Адміністрація президента США Дональда Трампа оприлюднила свої глобальні пріоритети безпеки у новому документі. За нею президент Дональд Трамп має намір надалі зберігати значно більшу військову присутність США в Західній півкулі, щоб боротися з міграцією, наркотиками та зростанням впливу ворожих держав у регіоні.
Про це йдеться в його новій Національній стратегії безпеки, пише Politico.
Цей 33-сторінковий документ — рідкісне офіційне викладення адміністрацією Трампа його бачення зовнішньої політики. Такі стратегії, які президенти зазвичай видають один раз за термін, допомагають визначати, як різні частини уряду США розподіляють бюджети та встановлюють пріоритети політики.
Національна стратегія безпеки Трампа, яку Білий дім тихо опублікував у четвер, містить дуже різкі слова на адресу Європи, натякаючи, що вона перебуває у стані цивілізаційного занепаду, і приділяє порівняно мало уваги Близькому Сходу та Африці.
Натомість документ незвично сильно зосереджений на Західній півкулі, яку розглядає переважно як захист американської території. У ньому сказано: «безпека кордонів — це первинний елемент національної безпеки», а також є завуальовані згадки про спроби Китаю закріпитися «на задньому дворі» Америки.
«Сполучені Штати повинні залишатися домінуючою силою в Західній півкулі як умова нашої безпеки та процвітання — умова, яка дозволяє нам впевнено діяти в регіоні тоді й там, де це необхідно», — зазначається в документі. «Умови наших союзів і умови, на яких ми надаємо будь-яку допомогу, мають залежати від згортання ворожого зовнішнього впливу — від контролю над військовими об’єктами, портами та ключовою інфраструктурою до купівлі стратегічних активів у широкому розумінні».
Документ описує такі плани як частину «Коралію Трампа» до Доктрини Монро. Остання — це концепція, проголошена президентом Джеймсом Монро в 1823 році, згідно з якою США не терпітимуть зловмисного іноземного втручання у своїй півкулі.
Затримки з оприлюдненням цієї Стратегії національної безпеки та супутньої Стратегії національної оборони частково були спричинені внутрішніми дискусіями щодо формулювань про Китай. Міністр фінансів Скотт Бессент наполягав на пом’якшенні мови щодо Пекіна, повідомили двоє осіб, знайомих із внутрішніми обговореннями (вони просили анонімності). Бессент зараз бере участь у чутливих торговельних переговорах США з Китаєм, а сам Трамп обережно ставиться до відносин з Пекіном.
У новій Стратегії зазначається, що США доведеться робити складний вибір на глобальній арені. «Після закінчення холодної війни американські зовнішньополітичні еліти переконали себе, що постійне американське панування над усім світом відповідає інтересам нашої країни. Але справи інших країн нас цікавлять лише тоді, коли їхня їхня діяльність безпосередньо загрожує нашим інтересам», — сказано в документі.
У вступному слові до стратегії Трамп назвав її «дорожньою картою, яка гарантує, що Америка залишиться найвеличнішою та найуспішнішою нацією в історії людства й осередком свободи на землі».
Проте документ загалом відповідає багатьом крокам, які Трамп уже зробив у своєму другому терміні, а також пріоритетам деяких його радників. Серед них: – значне нарощування американської військової могутності в Західній півкулі, – численні заходи зі скорочення міграції до США, – прагнення сильнішої промислової бази в Америці, – просування «західної ідентичності», зокрема в Європі.
Стратегія навіть іноді згадує так звані традиційні цінності, які асоціюються з християнськими правими: адміністрація хоче «відновлення та відродження американського духовного та культурного здоров’я» й «Америки, яка шанує свої минулі славу та героїв». Згадується необхідність «зростання кількості міцних традиційних сімей, які виховують здорових дітей».
Стратегія приділяє чимало уваги Китаю, хоча часто не називає Пекін прямо. Багато американських конгресменів обох партій вважають дедалі агресивніший Китай найсерйознішою довгостроковою загрозою американському глобальному домінуванню. Мова стратегії жорстка, але обережна й далека від провокаційної.
Адміністрація обіцяє «перебудувати економічні відносини Америки з Китаєм, надаючи пріоритет взаємності та справедливості, щоб відновити американську економічну незалежність». Водночас зазначається, що «торгівля з Китаєм має бути збалансованою й зосередженою на несенситивних сферах», і навіть говориться про «підтримання справді взаємовигідних економічних відносин з Пекіном».
Стратегія заявляє, що США хочуть запобігти війні в Індо-Тихоокеанському регіоні — це натяк на зростання напруги, зокрема між Китаєм і союзниками США (Японією, Філіппінами). «Ми також зберігатимемо нашу давню декларативну політику щодо Тайваню, тобто Сполучені Штати не підтримують жодних односторонніх змін статус-кво в Тайванській протоці», — сказано в документі. Це може заспокоїти азіатських експертів, які боялися, що Трамп відступить від підтримки Тайваню перед обличчям китайських загроз.
Щодо України документ заявляє, що «швидке припинення бойових дій в Україні є ключовим інтересом Сполучених Штатів», а також зменшення ризику російської конфронтації з іншими європейськими країнами. Але загалом щодо Росії стратегія стримана — критики Москви майже немає.
Натомість найгостріші слова адресовані союзникам США в Європі. Зокрема, адміністрація завуальовано критикує спроби європейців стримувати ультраправі партії, називаючи це політичною цензурою.
«Адміністрація Трампа опиняється в суперечності з європейськими чиновниками, які мають нереалістичні очікування щодо [української] війни й сидять в нестабільних урядах меншості, багато з яких порушують базові принципи демократії, придушуючи опозицію», — сказано в стратегії.
Також висловлюється думка, що міграція фундаментально змінить європейську ідентичність і це може зашкодити американським альянсам: «У довгостроковій перспективі цілком імовірно, що вже за кілька десятиліть окремі члени НАТО стануть більшістю неєвропейськими. Тоді залишається відкритим питання, чи сприйматимуть вони своє місце у світі та союз зі Сполученими Штатами так само, як ті, хто підписував статут НАТО».
Водночас документ визнає економічні та інші сильні сторони Європи й те, що партнерство з континентом допомагало США. «Ми не можемо дозволити собі списати Європу з рахунків — це було б самогубством для цілей цієї стратегії. Наша мета — допомогти Європі виправити нинішній курс».
Стратегія першого терміну Трампа значною мірою фокусувалася на конкуренції з Росією та Китаєм, але сам президент часто підривав її, намагаючись догодити лідерам цих ядерних держав.
Якщо ця нова стратегія краще відображає те, у що справді вірить Трамп, вона може допомогти іншим частинам американського уряду та іноземним урядам краще орієнтуватися.
Як і багато документів адміністрації Трампа, ця стратегія багато місця приділяє похвалі головнокомандувачу. Його називають «Президентом миру» і позитивно відгукуються про його «нетрадиційну дипломатію».
Стратегія часом намагається згладити внутрішні суперечності: з одного боку США повинні мати високу планку для іноземних інтервенцій, з іншого — «запобігати появі домінуючих противників». Вона також по суті відкидає амбіції багатьох менших країн: «надмірний вплив більших, багатших і сильніших націй — це одвічна істина міжнародних відносин».
Національна стратегія безпеки — перша з кількох важливих оборонних і зовнішньополітичних документів, які адміністрація Трампа планує оприлюднити найближчим часом. Очікується, що основні ідеї Стратегії національної оборони будуть схожими.
Ранні бачення президентів щодо змісту Національної стратегії безпеки іноді доводилося кардинально переписувати через події. Після 11 вересня стратегія Джорджа Буша-молодшого зосередилася на боротьбі з ісламістським тероризмом. Команда Байдена цілий рік працювала над своєю стратегією, але її довелося переписати після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Реакція на Національну стратегію США
Опозиційний до Путіна аналітичний паблик Быть Или пише:
Кров із очей від нової стратегії США з національної безпеки. Просто калька Мюнхенської промови Венса, викладена на папері.
Стратегія фактично опускає руки перед Росією.
Щодо Китаю – загроза визнається, але в документі використовуються максимально пом’якшені формулювання, щоб не провокувати ескалацію.
Найжорсткіша мова прибережена для Європи.
І хоча все це було сказано Венсом у лютому, це не може не лякати, адже адміністрація Трампа знаходиться у своєму чарівному світі, де головною загрозою є не Китай з Росією, а демократичні європейські уряди, і головна мета США.
ТЕЗИ
▪️Економічний спад Європи затьмарює глибша проблема: різка перспектива стирання цивілізаційної ідентичності.
▪️Проблеми Європи включають дії ЄС та транснаціональних органів, які підривають політичну свободу та суверенітет.
▪️Серед них міграційна політика, цензура свободи слова та придушення політичної опозиції, падіння зростання народжуваності.
▪️В результаті російської війни в Україні європейські відносини з РФ глибоко ослаблені (а як вони мають бути посилені?), а багато європейців вважають Росію екзистенційною загрозою.
▪️Управління відносинами Європи з РФ вимагатиме американського дипломатичного залучення, щоб відновити стратегічну стабільність на євразійському континенті та запобігти конфлікту між РФ та європейськими державами.
▪Ключовий інтерес США – на переговорах домогтися швидкого припинення бойових дій в Україні, щоб стабілізувати європейські економіки, запобігти ненавмисній ескалації, відновити стратегічну стабільність з РФ, а також забезпечити післявоєнну реконструкцію України, щоб забезпечити її виживання як життєздатну державу.
(При цьому НЕ говориться, що Україна має залишитися суверенною та незалежною державою, що було наріжним каменем попередньої доктрини, – прим.).
▪️Адміністрація Трампа перебуває у суперечності з європейськими чиновниками, які живлять нереалістичні очікування від війни [в Україні], ґрунтуючись на нестабільних урядах меншини, багато з яких тупцюють на базових принципах демократії, щоб придушити опозицію.
▪️Європейська більшість прагне миру, але це бажання не відображено в політиці, переважно через те, що їхні уряди підривають демократичні процеси.
▪️Американська дипломатія має виступати за справжню демократію, свободу самовираження та непохитну відданість індивідуальному характеру та історії європейських націй.
▪️Наша мета – допомогти Європі скоригувати свою траєкторію. <…> Ми хочемо працювати з об’єднаними країнами, щоб відновити їхню колишню велич. (Допоможіть Росії скоригувати свою траєкторію).
Пріоритети європейської політики США:
відновити стабільність усередині Європи та стратегічну стабільність з РФ;
забезпечити Європу, яка стоїть на власних ногах, <…> яка взяла б відповідальність за свою оборону без домінації противників;
культивувати опір Європи поточної траєкторії;
відкрити європейські ринки для американських товарів та послуг, забезпечивши чесне ставлення до американських співробітників та бізнесу;
вибудовувати здорові нації Центральної, Східної та Південної Європи через комерційні зв’язки, продаж озброєнь, політичну співпрацю, культурні та освітні обміни;
покінчити і запобігти сприйняттю НАТО як альянсу, що постійно розширюється;
заохотити Європу почати дії проти надлишку меркантилізму (че, бля?), крадіжки технологій, кібершпигунства та інших недружніх економічних практик.
Головне питання: а як ви зібралися “відновлювати стратегічну стабільність з Росією” в умовах, коли Путін проголошує Європу ворогом та загрожує розпочати проти неї війну?
Хто цікавиться, повний документ – тут
