У своїх нових мемуарах «Пообіцяй мені, Америко» (Promise Me, America) колишній президент Джо Байден розповідає про чотири роки свого перебування в Білому домі: про законодавчі ініціативи та реакцію на пандемію COVID-19, зовнішньополітичні рішення щодо Афганістану, України й Ізраїлю, а також про доленосне рішення балотуватися на другий термін у 2024 році — і зрештою вийти з передвиборчих перегонів.
Книга, що вийшла друком після успішних для демократів проміжних виборів, дає Байдену нагоду звести старі рахунки й відкрито розкритикувати тих однопартійців, які намагалися відсунути його на другий план після невдалого виступу на дебатах із президентом Трампом — події, що фактично поклала край його кампанії. Щодо двох ключових питань — виведення американських військ з Афганістану та висунення на другий термін — він майже не висловлює жалю чи сумнівів у правильності своїх дій.
Уривки з книги публікує Wall Street Journal. З них видно, як Байден ставився до світових лідерів, з якими йому довелося мати справу.
Байден починає книгу з різкої оцінки штурму Капітолія 6 січня 2021 року. Він пише, що тоді Трамп очолював не Америку, а заколот, і називає це одним із найгірших випадків невиконання президентського обов’язку в історії США.
Водночас після власної інавгурації Байден, за його словами, знайшов в Овальному кабінеті доброзичливий лист від Трампа, попри місяці нападок під час кампанії. «Було майже так, ніби існували два Дональди Трампи», – пише він.
Зустріч із Трампом після виборів 2024 року Байден описує як улесливу. За його спогадами, Трамп сказав, що без політики вони могли б стати хорошими друзями й увесь час разом грати в гольф. Ці слова, пише Байден, його приголомшили.
Значна частина мемуарів присвячена історії зустрічей із світовими лідерами з їх характеристиками.
Так, Байден пише, що у Путіна був «примхливий або роздратований тон», він «любив сутулитися під час зустрічей і часто розвалювався в кріслі, демонструючи байдужість, «ніби підліток».
Щодо Зеленського, то Байден зазначив, що його акторське минуле «виявилося дуже хорошим тренуванням» для нього. Він додав, що Зеленський «міг бути впертим у приватних розмовах, і не таким вдячним, як очікувалося”.
Байден також написав, що з королевою Єлизаветою II у нього склався «природний звʼязок» через її «сталеву силу й іскру гумору в очах», що нагадало йому його матір.
Інакше він описує відносини з прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу. За словами Байдена, вони могли говорити прямо, але великої довіри між ними не було. Колишній президент США вважає, що Нетаньягу ставив короткострокове політичне виживання вище за довгострокові потреби Ізраїлю.
Байден також вважає, що у Нетаньягу є схильності, подібні до Трампових: вільне поводження з правдою та підлаштування демократичних інституцій під особисті потреби.
Байден пише, що ніколи не шкодуватиме про підтримку Ізраїлю після нападу ХАМАС 7 жовтня 2023 року, який називає найгіршим нападом на єврейський народ із часів Голокосту. Водночас він визнає, що загинуло надто багато невинних палестинців і постраждали люди, не пов’язані з ХАМАС. «Я ношу це в собі», – додає він.
Байден також звинуватив ізраїльського премʼєра Нетаньягу в тому, що він зосереджувався на власному короткостроковому політичному майбутньому, а не виживанні країни.
У книзі також йдеться про те, що люди президента США Дональда Трампа просили його підписати лист, який дозволив би їм проводити перемовини з Путіним ще до того, як Трамп стане президентом. Байден відмовився, «не бажаючи надавати їм карт-бланш на те, що стало б своєрідною капітуляцією з боку України».
Мемуари Promise Me, America надійдуть у продаж 17 листопада 2026 року. Книга має 480 сторінок і охоплює чотири роки президентства Байдена: законодавчі ініціативи, протидію COVID-19, зовнішню політику та рішення спочатку балотуватися на другий термін, а згодом вийти з перегонів.
Зокрема, Байден пише, що навесні 2023 року жоден із його головних радників не заперечував проти нового висунення на вибори. Сам він відчував обов’язок балотуватися й вважав, що п’ятдесят років політичного досвіду переважують вікові слабкості: тихіший голос, частіші помилки в назвах та іменах і невпевнену ходу.
За його словами, серед демократів не було кандидата, якого він вважав би сильнішим за себе або більш здатним перемогти 2024 року. Байден наполягає, що його рішення було обдуманим і ретельно зваженим.
Окремо він критикує звіт спецпрокурора Роберта Гура 2024 року щодо поводження із секретними документами. Формулювання про літнього чоловіка з добрими намірами й поганою пам’яттю Байден вважає максимально шкідливим політично. Власну пресконференцію у відповідь на звіт він називає помилкою.
Особливо його обурило твердження Гура, що він не пам’ятав, коли помер його син Бо. Байден пише, що біль від втрати 30 травня 2015 року не минув: щоранку він прокидається з відчуттям, ніби втратив сина щойно.
Невдалий виступ на дебатах із Трампом Байден пояснює станом після численних поїздок і поганим самопочуттям. Він почувався настільки зле, що здав тест на COVID-19, але результат був негативним. Додатковим ударом стали обвинувальні вердикти щодо його сина Гантера за трьома пунктами кримінального обвинувачення.
Байден визнає, що під час дебатів в Атланті втратив думку й випалив фразу «Ми нарешті перемогли Medicare», хоча хотів сказати, що його адміністрація перемогла велику фармацевтичну індустрію. Він розумів, що виступ минув погано, але розраховував на другий шанс. «Я помилявся», – пише він.
Після дебатів Ненсі Пелосі, за його словами, активно працювала за лаштунками, щоб обрані посадовці й делегати відмовилися від його підтримки, та попереджала, що опитування не показують можливості перемоги.
Чак Шумер приїхав до Байдена додому в Рехобот-Біч у штаті Делавер і закликав вийти з перегонів. Байден згадує, що дорікнув йому за нахабність такого прохання, наголосивши, що для нього важлива відданість.
Згодом Байден і Пелосі відновили спілкування за обідом в італійському ресторані. За його словами, вони не обговорювали її закликів залишити кампанію, натомість говорили про життя, родину та політику й повернулися до звичного ритму дружби.
