Війна з Іраном принесла економічні вигоди Росії, призвівши до захмарного зростання цін на нафту та послаблення санкцій. Але якщо російська економіка отримала недовгий перепочинок, то імідж великої держави Росія, так дорогий сердцю Путіна, зазнав більшої шкоди, пише у авторській колоці в New York Times Серж Шмеманн, колишній голова московського бюро Times, якого цитує ВВС.
Іран був найближчим партнером Росії на Близькому Сході, постачаючи Москві безпілотники для ударів по Україні, а також забезпечував критично важливий шлях для уникнення санкцій, пояснює свій погляд автор статті.
Масштабну шкоду економіці та військовим силам Ірану завдали одразу після захоплення південноамериканського союзника Кремля Ніколаса Мадуро під час американського рейду на Венесуелу в січні цього року. До цього Кремль не зміг запобігти падінню іншого товариша-диктатора, коли Башар Асад був повалений у Сирії (а згодом утік до Москви). Це поставило під питання майбутнє російських військових баз у Сирії. “І, до речі, наступна Куба, але вдаємо, що я цього не казав”, нагадує автор статті одну із жартівливих фраз президента Трампа.
“Таке легковажне ставлення, мабуть, болісно сприймається Путіним, який прагне відновити світовий вплив своєї країни до радянського рівня, – розмірковує Шмеманн. – Таємнича симпатія президента Трампа до російського диктатора була головною картою в руках Путіна, яку він сподівався використати для підтримки з боку Вашингтона – захопленні всього Донбасу та нейтралізації України. Відповідно, пан Путін уникав критики особисто пана Трампа за те, як той чинить із його друзями”.
Автор статті нагадує про інформацію щодо зустрічі Путіна з олігархами, на якій російський лідер попросив мільярдерів підтримати державні фінанси, виснажені війною.
Кремль заперечив, що Путін звертався з таким проханням до російських багатіїв, але “навіть з урахуванням можливого вливання грошей олігархів у воєнні зусилля проти України та можливості зменшення кількості американського озброєння, яке надійде до Києва, конфлікт продовжуватиме завдавати величезного удару по Росії”, вважає колишній шеф бюро Times у Москві.
“Україна запускає безпілотники глибоко в Росію для ударів по нафтових терміналах і заводить нових друзів навколо Перської затоки, відправляючи військових спеціалістів для допомоги у захисті від ударів іранських безпілотників”, – пише Серж Шмеманн.
Більше того, війна виснажує ресурси, які Росія мала б використовувати для підтримки свого технологічного та промислового розвитку, щоб не відставати від решти світу.
“З кожним днем, коли війна триває, Росія все більше відстає у змаганні великих держав, яке домінуватиме у світовій геополітиці в найближчі роки”, – цитує автор статті Томаса Грема, наукового співробітника Ради з міжнародних відносин та автор книги “Правильне розуміння Росії”.
“Росії не потрібні ресурси для продовження війни проти України, їй потрібні стимули для її припинення”, – ще одна цитата з Грема.
Війна з Іраном послабила ці стимули в короткостроковій перспективі, пише Шмеманн. Але вони працюють і мають залишатися незмінними: “дайте Україні те, що їй потрібно, щоб вона могла встояти, доки пан Путін не зрозуміє, що насильство нікуди його не приведе”.
