Президентові США Трампу є чого боятися: він стрімко втрачає популярність. Згідно з опитуванням Reuters/Ipsos, опублікованим 18 листопада, його загальний рейтинг схвалення знизився до 38% — це найменший показник за весь його другий термін.
Зниження рейтингу пов’язане з невдоволенням рівнем життя, занадто тривалим призупиненням роботи уряду й критикою, що виникла навколо документів у справі фінансиста й засудженого сексуального злочинця Джеффрі Епштейна. Особливо багато незадоволених тим, як Трамп веде справи, пов’язані з цим педофілом: лише 17% американців схвалили дії президента — це найгірший показник серед усіх питань, що обговорювалися, пише Zn.ua.
Епштейн помер у в’язниці в серпні 2019 року: за офіційними даними, він повісився. Фінансист вербував неповнолітніх, аби залучити їх до проституції. Коло його друзів і, можливо, клієнтів охоплювало сильних світу цього — від Ендрю Маунтбеттена-Віндзора (колишнього принца Ендрю, який втратив титул унаслідок дружби з Епштейном) до колишнього президента Гарвардського університету Ларрі Саммерса, який обіймав посаду міністра фінансів за каденції Клінтона й директора Національної економічної ради за Обами (Саммерсу теж довелося відмовитися від усіх своїх посад).
Серед приятелів Епштейна був і Дональд Трамп, якому нині дуже хочеться, щоб його виборці перестали згадувати цю історію й не намагалися докопатися до фактів, які потенційно компрометують президента. Але Трамп може скільки завгодно стверджувати, що давно припинив спілкуватися з Епштейном і що розмови про документи, які містять компромат, — це лише фальшивка, вигадана демократами, аби затьмарити його успіхи. Попри всі спроби президента відвести від себе цю тему, інтерес публіки, особливо республіканців, не згасає. Саме республіканські виборці змусили Конгрес схвалити публікацію документів у справі Епштейна, й Трампу не залишили вибору, крім як підтримати це рішення.
Увага республіканців до справи Епштейна є закономірною. Трамп і його прихильники роками підживлювали цей інтерес, поширюючи конспірологічні сюжети про педофільські змови всередині «еліти».
Дуже показовою є теорія змови, яка одержала назву «Піцагейт». Практично напередодні президентських виборів 2016 року в соцмережах поширилася ідея про те, що Гілларі Клінтон і демократичні еліти нібито керують мережею торгівлі дітьми з піцерії у Вашингтоні. Охочим вірити в лиходійство демократів важко було встояти перед спокусою: «Піцагейт» активно просували ультраправі активісти, користувачі Інтернету на платформах на кшталт 4chan і Reddit, а також консервативні медійні постаті — такі як Майкл Флінн-молодший (син колишнього радника з національної безпеки Майкла Флінна) або Джек Пособик, який транслював у прямому ефірі свій візит до піцерії, що стала мішенню для прихильників цієї вигадки. Донедавна цю теорію змови просував й Ілон Маск.
Звісно, й Росія опинилася тут як тут: численні повідомлення американської розвідки та журналістські розслідування підтвердили, що російські ЗМІ й акаунти в соціальних мережах просували як могли безпідставну теорію «Піцагейт».
Нескінченні повтори цієї маячні на різних платформах неймовірно зміцнили віру в цей міф. У грудні 2016 року 28-річний хлопець із Північної Кароліни навіть приїхав спеціально до Вашингтона, прийшов до піцерії й вистрілив із гвинтівки в двері комори. На щастя, ніхто не постраждав, а стрільця засуджено до чотирьох років ув’язнення.
Після «Піцагейту» 2017 року виникла схожа теорія QAnon. Її прихильники стверджували, що в уряді, медіа та шоу-бізнесі існує таємна еліта, яка керує світом і нібито залучена до злочинних схем, включно з педофілією й торгівлею дітьми. Еліта й у цій фантазії складалася, звісно ж, із великих політиків-демократів, представників Голлівуду й магнатів. Як зазвичай у теоріях змови, простежувалися й антисемітські мотиви, хоча їх найчастіше подавали завуальовано. В риториці QAnon часто використовували вислови на кшталт «глобалісти», «міжнародні банкіри» та «фінансова еліта», тобто знайомі всім евфемізми, взяті з антисемітських конспірологій і старих міфів про «світову єврейську змову». Трамп у цьому наративі з’являвся як чарівний рятівник, покликаний викрити цей сатанинський культ і відправити всіх лиходіїв-демократів і педофілів до знаменитої американської в’язниці Гуантанамо. Після порятунку народу від цього зла Трамп мав правити країною як мудрий і добрий диктатор.
Ця фантазія, як і «Піцагейт», теж завірусилась у соцмережах, і її з ентузіазмом підтримували прибічники Трампа — такі, як конгресвумен Марджорі Тейлор Грін, директор ФБР Каш Патель, той-таки Майкл Флінн і адвокатка Сідні Павелл, яка працювала з Трампом. Із перших днів появи цієї нової теорії змови її підтримала й Росія. За даними аналізу, проведеного агентством Reuters, хештег QAnon протягом тривалого часу найчастіше вживали в акаунтах, ідентифікованих Twitter як ті, котрі підтримує Росія.
Та й сам Трамп 2020 року не заперечував цих фантазій і з симпатією відгукувався про тих, хто повірив у QAnon. «Я чув, що ці люди люблять нашу країну», — сказав він під час прес-конференції в Білому домі.
Та повернімося до реального персонажа — Джеффрі Епштейна, чия історія не може не нагадувати сюжети з теорій змови. Епштейн справді був казково багатим і володів приватними островами, яхтами й особняками. Він реально дружив із дуже заможними й впливовими людьми, він справді ґвалтував жінок і дівчаток. Епштейн існував насправді, але так сильно нагадував персонажів із вигаданих історій, що довкола нього розгорнулися найрізноманітніші теорії змови. Найпопулярніша з них — про «список клієнтів Епштейна» — будується навколо ідеї, що він мав перелік впливових людей, які скоїли сексуальні злочини з неповнолітніми, і саме це зробило його небезпечним для керівної еліти. Теорія припускає, що список було створено, аби шантажувати: Епштейн міг використовувати інформацію про злочини багатих і впливових людей, щоб одержати захист, імунітет і, можливо, гроші. Він помер у в’язниці за дивних обставин: камери спостереження не працювали, охорони поруч не було, й багато хто вважає, що його смерть організували, щоб запобігти публікації списку й захистити впливових осіб.
Прихильники Трампа очікували, що, ставши президентом, він якнайперше опублікує список злочинців, пов’язаних із Епштейном. Водночас злочинці неодмінно мали бути демократами, магнатами та євреями.
Трамп спершу підтримував цю віру своїх виборців, хоча в його інтонаціях звучало небажання дати тверду відповідь: «Якщо мене оберуть, я схильний оприлюднити список клієнтів Епштейна». Але ставши президентом, Трамп зробив усе, щоби заблокувати публікацію документів, пов’язаних із його колишнім приятелем. Він посварився зі своєю соратницею-ревнителькою Грін, звинувативши її у зраді через бажання опублікувати документи Епштейна. (Зрештою Грін вирішила покинути Конгрес.) Він навіть почав лаяти своїх базових виборців — крок неприпустимий у політиці.
Й отут фантазії про Трампа як про Георгія Побідоносця, який убиває за списком Епштейна педофілів-демократів, почали потроху розбиватися об реальність. Днями демократи оприлюднили низку документів, пов’язаних із Епштейном. Як виявилося, той нерідко згадував Трампа у своїх електронних листах. Так, у листі своїй спільниці Гіслейн Максвелл Епштейн називав його «собакою, який не загавкав». А в посланні письменнику та журналісту Майклу Вoльфу написав, що Трамп «знав про дівчат, оскільки просив Гіслейн припинити».
У листі 2015 року Епштейн запитав Вoльфа, як Трамп міг би відповісти на запитання про їхнє з Епштейном знайомство. «Гадаю, ви маєте дозволити йому самому себе погубити, — написав Вольф про Трампа. — Якщо він (Трамп) скаже, що не був ні в літаку, ні в будинку, то це дасть вам цінну політичну й піар-вигоду».
Як завжди, поблизу маячить і Росія: так, в електронному листі, відправленому в березні 2018 року, Марк Епштейн (брат Джеффрі) просив брата дізнатись у колишнього головного стратега Трампа Стіва Беннона, чи є в президента Росії «світлини Трампа, який робить Буббі м…» (хто такий Бубба, наразі невідомо).
Листи також показують, що Епштейн намагався зв’язатись із Серґєєм Лавровим і запропонувати йому відомості про Трампа перед його зустріччю з Путіним 2018 року. «Гадаю, ви могли б донести до Путіна, що Лавров може одержати інформацію, якщо поговорить зі мною», — написав Епштейн колишньому прем’єр-міністру Норвегії Торбйорну Ягланду, який 2018 року обіймав посаду генерального секретаря Ради Європи. Епштейн також зазначив, що говорив із колишнім постпредом Росії в ООН Віталієм Чуркіним: «Чуркін був чудовим, — написав Епштейн. — Він зрозумів Трампа після наших розмов. Це нескладно. Він (Трамп) має виглядати так, ніби щось отримує — все так просто».
Ми не знаємо, чого конкретно боїться Трамп у разі оприлюднення документів Епштейна — додаткової інформації про його зв’язки з Росією чи непривабливих одкровень на тему його сексуального життя. Очевидним є одне: якщо документи Епштейна розкриють щось незручне, образ борця зі злом, який так довго вибудовував Трамп, може змінитися образом іще одного представника тієї самої привілейованої еліти, яку його прихильники так не люблять.
