Повномасштабна війна проти України може стати для Росії тим, чим Кримська війна XIX століття стала для Російської імперії, – початком тривалого історичного занепаду, вважає міжнародний оглядач Ренцо Чіанфанеллі в авторській колонці для La Voce di New York.
Цю історичну паралель в різних аспектах доповнюють й інші західні експерти, пише ВВС.
Британсько-польський історик Норман Девіс говорить про стратегічний провал Володимира Путіна та все більшу залежність Москви від Китаю.
А французька Le Monde звертає увагу на те, що війна все сильніше б’є по російській економіці та руйнує мовчазну угоду між Кремлем і суспільством.
Друга Кримська війна?
Історія рідко повторюється буквально, але часто розвивається за схожими сценаріями – таку паралель проводить Ренцо Чіанфанеллі.
Він нагадує, що поразка Російської імперії в Кримській війні 1853–1856 років стала початком її тривалого ослаблення.
Війна оголила економічну відсталість країни, її дипломатичну ізоляцію та кризу державного управління. Реформи Олександра II лише частково модернізували імперію, але водночас запустили процеси, які зрештою підірвали самодержавство.
На думку автора, вторгнення Володимира Путіна в Україну також може стати таким історичним переломом. Кремль розраховував на швидку перемогу, але замість цього втягнувся у виснажливу й надзвичайно дорогу війну без очевидних шансів на вирішальний успіх.
Чіанфанеллі зазначає, що російська армія вже понад рік майже не просувається на фронті, водночас зазнає значних втрат. Україна ж розширює географію ударів безпілотниками у глибині Росії – аж до Сибіру.
Головний висновок автора полягає в тому, що навіть якщо війна не завершиться формальною військовою поразкою Росії, саме вона може стати моментом, коли країна остаточно втратить статус самостійної великої держави.
Ціна імперських амбіцій
До схожих висновків доходить і британсько-польський історик Норман Девіс. В інтерв’ю телеканалу TVP World, він заявив, що спроба Володимира Путіна відновити Російську чи Радянську імперію зазнала стратегічної поразки.
“Спроби Путіна відновити Радянську або принаймні Російську імперію в новій формі зазнали великого провалу”.
За словами історика, за понад два десятиліття при владі Путіну вдалося відновити свій вплив лише на частині територій, що колись належали до радянської сфери впливу.
Війна проти України, на його думку, показала межі російської військової могутності.
“Це демонстрація слабкості Росії”, – зазначає історик.
Залежність від Китаю як нова реальність
Схожу оцінку дає і Ренцо Чіанфанеллі. На його думку, сподівання Путіна повернути Росії статус самостійного світового центру сили виявилися ілюзією.
Автор пише, що Москва все більше залежить від Китаю – в економіці, технологіях і дипломатії. Хоча офіційно дві країни називають свої відносини партнерством рівних, реальний баланс сил усе помітніше зміщується на користь Пекіна.
На думку Чіанфанеллі, Росія ризикує перетворитися на молодшого стратегічного партнера Китаю.
Водночас ставка Кремля на посилення внутрішнього контролю замість реформ може допомогти зберегти нинішню політичну систему, але не здатна повернути країні економічну стійкість і стратегічну самостійність.
Норман Девіс висловлюється ще категоричніше: “Росія тепер є васалом Китаю”.
Історик вважає, що саме російський Далекий Схід може стати регіоном, де розпочнеться новий етап внутрішнього розпаду країни. Він звертає увагу, що Китай уже домінує там у торгівлі та активно використовує природні ресурси регіону.
Девіс також не виключає, що в довгостроковій перспективі Пекін може повернути собі Владивосток. Це місто на Далекому Сході Росії було засноване як військовий пост у 1860 році, після того як за Пекінським договором Російська імперія отримала від імперії Цін Уссурійський край.
На його думку, війна проти України здатна прискорити процеси внутрішньої дезінтеграції Росії.
Війна руйнує негласну угоду Кремля із суспільством
Французька газета Le Monde звертає увагу на ще один вимір війни – її наслідки всередині самої Росії.
На думку видання, українські удари по нафтовій інфраструктурі та погіршення економічної ситуації поступово руйнують негласну угоду між Кремлем і суспільством. Вона багато років ґрунтувалася на простому принципі: влада гарантує стабільність, а громадяни не ставлять під сумнів обмеження політичних свобод.
Після атак українських безпілотників на нафтопереробні заводи Росія зіткнулася з найсерйознішою паливною кризою за останні десятиліття. Черги на автозаправках, дефіцит пального та зростання цін, на думку економіста Європейського гуманітарного університету Миколи Кульбаки, оголили одну з ключових слабкостей країни – внутрішню логістику.
Водночас, зазначає Le Monde, економіка Росії все більше сповільнюється, а дефіцит бюджету збільшується.
Попри це, провідна економістка Інституту країн з перехідною економікою Банку Фінляндії Гелі Сімола вважає, що Росія поки що зберігає можливість продовжувати війну. Однак ціна цього рішення постійно зростатиме.
“Росії доведеться ухвалювати все складніші рішення”, – каже Сімола.
