Загроза нової політики США, яка спочатку лунала у гаслах, передвиборчих програмах та заявах остаточно оформилась у нову затверджену стратегію національної безпеки і з нею прийдеться не просто жити – виживати, пише Defence Express
Те, що прихід до влади Дональда Трампа під гаслом America First загрожує глобальним зсувом для усього світу, говорилось ще у 2023 році, задовго до його обрання. Але усвідомлення дійсно катастрофічних речей приходить завжди із запізненням. І хоча вже у лютому 2025 року США офіційно анонсували знищення глобальної безпеки Європи, певні надії ще можливо теплились.
Водночас оприлюднення оновленої Стратегії національної безпеки США має дозволити сприймати реальність як вона є: США вже не є союзниками України та Європи. І з цього необхідно виходити.
Бо це вже не гасла, не передвиборча програма, не заяви, а документ, який є ключовим для формування всієї зовнішньої політики Вашингтона. Зокрема остаточно закріплено пріоритет ізоляціонізму у Західній півкулі за розширеною доктриною Монро.
Як і фокусування на Тихому океані з перерозподілом оборонних ресурсів на цей регіон через те, що саме він є центром економічного розвитку світової економіки. А також вихід з Європи, яка прямо названа стагнуючою, і Близького Сходу, який вже не має пріоритету через ліквідацію залежності США від його енергоресурсів.
Але нова стратегія нацбезпеки США пішла далі з та є значно глобальнішою за зсувом парадигм. Бо новий документ припиняє підхід до так званого “експорту демократії” і у ньому прямо прописано, що якщо деякі країни “хочуть” жити при диктатурі та тоталітаризмі, то це просто “традиції та історичні форми правління”, які не можуть бути завадою у торгівлі й інвестиціях.
А для України ключовим є саме те, що прямо записано у розділі, який присвяченій Європі і який знаходиться на третій сходинці за пріоритетом. Після Західної півкулі та протистояння з Китаєм, бо Європа тепер з 25% світового ВВП у 1990 році генерує лише 14%. А першопричиною проблеми названо політику Європейського союзу.
“Більш масштабні проблеми, що стоять перед Європою, включають дії Європейського союзу та інших транснаціональних організацій, що підривають політичну свободу і суверенітет, міграційну політику, що перетворює континент і породжує розбрати, цензуру свободи слова і придушення політичної опозиції, різке падіння народжуваності, а також віри у себе”.
Саме тому у національній стратегії безпеки США, яка на перше місце ставить інтереси США, прописано, що Європа має “відмовитись від невдалої ідеї удушення регулюючими органами”.
При цьому аргументація такого побоювання суперечлива у самому документі. В одному місці те, що це означає послаблення союзника. В іншому, що політика ЄС призведе до того, що деякі країни перестануть розглядати свій союз з США, як за часи Холодної війни, бо стануть “неєвропейськими”.
Більше того, РФ, як держава-агресор, що розпочала у Європі найбільшу війну з часів Другої світової, у стратегічній програмі національної безпеки США не виокремлена для самих США, як загроза, а також жодного слова про тоталітарний російський режим. Натомість, мовляв, відносини між Європою та РФ зараз “послаблені, а багато європейців розглядають РФ, як екзистенційну загрозу”. Тому:
“Управління відносинами Європи з РФ вимагатиме значної дипломатичної участі США, як для відновлення умов стратегічної стабільності на євразійському континенті, так і для зниження ризику конфлікту між РФ та європейськими державами”.
А от для цього необхідно якомога скоріше “припинити бойові дії в Україні з метою стабілізації економіки європейських країн, запобігання ненавмисній ескалації або розширенню війни та відновлення стратегічної стабільності у відносинах з РФ”.
Щодо долі України, то вказано про “забезпечення можливості післявоєнного відновлення України для її виживання як життєздатної держави”. Але не про цілісність та без згадки про відповідальність РФ за розв’язану війну, знищені міста, масові страти та інші воєнні злочини проти людства. Також дуже важливе для розуміння наступне:
“Адміністрація Трампа перебуває у суперечності з європейськими офіційними особами, які покладають нереалістичні надії на війну, перебуваючи в нестабільних урядах меншості, багато з яких зневажають основні засади демократії для придушення опозиції. Значна європейська більшість хоче миру, проте це прагнення не втілюється у політику, багато в чому через підрив демократичних процесів цими урядами”.
Більше того, війна в Україні нібито призвела до посилення залежності Європи від Китаю. Навіть приклад наведений: “сьогодні німецькі хімічні компанії будуть у Китаї один з найбільших у світі перероблювальний завод, використовуючи російський газ, який не можуть отримати дома”.
І загалом зараз у Вашингтоні вважають, що саме поточні уряди європейських країн винні у тому, що не хочуть бачити у РФ партнера. І загалом Європейський Союз – це дуже погано, бо в ньому немає демократії. Хоча у тому ж самому документі закріплено, що недемократичний режим – це просто “історична традиція”.
Саме тому наразі будь-які ілюзії щодо щирості союзництва США для Європи та України об’єктивно є дуже загрозливими.
Нагадаємо також: Дружити з РФ, ворог Європа – Білий дім оголосив нову Національну стратегію безпеки
А також: Завуальований расизм. Про що насправді нова Стратегія нацбезпеки США
