Нардепка від Слуги народу Ольга Василевська-Смаглюк прочинила завісу внутрішньої парламентської “кухні”, куди і “простих смертних нардепів” не пускають. З її допису випливає, що у ВР майже все вирішують “міжсобойчики” і “договорнячки”, а щоб дати хід законопроєкту для людей, треба “попринижуватись” і “натерпітися”.
-От є речі, про які важко писати, бо багато букв і ті складаються лише в матюки.
Я 23 роки спостерігаю/беру участь у політичних процесах.
Є позитивні моменти: в парламенті , порівняно з минулими скликаннями, стало набагато менше шкурняків. Бо війна, тривоги, є безліч голосувань з євроінтеграційних зобовʼязань, або таких, під які підвʼязані гроші партнерів.
Але є тенденція, яка ніколи не мінялась: міжсобойчики та договорнячки. Щоб законопроект потрапив в зал, треба так попринижуватись і натерпітися, що зникає будь-яке бажання щось робити.
За сім років в парламенті, я стала автором або доповідачем десятків законопроектів. Здебільшого євроінтеграційних або з передвиборчої програми Президента.
Але є законопроекти, ніким не надиктовані, а націлені на покращення життя людей. От нікому з decision-makers не цікаво, щоб вони дійшли до голосування.
Поясню на прикладі — 15458 про списання кредитів загиблим, полоненим, зниклим безвісти та інвалідам внаслідок війни. Законопроект, який хвалять абсолютно усі — від членів родин захисників до Офісу Президента. Щоб його розробити, зареєструвати та пройти комітет, треба було пройти сім кіл пекла: з усіма погодити, отримати висновки, проголосувати в комітеті. Далі — штовхнути в зал. Написати всім фракціям та комітетам листи, отримати погодження від них, отримати висновок Юр управління ВР.
Все це є. А законопроекта в залі немає. Погоджувальна рада не вносить. Чому? А чорт його знає. Простих смертних депутатів на погоджувальну не пускають.
І це вже не вперше і не вдруге. Скільки не зверталась до керівництва ВР та фракції з подібних випадків — бла-бла-бла, все буде, ти не переживай. І далі — тиша. Або гнуть кирпу, або ігнорують, або якщо виходиш в паблік — з тобою розмовляють, знижують твій градус напруги і допобачення.
Тим часом, відкриваємо середньостатистичний порядок денний — тютюнові шкурняки, переміщення депутатів по ТСК, номінальні постанови. Що завгодно, тільки не те, що реально поліпшує добробут громадян.
Звісно, якщо підніметься хвиля суспільного збурення, як от з вимогою батьків, щоб діти закінчували середню освіту в своїх школах, тоді да. А без хвилі — ні. От сьогодні Верховна Рада працювала годину. Ні тривог, ні ракетних небезпек, але Рада закрила засідання. Бо зобовʼязуючі міжнародні законопроекти закінчились (насправді, ні), шкурняків нема, ритуальних постанов теж.
Скажіть, це нормально?
Знову керівництво ВР і фракції буде мені розказувати, що я виношу назагал внутряки. А скільки можна мовчати? Ви вбиваєте останню мотивацію щось робити.
Хоча, мабуть, це може бути цікаво, мати депутатів, які тільки кнопки тиснуть, нічого більше не продукуючи, – резюмує свій допис нардепка.
