Президент Трамп заявив, що його повноваження як головнокомандувача обмежуються лише його «власною мораллю», відкинувши міжнародне право та інші запобіжники, які стримують його здатність застосовувати військову силу для ударів, вторгнень або примусу інших держав по всьому світу.
У відповідь на запитання в широкому інтерв’ю для The New York Times, чи існують якісь межі його глобальних повноважень, Трамп сказав: «Так, є одна річ. Моя власна мораль. Мій власний розум. Це єдине, що може мене зупинити».
«Мені не потрібне міжнародне право, — додав він. — Я не збираюся завдавати шкоди людям».
Коли його додатково запитали, чи має його адміністрація дотримуватися міжнародного права, пан Трамп відповів: «Має». Але при цьому він чітко дав зрозуміти, що саме він буде арбітром у питанні того, коли такі обмеження застосовуються до Сполучених Штатів.
«Це залежить від того, як ви визначаєте міжнародне право», — сказав він.
Оцінка Трампом власної свободи використовувати будь-які інструменти військової, економічної чи політичної сили для закріплення американського домінування стала найвідвертішим визнанням його світогляду на сьогодні. В його основі лежить концепція, згідно з якою вирішальним чинником у зіткненні держав має бути національна сила, а не закони, договори чи конвенції.
Він визнав існування певних обмежень усередині країни, навіть попри те, що проводить максималістську стратегію покарання інституцій, які йому не подобаються, здійснення відплати політичним опонентам та розгортання Національної гвардії в містах усупереч запереченням штатної та місцевої влади.
Він чітко дав зрозуміти, що використовує свою репутацію непередбачуваного лідера та готовність швидко вдаватися до військових дій, часто з метою примусу інших держав. Під час інтерв’ю з The Times він прийняв тривалий дзвінок від президента Колумбії Густаво Петро, який був явно занепокоєний після неодноразових погроз, що пан Трамп розмірковує над атакою на країну, подібною до атаки на Венесуелу.
«Ну, ми в небезпеці, — сказав Петро в інтерв’ю The Times безпосередньо перед дзвінком. — Тому що загроза реальна. Вона пролунала від Трампа».
Розмова між двома лідерами, зміст якої не підлягав розголошенню, стала прикладом примусової дипломатії в дії. Вона відбулася лише через кілька годин після того, як Трамп і державний секретар Марко Рубіо вивели Сполучені Штати з десятків міжнародних організацій, покликаних сприяти багатосторонній співпраці.
У розмові з The Times Трамп звучав більш упевнено, ніж будь-коли. Він посилався на успіх удару по ядерній програмі Ірану — на своєму столі він тримає модель бомбардувальників B-2, використаних у цій операції; на швидкість, з якою минулими вихідними він «обезголовив» уряд Венесуели; а також на свої плани щодо Гренландії, яка перебуває під контролем Данії — союзника по НАТО.
Коли його запитали, що є для нього вищим пріоритетом — отримання Гренландії чи збереження НАТО, Трамп відмовився відповідати прямо, але визнав, що «це може бути вибір». Він чітко дав зрозуміти, що трансатлантичний альянс є по суті марним без Сполучених Штатів у його центрі.
Навіть називаючи норми післявоєнного світового порядку непотрібним тягарем для наддержави, Трамп зневажливо поставився до ідеї, що лідер Китаю Сі Цзіньпін або президент Росії Володимир В. Путін могли б застосувати подібну логіку на шкоду Сполученим Штатам. З теми на тему він давав зрозуміти, що, на його думку, саме американська сила є визначальним чинником — і що попередні президенти були надто обережними, аби використовувати її для політичного домінування чи національного зиску.
Наполягання президента на тому, що Гренландія має стати частиною Сполучених Штатів, стало яскравим прикладом його світогляду. Йому було недостатньо скористатися правом США, передбаченим договором 1951 року, на відновлення давно закритих військових баз на цьому величезному острові, який є стратегічно важливим перехрестям для американських, європейських, китайських і російських морських операцій.
«Власність дуже важлива», — сказав Трамп, обговорюючи з поглядом девелопера територію Гренландії — утричі більшу за Техас, але з населенням менш ніж 60 тисяч осіб. Він, схоже, знецінював переваги того, що Гренландія перебуває під контролем близького союзника по НАТО.
Коли його запитали, навіщо йому потрібно володіти цією територією, він відповів: «Тому що я відчуваю, що це психологічно необхідно для успіху. Я думаю, що власність дає тобі те, чого не можна досягти, коли йдеться про оренду чи договір. Власність дає речі й елементи, яких ти не отримаєш, просто підписавши документ».
Розмова дала зрозуміти, що, на думку Трампа, суверенітет і національні кордони менш важливі, ніж унікальна роль Сполучених Штатів як захисника Заходу.
Він стверджував, що лише він — а не два його попередники, яких він зневажливо критикував, Джозеф Р. Байден-молодший і Барак Обама — довів свою здатність переконати країни НАТО витрачати 5 відсотків валового внутрішнього продукту на оборону. (Близько 1,5 відсотка з цього фактично йде на внутрішню інфраструктуру — від електромереж до кібербезпеки — яка може підтримувати оборону. Цільовий показник почне діяти лише у 2035 році, через шість років після того, як Трамп залишить посаду.)
«Я хочу, щоб вони взялися за розум», — сказав він. «Я думаю, що ми завжди ладнатимемо з Європою, але я хочу, щоб вони взялися за розум. Саме я змусив їх витрачати більше — більше ВВП — на НАТО. Але якщо подивитися на НАТО, я можу сказати вам, що Росія зовсім не переймається жодною іншою країною, окрім нас».
Президент додав: «Я був дуже лояльним до Європи. Я добре впорався. Якби не я, Росія вже зараз контролювала б усю Україну».
Він, здавалося, не переймався тим, що остання велика угода про контроль над ядерними озброєннями з Росією мала закінчитися за чотири тижні, залишивши дві найбільші ядерні держави світу вільними без обмежень нарощувати свої арсенали вперше за пів століття.
«Якщо вона закінчиться, то закінчиться», — сказав він. «Ми просто укладемо кращу угоду», — додав він, наполягаючи, що Китай, який має найшвидше зростаючий арсенал у світі, має бути включений до будь-якої майбутньої угоди.
«Можливо, ви також захочете залучити ще кількох гравців», — сказав пан Трамп.
Президент так само спокійно поставився до того, чи буде його рішення направити сили спеціальних операцій до Каракаса для усунення Ніколаса Мадуро з Венесуели використане Китаєм або Росією. У дні після подій у Венесуелі лунали аргументи, що прецедент, створений США, може допомогти виправдати спробу Китаю захопити Тайвань або спробу Росії захопити Україну, яку Путін називав історичною частиною Російської імперії, що нібито налічує понад тисячу років.
Коли його запитали, чи не створив він прецедент, про який може згодом пошкодувати, Трамп заявив, що його уявлення про загрозу з боку Венесуели Мадуро суттєво відрізняється від поглядів Сі щодо Тайваню.
«Це була реальна загроза, — сказав він про Венесуелу. — Ви не бачили, щоб люди масово прямували до Китаю», — стверджував він, повторюючи свою давню тезу про те, що Мадуро «випускав» членів банд до Сполучених Штатів.
Трамп додав: «Ви не бачили, щоб наркотики потоком йшли до Китаю. Ви не бачили всіх тих поганих речей, які ми мали. Ви не бачили, щоб тюрми Тайваню відкривалися і люди масово прямували до Китаю», або, як він сказав пізніше, злочинці та інші «прямували до Росії».
Коли репортер зауважив, що Сі вважає Тайвань сепаратистською загрозою для Китаю, Трамп відповів: «Це вже його справа — що він збирається робити. Але, знаєте, я висловив йому, що був би дуже незадоволений, якби він це зробив, і я не думаю, що він це зробить. Я сподіваюся, що не зробить».
А коли його запитали, чи може Сі, скориставшись останніми подіями, напасти на Тайвань або заблокувати його, він припустив, що китайський лідер не наважиться на такий крок, поки Трамп перебуває при владі. «Він може зробити це після того, як у нас буде інший президент, але я не думаю, що він зробить це зі мною як президентом», — сказав він.
На внутрішньополітичному фронті Трамп припустив, що судді мають повноваження обмежувати його внутрішній політичний порядок денний — від розгортання Національної гвардії до запровадження тарифів — лише «за певних обставин».
Але він уже розглядав обхідні шляхи. Він порушив можливість того, що якщо тарифи, запроваджені ним на підставі надзвичайних повноважень, будуть скасовані Верховним судом, він може перепакувати їх у вигляді ліцензійних зборів. І Трамп, який заявив, що був обраний для відновлення закону і порядку, знову підтвердив, що готовий застосувати Акт про повстання і розгорнути військові сили всередині Сполучених Штатів і федералізувати деякі підрозділи Національної гвардії, якщо він вважатиме це важливим.
Поки що, за його словами, «я насправді не відчував потреби це робити».
