Відмова України від пластикових пакетів триває понад півтора року. Чи є результати?


12:0007.08.2023

Наприкінці 2021 року в Україні набув чинності закон про обмеження обігу пластикових пакетів. Спершу йшлося про заборону безоплатного поширення пластикових, а згодом — і про відмову від надтонких, тонких та оксорозкладних пакетів. 

Однак сьогодні екоактивісти не поспішають говорити про результати півторарічної дії закону, бо, кажуть, їх просто немає. Правила маркування недостатньо пропрацьовані, контроль з боку Держпродспоживслужби відсутній, населення не поінформоване, а під біорозкладні пакети, які фактично стали одноразовими замінниками пластикових, не створена необхідна інфраструктура, пише LIGA.Life.

Чи вдалося Україні зробити перший крок до розірвання стосунків із пластиковим пакетом і що впливає на цей процес — дізнавайтеся далі. 

Коротко про закон

Закон “Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України” набрав чинності у грудні 2021 року. Спершу документ зобов’язував поширювати пластикові пакети виключно на платній основі. 

Наступний крок відбувся у березні та стосувався заборони: 

  1. тонких пластикових пакетів зі стінками від 15 до 50 мікрометрів (“майки” з малюнками та написами на кшталт BMW, “вишиванки” і т.д.);
  2. надтонких пластикових пакетів зі стінками завтовшки менш як 15 мікрометрів (прозорі “майки” та “відривні” пакети без ручок);
  3. оксорозкладних пластикових пакетів, виготовлених із поліетилену і добавок, що під дією кисню та сонячного світла прискорюють розкладання на дрібні фрагменти. 

Закон стосувався найбільш поширених поліетиленових пакетів. Винятком стали надтонкі пластикові, які використовували для пакування і транспортування свіжої риби, м’яса та сипучих продуктів — їх заборонили з 1 січня 2023 року. 

Що залишилося покупцям? Біорозкладні пакети з “відповідним маркуванням” і пакети зі щільністю понад 50 мікрометрів, які покупцям пропонують на касі. Контроль за дотриманням вимог законодавства покладався на Держпродспоживслужбу. 

Що маємо зараз?

“Закон про обмеження обігу пластикових пакетів набрав чинності ще до рамкового закону про управління відходами. Говорити про його ефективність важко. Я би сказала, що це був більш популістський крок з боку влади. Якісь точкові рішення, які поза системою просто не працюють”, — пояснює Діана Попфалуші, екоактивістка та проєктна менеджерка ГО “Плато”. 

На її думку, в законі недостатньо деталізовані правила маркування пакетів, механізми контролю за порушеннями та шляхи інформування населення. Із позитивного, вважає Діана, — заборона оксорозкладних пакетів, які тривалий час помилково вважали біорозкладними. Насправді ж вони розпадаються на дрібні частинки пластику, які залишаються з нами надовго. 

Проблема №1. Репутаційні ризики — не для всіх

Одними з перших гравців на ринку роздрібної торгівлі, які почали дотримуватися нового закону, стали великі мережі супермаркетів. Діана Попфалуші пояснює це більшими репутаційними ризиками для мереж, на відміну від маленьких супермаркетів, магазинів під домом чи індивідуальних продавців: “Великі мережі супермаркетів мають сторінки у соцмережах, сайти, електронні пошти, де ти можеш звернути увагу на порушення. Для менших магазинів та супермаркетів такого репутаційного ризику немає, відповідно, вони дозволяють собі більше”.

LIGA.Life звернулася до кількох великих мереж супермаркетів і запитала про їхній досвід відмови від пластикових пакетів. Наводимо далі статистику, надану мережею “АТБ-Маркет”. 

У компанії зазначають: через те, що пластикові пакети стали платними, збільшився товарообіг категорії, однак у кількісних показниках продажі впали. Так, у 2020/2021 роках середньомісячні продажі поліетиленових пакетів для фасування становили близько 30 мільйонів штук. На кінець 2022-го їхня реалізація впала на 57%. 

Водночас підвищився запит на багаторазові сумки. На кінець 2022 року середня місячна кількість продажів таких торбинок зросла на 25% порівняно з 2021-м. Загальна тенденція була такою: 

  • У 2020 році компанія продала 2,74 мільйона багаторазових непластикових пакетів і сумок;
  • у 2021 році — 6,4 мільйона;
  • у 2022 році — 8,48 мільйона;
  • за перші пів року 2023-го — 3,92 мільйона. 

Що стосується біорозкладних пакетів для фасування, то середньомісячні продажі у компанії становлять близько 18 мільйонів штук — і ця цифра зростає. 

Проблема №2. Відсутність інфраструктури для компостування

Фактичною заміною тонких і надтонких пластикових пакетів стали біорозкладні, які здебільшого в Україні виготовляють на кукурудзяному крохмалі. Однак, зауважує Діана Попфалуші, ці пакети потрібно маркувати належним чином. 

“Біорозкладний пакет — це дуже багато понять. Це може бути пакет 100% біорозкладний або на біологічній основі, де 80% становить  цукрова тростина чи крохмаль, а 20% — пластик. Відповідно, такий пакет уже не піддається компостуванню”, — каже дівчина. 

Водночас сьогодні в Україні відсутня необхідна інфраструктура для компостування — існує лише одна станція у Львові. Місто продає цей компост і не просто повертає витрати на логістику, але й заробляє, каже екоактивістка. 

“Залежно від сезону від 40% до 60% нашого сміттєвого відра — це органіка. Тому для міст дуже важливо впроваджувати системи компостування на зразок Львова або інших країн. Тільки тоді ці біорозкладні пакети матимуть сенс, коли у них збиратимуться органічні відходи й відправлятимуться на компостування. Це неабияк розвантажить смітники і бюджет міста”, — пояснює Діана.

Проблема №3. Недостатньо альтернатив

На думку проєктної менеджерки ГО “Плато”, проблема біорозкладних пакетів із крохмалю сьогодні полягає не лише у відсутності інфраструктури, грошей на яку зараз немає, а й у використанні сировини, яка б могла йти на годування тварин. Тому найкращий варіант, зазначає Діана, — це багаторазові та заставні альтернативи, які не пропонує законопроєкт про пластикові пакети.  

Йдеться про заставну тару і пакування, депозитно-поворотну систему та запровадження системи розширеної відповідальності виробника. Остання передбачена законом “Про управління відходами”, який набрав чинності 9 липня 2023 року. 

ДОВІДКА. Система заставної тари працює так: клієнт купує багаторазову тару для напою і залишає за неї заставу в точці продажу. Потім він може повернути тару й отримати назад свої гроші. Депозитно-поворотна система працює схоже: людина купує продукт і сплачує за нього встановлену суму. При поверненні використаного або утилізованого продукту частина коштів повертається. Подібна система часто застосовується до автомобільних акумуляторів та ємностей для напоїв.

Система розширеної відповідальності виробника (РВВ) зобов’язує покривати витрати на збирання, перевезення, обробку чи запобігання утворенню відходів, які з’являються внаслідок споживання чи використання його продукції. Грубо кажучи, виробник відповідальний за свої товари та пакування навіть після того, як вони були використані.

“Сьогодні в Україні діють два закони на захист довкілля від поліетилену. Це закон, який обмежує обіг пластикових пакетів, та закон про управління відходами. Питання до них величезні. Зокрема, в законі про управління відходами передбачена розширена відповідальність виробника. Але бізнесу дають сім років на впровадження цієї системи, це дуже багато”, — коментує Діана Попфалуші. 

Проблема №4. Відсутність контролю з боку Держпродспоживслужби

Контроль за дотриманням вимог закону про обмеження обігу пластикових пакетів покладається на Держпродспоживслужбу. Звернення споживачів є приводом провести перевірку та, в разі виявлення порушення, застосувати штраф. 

Повідомити про можливе порушення можна кількома способами: 

Однак не все просто. У відповіді на запит Держпродспоживслужба зазначила: проведення планових і позапланових заходів державного контролю на період воєнного стану припинено. Здійснити перевірку можна за наявності загрози, що негативно впливає на права, законні інтереси, життя та здоров’я людини, а також на захист довкілля та безпеку держави. Утім, зазначили у відомстві, таких підстав досі не було. 

У період з 10 грудня 2021 року по 1 лютого 2022 року територіальні органи Держпродспоживслужби провели три перевірки дотримання вимог закону про пластикові пакети. Проте порушень законодавства не виявили. 

Що далі?

“Питання до закону про обмеження пластикових пакетів величезні. Можливо, все було б інакше, але зараз влада ухвалює швидкі рішення, які потрібні для наближення до європейського законодавства. Ми швидко перекладаємо іноземний досвід на свої реалії, але робимо це без адаптації”, — скаржиться Діана Попфалуші. 

Вона додає: перспективи є, але необхідно врегулювати законодавство та запровадити розширену відповідальність виробника. Якщо все це втілити із залученням громадськості та бізнесів, то щонайменше за 5-10 років вдасться налагодити систему пакування, зокрема пакетів. 

“Після запровадження РВВ частина питань відпаде, бо будуть встановлювати пункти прийому пакування, пакування змінюватимуть на щось зручне для перероблення чи повторного використання. У таких країнах, як Німеччина, цей процес почали ще у 1980-х роках, і там досі є нюанси”, — пояснює екоактивістка.



© Inshe.tv

Share Button
TwitterFacebookGoogle PlusYoutube