Україна пройшла зиму під акомпанемент російських ракетних ударів. Енергетична система витримала цей непростий іспит. Але наступні випробування війни можуть бути не менш складними.
Речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат прямо заявляє, що після енергооб’єктів наступними цілями атак РФ вже навесні можуть стати гідротехнічні споруди в Україні, пише ВВС.
На найбільшій і найголовнішій річці України – Дніпрі – є шість великих водосховищ і відповідно стільки ж гідроелектростанцій (ГЕС).
Принцип їхньої роботи доволі простий. Гребля ГЕС перекриває річище і вода з водосховища своїм напором приводить у рух лопаті турбін. Далі за допомогою гідрогенератора кінетична енергія перетворюється на електричну.
Крім енергогенерації, українські водосховища на Дніпрі активно використовуються для постачання води населенню, промисловості і поливу сільгоспугідь.
Однак з початку повномасштабного вторгнення Росії вони опинилися під загрозою.
ДніпроГЕС під ударом
Гідротехнічні споруди вже були мішенями ракетних ударів РФ восени і взимку.
В середині вересня 2022 російські ракети зруйнували греблю Карачунівського водосховища в Кривому Розі. Це призвело до суттєвого підняття рівня води в річці Інгульці і затоплення деяких домогосподарств в місті.
З настанням холодів Росія кілька разів намагалась вибити ГЕС з української енергосистеми. Зокрема, під удари потрапляла Дністровська гідроелектростанція.
Але найчастіше дістається найбільшій і найпотужніший Дніпровській ГЕС, що розташована в Запоріжжі.
Звідти до лінії фронту лише близько 50 км. Тобто російські війська можуть атакувати її навіть ракетами С-300, які менш точні й далекобійні, але їх запаси в РФ просто величезні.
В середині грудня ДніпроГЕС постраждала саме від ракетного удару Росії. Безпосередньо 16 грудня по Запоріжжю випустили близько 20 ракет
Перший заступник міського голови Олександр Власюк тоді заявив, що ДніпроГЕС потребує “відновлення після атаки”.
ВВС News Україна стало відомо зі своїх джерел у владі, що знову греблю в Запоріжжі російські війська атакували 9 лютого.
“Вони били безпосередньо по машинній залі на греблі”, – повідомив співбесідник.
Саме там містяться гідрогенератори й інше устаткування, необхідне для генерації і передачі електроенергії.
За словами представника української влади, росіяни цими атаками прагнули не просто вивести з ладу найбільшу ГЕС, але й роз’єднати енергоміст, що поєднує правий і лівий береги України.
Крім важливого значення для енергосистеми, гребля в Запоріжжі виконує іншу важливу функцію – стримує тисячі тонн води, які в разі прориву дамби можуть затопити десятки населених пунктів нижче по Дніпру.
Зруйнована гребля
Така ситуація в історії України вже була. І вона відбувалася теж під час війни.
В серпні 1941 року радянська армія стрімко відступала під натиском німецьких військ.
Командування Червоної армії вирішило підірвати мости в Запоріжжі і греблю ГЕС, щоб завадити ворогу переправитись на лівий берег Дніпра. Але місцевих жителів про це не попередили.
Історики кажуть, що це призвело до масових жертв саме серед цивільних.
Називають цифри загиблих від 80 до 100 тисяч, але запорізький історик Володимир Лініков в інтерв’ю “Радіо Свободі” запевняє, що цифра в 3 тисячі жертв “найближча до правди”.
“Ми ніколи не дізнаємося точної кількості жертв, тому що на той момент їх ніхто не підраховував. Проте напевно можна сказати, що дані про 80 тисяч чи 100 тисяч загиблих – це абсолютні вигадки істориків”.
Через два роки вже німці були змушені знову підривати ДніпроГЕС, щоб зупинити контрнаступ радянських військ.
Восени-взимку 1943 року частина мостового переходу греблі була зруйнована. Зокрема для того, щоб знести понтонні переправи Червоної армії, які військові звели нижче по річці для форсування Дніпра.
Після усіх цих пошкоджень робота ДніпроГЕС була відновлена лише в 1947-50 роках.
Зараз зруйнувати дніпровські греблі практично нереальна задача, кажуть експерти.
“Їх зруйнувати, на мій погляд, неможливо. – каже ВВС директор Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук Михайло Яцюк. – Авіабомби на них скинути не дасть українська протиповітряна оборона, а якщо навіть 10 ракет влучить, то це не вплине на їх стійкість, все це прораховано. Я не бачу якихось загроз”.
З ним погоджується колишній керівник “Укренерго” Юрій Касіч. Українські гідростанції, каже він, побудовані в радянські часи і розраховані витримувати потужні удари.
“Можливо усе, але чи буде це зроблено, чи ні? Навіть уявляючи характер мислення Росії як агресора, я думаю, що ні”.
Однак є в Україні одна ГЕС, яка вже перебуває в незадовільному стані і яку Росія може використати для ще більшої катастрофи.
Мова про Каховську гідроелектростанцію, окуповану РФ рік тому.
Рукотворна аварія
“Цивілізований світ не повинен мовчати. Україна закликає всіма доступними засобами тиснути на Росію, аби вона закрила шлюзи та відновила гідротехнічні споруди на Каховській ГЕС”, – заявив 14 лютого прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.
“В іншому випадку ми зіткнемося з екологічною катастрофою, що матиме незліченні деструктивні наслідки для всього континенту”.
Мова йде про те, що з грудня минуло року Росія, що контролює захоплену ГЕС, спеціально відкрила шлюзи греблі і випускає воду з Каховського водосховища.
“Така ситуація може призвести до важких наслідків на водозабірних спорудах, які розташовані на територіях Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей. Подальше зниження рівня води призведе до порушення водопостачання населення та промисловості, а також до масової загибелі риби у залишкових водоймах ділянок водосховища після зниження його рівня”, – пояснює генеральний директор “Укргідроенерго” Ігор Сирота.
Скид води біля Каховки вплине на увесь Дніпровський каскад. За словами Шмигаля, 70% населених пунктів, які отримують воду саме з Дніпра, можуть залишитися без доступу до питної води.
Експерт-енергетик Юрій Касіч пояснює, що через зниження рівня води в Каховському водосховищі знизиться ефективність роботи найближчої до неї ГЕС (Дніпровської).
“Рівень води має бути в унормованих межах, що зверху турбіни ГЕС, що знизу. Якщо він знизу буде нижчий за норму, то турбіни не зможуть працювати так, як вони мають працювати. Вони мають бути у воді. Якщо зверху буде вода, а знизу буде повітря, то турбіна не зможе працювати “, – пояснює він.
Але вирівнювати рівень води, скидаючи її з водосховищ вище по Дніпру, теж не вихід.
“Робити більший скид води з верхніх водосховищ? Ну це буде як діряве відро: скільки в нього не наливай воно все одно спустить”.
Михайло Яцюк також вказує на екологічну і ядерну небезпеку від осушення Каховського водосховища. Річ у тому, що Запорізька АЕС саме звідти бере воду для охолодження своїх реакторів.
Але нагальною є передусім проблема з постачанням питної води для населення. Вже зараз дефіцит водних ресурсів відчувають у прибережних селах Херсонщини.
“Це призводить фактично до руйнування інфраструктури питного водопостачання в цьому регіоні, а це в масштабі до 1 мільйона жителів”, – каже професор Яцюк.
Він не має сумніву, що це вбивча стратегія Росії проти українців.
