Можливо, показником успіхів України у війні є той факт, що президент Дональд Трамп змінив свою риторику: якщо понад 18 місяців тому він глузував із президента Володимира Зеленського, називаючи його слабаком, який «не має козирів», то тепер висловлює невдоволення нищівними ударами України по російських нафтопереробних заводах, пише The Washington Post.
Минулими вихідними давнє роздратування Трампа щодо Зеленського спонукало його до укладення угоди з Москвою щодо дизельного пального, яка суттєво підриває дію закону про санкції проти Росії, підписаного самим же Трампом. Водночас Білий дім погрожує ще серйознішими наслідками — припиненням надання Києву критично важливої розвідувальної підтримки, яку, за визнанням одного європейського дипломата, було б «важко компенсувати».
Однак, як це часто буває з емоційними реакціями Трампа, цей останній скандал навколо України затьмарює, можливо, важливішу тенденцію: США та Європа повільно рухаються до спільної мирної пропозиції. Вона має забезпечити фінансові та безпекові переваги як для України, так і для Росії, стаючи основою для територіального врегулювання, яке, втім, не повною мірою відповідатиме воєнним цілям жодної зі сторін.
Логіка цієї складної мирної ініціативи ґрунтується на принципі: коли стикаєшся з проблемою, яку неможливо вирішити, — зроби її масштабнішою. Американські переговорники намагаються сформувати пакет рішень, що враховує повоєнні потреби України та Росії, аби покласти край кровопролиттю та покращити становище обох країн. Це має стати своєрідним «бонусом», що полегшить сприйняття територіального компромісу, який не влаштує жодну зі сторін.
«Нам потрібно розширити масштаб проблеми та її вирішення, щоб допомогти обом сторонам побачити, якою буде ситуація після війни, і тоді піти на поступки», — пояснив американський посадовець, обізнаний із перебігом переговорів, який надав мені цей детальний огляд.
Ця дипломатична ініціатива обговорювалася під час шестигодинної зустрічі, що відбулася минулої п’ятниці у Флориді за участі представників США Джареда Кушнера та Стіва Віткоффа. Зустріч, на якій були присутні українські посадовці, а також представники Великої Британії, Франції та Німеччини, проходила в гольф-клубі Shell Bay — комплексі, що належить Віткоффу і розташований у місті Галландейл-Біч.
Трамп вимагає, щоб Україна та Росія припинили завдавати ударів по нафтопереробних заводах одна одної, як умову для реалізації мирної ініціативи США. Для Росії це просте завдання: найбільший нафтопереробний завод України вже постраждав від російських ударів. Однак для Зеленського це означало б відмовитися від використання однієї зі своїх найпотужніших зброй. «Очевидно, що здатність українців завдавати ударів по нафтопереробних заводах впливає на російську економіку, — зазначив європейський дипломат. — Це посилило важелі впливу Зеленського».
За словами американського посадовця, під час зустрічі в п’ятницю Кушнер і Віткофф попросили українську сторону припинити атаки на нафтопереробні заводи й попередили, що Трамп укладе угоду щодо постачання дизельного пального; представник США додав, що американські переговірники зверталися з таким проханням уже кілька разів протягом останніх місяців, коли ціни на дизель стрімко зростали. Далі події розвивалися передбачувано: Зеленський відмовився; Трамп уклав угоду (керуючись суто політичною метою знизити ціни напередодні проміжних виборів); Зеленський назвав рішення Трампа «слабким», а Трамп погрожував припинити надання розвідувальної інформації.
Якщо Зеленський погодиться припинити удари по нафтопереробних заводах, «ми повертаємося до справи й їдемо до Москви», — сказав мені американський посадовець. Але що отримає Україна — і чим їй доведеться поступитися — у межах врегулювання, яке наразі формується за участі США та Європи?
За словами представника США, цей пакет заходів складатиметься з чотирьох основних компонентів. Посил до Путіна буде таким: не просто завершити війну з Україною, а укласти з Європою економічну угоду та угоду у сфері безпеки, які відновлять стабільність у регіоні після спіралі ескалації.
Першим стовпом цієї стратегії стане відбудова України. Світовий банк та інвестиційна компанія BlackRock прагнуть створити механізм для задоволення численних фінансових потреб Зеленського: відновлення зруйнованих районів країни, надання допомоги родинам загиблих і поранених військових, а також відродження знищеної економіки.
Переговорники попросили Київ надати детальні кошториси, а також гарантії того, що ці кошти не будуть розкрадені тими, хто наживається на повоєнній відбудові. Поки що українська сторона не надала конкретних цифр, але очікується, що це станеться найближчими днями — якщо тільки мирний процес не зазнає краху.
Другою важливою складовою мають стати гарантії безпеки. Україна отримала б зобов’язання від США та європейських країн щодо військової відповіді у разі повторного нападу Росії; американський посадовець порівняв це із дією статті 5 Статуту НАТО. За його словами, Росія також уклала б угоди з Європою, що враховували б її занепокоєння щодо безпеки, хоча наразі незрозуміло, що саме це передбачатиме.
Третім елементом має стати економічна інтеграція Росії, України та Європи через енергетичну угоду. Одним із варіантів може бути будівництво трубопроводу для постачання російської нафти й газу до Європи, причому прибутки від цього ділилися б між Україною та Росією. Такий трубопровід міг би суттєво знизити витрати Європи на енергоносії, зазначив посадовець. Окрім надання Росії «довгострокового доступу до європейського енергетичного ринку», мирна угода визначала б порядок і терміни скасування чинних економічних санкцій.
Остання складова угоди була б найбільш болісною. Росія, яка розпочала війну з наміром захопити всю Україну, погодилася б на припинення вогню вздовж нинішньої лінії фронту — або «лінії контролю», як її називають переговорники. Для України це означало б змиритися з тим, що Росія контролюватиме окуповані нею території, зокрема й регіон, за який точилися запеклі бої — Донбас. Однією з перешкод є невизначеність цієї лінії контролю, оскільки лінія фронту дещо зміщується майже щодня.
Хоча європейські лідери були обурені «дизельною угодою» Трампа, вони, схоже, налаштовані продовжувати дипломатичний процес під керівництвом Кушнера та Віткоффа. «Це момент, коли варто знизити напругу й повернутися до роботи», — пояснив європейський дипломат.
Аргументом на користь укладення миру саме зараз є те, що ця війна перетворилася на жахливу бійню. Втрати Росії — вбитими та пораненими — перевищили 1,4 мільйона осіб. За оцінками британської сторони, у серпні Росія втратила 42 000 військових, тобто близько 1400 щодня. Це війна на виснаження, що супроводжується величезними втратами. Цієї зими вона перетвориться на жорстке економічне протистояння, під час якого кожна зі сторін намагатиметься зруйнувати економіку супротивника та посилити страждання цивільного населення.
Трамп цілком слушно намагався покласти край війні від самого моменту свого вступу на посаду. Однак він, схоже, досі не може збагнути, що Путін — агресор — прагне перемоги, а не перемир’я. «Не схоже, що Путін серйозно налаштований на мир», — зазначив європейський дипломат, посилаючись на дані розвідки. Укладаючи угоду щодо постачання дизельного пального в обхід санкцій, Трамп, хоч як це прикро, полегшує Путіну можливість продовжувати цю жахливу війну.
