, наскільки широко розповсюджується їхня сперма.
Ці ризики посилюються через доступні ДНК-тести на походження та соціальні мережі, де люди можуть шукати своїх дітей, братів і сестер або донора. У Великій Британії анонімність донорів сперми більше не діє, й існує офіційна процедура, за якою діти дізнаються особу свого біологічного батька.
Оле Шоу з Cryos стверджує, що додаткові обмеження на донорство сперми лише змусять сім’ї “звертатися до приватного, повністю нерегульованого ринку”.
Доктор Джон Епплбі, фахівець із медичної етики з Ланкастерського університету, каже, що наслідки настільки широкого використання сперми є “величезним” етичним мінним полем.
За його словами, тут постають питання ідентичності, приватності, згоди, гідності та багато іншого, що спричиняє “тонкий баланс” між конкурентними потребами.
Доктор Епплбі додає, що індустрія репродуктивної медицини має відповідальність контролювати, скільки разів використовують сперму одного донора, але погодити глобальні правила, безперечно, буде “дуже складно”.
Він також зазначив, що запропонований глобальний реєстр донорів сперми несе власні етичні та правові виклики.
