На екваторі президентської каденції у Сполучених Штатах традиційно відбуваються проміжні вибори.
Зазвичай інтерес до них обмежений.
Але не цього разу, бо на кону – надзвичайно багато, пише ВВС.
У першу чергу – політичний прогноз на наступні два роки не лише для Дональда Трампа та його оточення, але для всієї республіканської партії.
Фактично відбуватиметься референдум про довіру консервативній політичній силі.
І справи в неї геть кепські – проголосувати за республіканців готові 35% виборців. У той час, як за демократів готові віддати голоси 47% американців.
Ще гірша соціологія у лідера партії, який керує нею з Білого дому: Дональд Трамп входить у вибори з історично низьким рейтингом у 31%. Рекордні 68% респондентів соцопитування Pew Research Center не схвалюють діяльність Трампа у питанні економіки.
На цьому тлі обрання республіканської більшості у повністю оновленій Палаті представників видається вкрай малореалістичною задачею.
А збереження хиткої більшості в Сенаті перетворюється на смертельний бій в кожній із 35 битв за крісло сенатора.
То якими є ключові особливості цьогорічних проміжних виборів і що їхній результат означатиме для України?
1. Битва холодильника з телевізором
Саме в такому аспекті надто часто аналізують вибори на пострадянському просторі.
Тим дивніша релевантність його у сучасній Америці, коли в телеефірах президент США і члени його кабінету продовжують розповідати про те, наскільки “гарячою” і привабливою для життя є країна, у той час, як виборці скаржаться на погіршення свого рівня життя.
Саме криза вартості життя – стала тим домінуючим чинником, який здатен забрати в республіканської партії панівну роль у Конгресі.
Присягаючи на вірність Сполученим Штатам на інавгурації майже два роки тому, Дональд Трамп обіцяв американцям привести їх до “золотої доби”.
Ця доба мала б стати синонімом достатку і багатства, відсутності війн та соціальної справедливості, нехай з поправкою на особливе бачення цієї справедливості прихильниками руху МАГА.
Натомість американський електорат фіксує зростання цін набагато швидшими темпами за збільшення зарплат, відтак праця не оберігає звичайного робітника від бідності.
Найбільше по кишені людей б’є здорожчання пального, без якого левова частка американців просто не може пересуватися країною, в якій система громадського транспорту достатньо розвинена лише у кількох мегаполісах.
І хоча в останні передвиборчі тижні Дональд Трамп намагався перекласти відповідальність за зростання цін на дизель на Київ через удари України по російських НПЗ, та 86% американців саме розвʼязану Трампом війну проти Ірану називають тією причиною, через яку заправити машини їм стало набагато дорожче.
Надзвичайно гостро американське суспільство відчуло й зміни у медичній сфері після повернення Дональда Трампа на посаду.
Білий дім зупинив розширені податкові пільги на медичне страхування.
Відтак постраждали найбідніші американці – ті, що купували поліси через державні платформи Affordable Care Act (ACA), також відомого як Obamacare.
І тепер щорічні витрати на страхування серед цих громадян у середньому зросли у понад пʼять разів.
Половині працюючих американців уже доводилося відтерміновувати або й скасовувати похід до лікаря через непідйомність цін на медичне обслуговування.
А серед незастрахованих американців частка таких людей становить понад 70%.
Подорожчало й корпоративне страхування, коли працівники отримують страховку від працедавців.
Цьогоріч робітник має викласти майже $7,5 тисячі з власної зарплати лише за право мати сімейну страховку – це на 9% більше, ніж торік. Водночас середня зарплатня зросла на 3,7%.
І це все на додачу до двох хвиль зростання цін – спершу через запровадження адміністрацією Трампа тарифів, а згодом – на тлі війни з Іраном.
2. Перемалювання округів
Зазвичай кордони округів у США затверджують у кінці кожного десятиліття після перепису населення.
Втім під час кампанії до проміжних виборів у квітні 2026 республіканці змогли провести через Верховний суд США рішення у справі “Луїзіана проти Каллаїса”.
Раніше друга стаття Закону про виборчі права зобовʼязувала штати створювати виборчі округи там, де було багато меншин і вони компактно проживали.
Наприклад, у Луїзіані третину населення складають афроамериканці. Утім, з шести виборчих округів лише в одному більшість населення складали темношкірі виборці. Такий конгресовий округ називається “переважно темношкірим” – majority Black district.
Відповідно до статті 2 Закону про виборчі права і після низки судових рішень у Луїзіані ухвалили нову виборчу мапу, де зʼявився другий переважно темношкірий округ.
Прикметно, що в південних штатах США, таких як Джорджія, Флорида, Луїзіана, Північна Кароліна, існує величезна кореляція між расовою приналежністю виборця і його електоральними вподобаннями. Приміром, 85-90% тамтешніх темношкірих виборців голосують за демократичну партію, а більшість білих виборців віддають голоси за республіканську партію.
Однак у випадку Луїзіани проти рішення законодавців штату виступив 60-річний білий житель міста Батон-Руж і активіст республіканської партії Філіп “Берт” Каллаїс.
Він аргументував, що новий округ сформували за расовою ознакою, яка, на його думку, дискримінує біле населення.
Цікаво, що Каллаїс також брав участь у мітингу Трампа у Вашингтоні 6 січня 2021, що передував штурму Капітолію.
29 квітня Верховний суд США виніс рішення у справі, фактично дозволивши штатам перемальовувати виборчі мапи так, аби знищувати округи меншин. Головне стверджувати, що роблять це не через расову ненависть, а де-факто заради вигоди власної партії.
У короткостроковій перспективі це рішення надало партіям юридичний механізм ліквідовувати округи суперницьких партій всюди у США, коли вони могли приходити в суд і казати, що хочуть перемалювати мапу округів не тому, що є расистами, а фактично заради покращення результатів на виборах для своєї партії (звісно, не кажучи це напряму).
Це рішення дозволило республіканській партії запустити процеси “розмивання” й “упаковки” округів, де проживає електорат демократичної партії.
Великі округи, де мешкала темношкіра більшість, алгоритм розрізав на кілька частин і приєднував до сусідніх білих округів, тим самим розмиваючи ці голоси у першу чергу демократичного електорату.
А якщо розмити округ не вдавалося, республіканці насичували округ демократичними районами.
І в такому випадку демократи все одно, як і раніше, вигравали цей округ, але через приєднані до нього шматки свого електорату, не могли вже боротися за перемогу на сусідніх округах.
Таким чином республіканській партії вдалося переформатувати або навіть легально ліквідувати приблизно 15-19 виборчих округів, які раніше були або традиційно демократичними, або ж такими, де демократи мали шанс поборотися за перемогу.
Утім демократам вдалося зменшити цю цифру. У першу чергу – власним перемалюванням округів, зокрема, у Каліфорнії, де демократична партія змогла потенційно додати собі до 5 місць у Палаті представників.
Утім такі технології не є новиною.
У США перемалювання навіть має спеціальний термін – “ґеррімендерингом” – у пам’ять про губернатора Массачусетсу Елбріджа Джеррі.
Він понад 200 років тому ініціював перемалювання округів так, щоб його партія перемогла майже всюди.
Відтак один з округів виглядав неначе саламандра. Звідси й назва – Джеррі плюс кінець слова “саламандра”.
3. Тиск на систему підрахунку голосів
Попри те, що проміжні вибори – прерогатива влади штатів, у нинішній кампанії Білий дім відкрито чинить тиск на виборчий процес на місцях.
Зокрема, міністерство юстиції, яке очолює колишній адвокат Дональда Трампа Тодд Бланш, превентивно подало судовий позов у кейсі штату Аляска ще до завершення голосування.
У цьому загалом “червоному”, тобто республіканському за електоральною традицією, штаті, у бюлетені є відразу двоє Деніелів Салліванів.
Один Ден Салліван – чинний республіканський сенатор, який прагне переобратися втретє.
Його основна конкурентка і непевна, але лідерка соцопитувань – демократка Мері Пелтола.
Утім ім’я незалежного кандидата – також Ден Салліван.
Відтак чинний сенатор був змушений додати в бюлетень до свого імені літеру “С”, ставши Деніелом С. Салліваном, а його конкурента-самовисуванця можна розрізнити за “Дж” – він Деніел Дж. Салліван-молодший.
Для України така ситуація не є чимось незвичним, а на Алясці республіканці забили на сполох і звинуватили демократичну партію у спробі заплутати виборців технічним кандидатом.
Проте Верховний суд Аляски дозволив кандидату-двійнику залишитися.
Відтак днями мін’юст США подав позов, вимагаючи заблокувати сертифікацію, тобто офіційне затвердження результатів виборів, на Алясці, якщо чинний сенатор програє.
Таке рішення міністерства юстиції вже називають прямим втручанням федерального уряду у виборчі процеси штатів і прогнозують йому поразку у судах.
4. Фактор Ілона Маска
Найбагатша людина світу і в минулому очільник Департаменту ефективності уряду став найбільшим в історії США донором на виборах – і всі гроші він надав партії Дональда Трампа.
Загалом Маск влив у республіканську кампанію на проміжних виборів $445 млн – це більше, ніж $290 млн у 2024, коли він підтримував на президентських виборах кандидатуру Дональда Трампа.
Ці майже пів мільярда покривають його внесок у Фонд лідерства Сенату, який бореться за збереження республіканської більшості там, а також до комітету America PAС, який займається мобілізацією республіканських виборів і організовує їхній фізичний обхід від дверей до дверей з метою переконати і прийти на дільниці, нехай у людей і немає особливого настрою цього року голосувати.
Прикметною є увага Маска до Техасу, де він живе і ставить на колишнього генпрокурора штату – одіозного Кена Пакстона, якого ще називають техаським Дональдом Трампом.
Це порівняння важливе хоча б тому, Кен Пакстону оголошували імпічмент Палата представників штату та довгий хвіст фінансових скандалів і звинувачень у шахрайстві.
На кампанію Пекстона Ілон Маск виділив $10 млн. А його конкурента– демократа Джеймса Таларіко – мільярдер розкритикував у власній соцмережі Х, заявляючи, що той “ненавидить Техас”.
Що ж на кону для Ілона Маска?
У першу чергу, його бізнес-інтереси, а саме – лояльність офіційного Вашингтона, а відтак, й відкритість та готовність федерального бюджету до фінансування його компаній SpaceX, Tesla та Х.
Станом на жовтень 2026 року, лише SpaceX отримала від федерального уряду контрактів на понад $6,7 млрд.
За умови перемоги на виборах демократи здатні будуть призупинити цей потік ресурсів принаймні на час потенційних розслідувань щодо природи пільг та особливих умов отримання контрактів для компаній Маска, а також його діяльності в DOGE, зокрема, закриття агенції USAID.
5. Сексуальний скандал в Айові
На виборах 3 листопада до Сенату обиратимуть 35 нових членів.
З них обрання двох є позачерговим, бо виборці матимуть обрати заміну колишнім сенаторам з Огайо та Флориди – Джей Ді Венсу та Марко Рубіо – які склали мандат, коли перейшли працювати в Білий дім.
У штаті Огайо, окрім сенатора, обиратимуть також губернатора.
І претендентом на посаду від республіканської партії є відомий українцям критик допомоги Києву Вівек Рамасвамі.
Він бореться за крісло проти Емі Ектон, яка у дитинстві могла зазнати сексуального насильства з боку вітчима, тож держава вилучила її разом з братом з сім’ї. Суд не встиг довести його провину, бо він помер.
Рамасвамі запустив ролик за участі матері Емі Ектон – Донни Артур, яка свого часу не підтримала своїх дітей і стала на бік звинуваченого чоловіка.
Матір Емі Ектон у рекламі Рамасвамі стверджує, що її донька є брехухою.
І хоча більшість республіканських політиків доволі стримано розкритикували ролик, заявивши, що самі б не ставили таку рекламу на виборах, на захист Рамасвамі прийшли Трамп і Венс.
Віцепрезидент Джей Ді Венс і потенційний майбутній кандидат у президенти від республіканської партії, у якого кілька місяців тому народилася четверта дитина і який презентує себе як глибоко віруючого християнина, наказав однопартійцям “припинити скиглити і перемагати у перегонах”.
А Дональд Трамп поставив під сумнів постать Емі Ектон через критику з боку її матері та заявив, що якби схожа заява пролунала на його адресу від його матері, демократи б цим неодмінно скористалися б.
Власне Рамасвамі відмовився зняти рекламу попри заклики чинного губернатора-республіканця Огайо це зробити.
Навпаки, його штаб докупив ефірного часу на $4 млн.
Водночас паралельно Рамасвамі стверджує, що “його реклама аж ніяк не мала нічого спільного з насильством щодо дітей, сексуальним насильством”.
Та стратегією брудної кампанії Рамасвамі, схоже, міг вистрілити собі в ногу.
Адже після виходу ролика на екрани, соціологія, яка раніше показувала рівні шанси на перемогу для нього і його конкурентки, тепер радше свідчить на користь Емі Ектон.
6. “Золота акція” демократичних соціалістів і ризики для України
У разі перемоги демократів на виборах, зокрема, до Палати представників, частково може справдитися передбачення Дональда Трампа – повістку демократичної партії здатне якщо не визначати, то неабияк коригувати ліве її крило – демократичні соціалісти (Democratic Socialists of America).
На тлі інфляції, війни в Ірані та економічних негараздів, серед виборців демократичного спрямування стався спалах популярності демократичних соціалістів.
У великих містах, як-от Нью-Йорку, Сієтлі та Лос-Анджелесі, демократичні соціалісти отримали перемогу на внутрішньопартійних праймеріз.
Утім у демократичних соціалістів є обмеження.
Вони здатні перемогти лише у глибоко “синіх”, або ж демократичних округах.
Натомість у хитких округах демократичний виборець радше віддає перевагу класичному поміркованому кандидату ліберального спрямування.
Попри це, за умов, у яких демократична партія може здобути невелику більшість у Палаті представників, ті кілька крісел DSA можуть стати вирішальними і мати непропорційно великий вплив на формування програми цілої партії.
Зокрема, демократичні соціалісти здатні гальмувати затвердження Хакіма Джеффріса на посаду спікера, а ще – блокувати допомогу Україні.
Як це можливо?
Хоча б тому, що, на відміну від демократичного істеблішменту, DSA офіційно виступають проти надання американської військової допомоги Україні.
Натомість демократичні соціалісти вимагають негайного припинення вогню і пошуку дипломатичного вирішення конфлікту.
Прикметно, що DSA хоч і засуджує вторгнення РФ до України, але паралельно й звинувачує “імперіалістичну експансію НАТО” та США у провокуванні війни.
Демократичні соціалісти заявляють, що виступають проти мілітаризму, а відтак вимагають виходу США з НАТО та закриття американських баз за кордоном.
До політсили входять чинний мер Нью-Йорка Зоран Мамдані та Александра Окасіо-Кортес.
Та вони дистанціювалися від радикальних лівих закликів припинити допомогу Україні.
Мамдані взагалі заявив, що, якщо Путін коли-небудь приїде до Нью-Йорка, його заарештують.
Не останню роль у такій риториці грає факт проживання великої української громади у Нью-Йорку.
Ще у жовтні 2022 Окасіо-Кортес була серед підписантів листа 30 лівих конгресменів, де вони просили поєднати допомогу з тиском на Росію задля припинення вогню і переговорів.
А надалі голосувала за виділення допомоги Україні.
Кандидат у Сенат від Мічигану Абдул Ель-Саєд теж дистанціювався від DSA, адже це маркування може завадити йому перемогти у своєму “хиткому” штаті.
Особливо, на тлі жорсткої кампанії республіканців, у якій усіх демократичних соціалістів називають комуністами і зрадниками.
Тож у разі перемоги демократичної партії на проміжних виборах Україна після 3 листопада може очікувати на жорсткі внутрішньопартійні дебати щодо доцільності допомоги Києву та вимоги з боку лівого табору використовувати гроші на соціальні програми усередині країни, ніж віддавати далекій країні через океан.
