Через два десятиліття після вступу до Європейського Союзу і НАТО східноєвропейські країни побоюються, що їх знову обминуть, коли цього року відбудуться перестановки на вищих посадах в обох організаціях.
Ймовірне призначення прем’єр-міністра Нідерландів Марка Рютте новим головою НАТО цього літа, можливо, отримало схвалення Вашингтона, Лондона, Парижа і Берліна. Проте серед багатьох нових членів Альянсу, зокрема тих, що межують з Росією, Білоруссю і Україною, вітання було набагато менш теплим, пише Politico.
“Яку моральну довіру має цей хлопець?” – сказав колишній президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес, вказуючи на те, що Нідерланди не виконали зобов’язання перед НАТО витрачати 2 відсотки ВВП на оборону протягом 13 років перебування Рютте на посаді прем’єр-міністра.
Серед інших претендентів на цю посаду були президент Румунії Клаус Йоганніс, уряд якого в лютому повідомив НАТО про свою потенційну кандидатуру, і прем’єр-міністр Естонії Кая Каллас, яка ще не подала свою кандидатуру, але висловила зацікавленість минулого року.
“Якщо ми думаємо про географічний баланс, то це буде четвертий Генеральний секретар [НАТО] з Нідерландів”, – сказала Каллас в подкасті “Power Play” на сайті POLITICO минулого тижня. “І тоді виникає питання, чи є в НАТО країни першого і другого рангу”.
“Ми рівні чи не рівні? Ці питання залишаються”, – додала вона.
Перерозподіл керівних посад
Країни Східної Європи займали небагато керівних посад в ЄС і НАТО з того часу, як більшість з них приєдналися до цих двох організацій у 2004 році, приблизно через 15 років після падіння залізної завіси.
Польща – єдина країна з регіону, яка отримала одну з найвищих посад у блоці. Колишній (а нині чинний) прем’єр-міністр Дональд Туск був президентом Європейської Ради протягом одного терміну, а Єжи Бузек, ще один колишній польський прем’єр-міністр, очолював Європейський парламент протягом трьох років, тобто приблизно половину терміну.
Наразі найстаршим східноєвропейцем в ЄС є Валдіс Домбровскіс, латвієць, який очолив потужний торговельний портфель після того, як його попередник Філ Хоган, ірландський політик, подав у відставку після скандалу. Румун Мірча Джоане є заступником Генерального секретаря НАТО.
“Після розширення [2004 року] в Центральній і Східній Європі проживає 110 мільйонів людей, – сказав Ільвес. “В ЄС і НАТО є п’ять великих посад, і вони ротуються кожні п’ять років, тобто загалом це 25 робочих місць. За цей час 20 відсотків ЄС отримують 7 відсотків посад”.
На додаток до призначення в НАТО, яке, як очікується, відбудеться на саміті лідерів у Вашингтоні цього літа, цього року відбудеться перерозподіл вищих посад в ЄС після червневих виборів до Європейського парламенту.
Очікується, що президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, колишній міністр оборони Німеччини, отримає ще один термін. Але перегони за інші посади – президента Європейської ради, президента Європейського парламенту і головного дипломата ЄС, верховного представника з питань зовнішньої політики – залишаються відкритими.
Кандидатура міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського була висунута на посаду комісара з питань оборони – нову посаду, яку фон дер Ляєн обіцяла створити під час другого терміну. Каллас і міністр закордонних справ Литви Габріеліус Ландсбергіс також розглядаються як балтійські кандидати на посади в ЄС.
Російські яструби
В Естонії, Литві та Латвії високопосадовці вважають, що великі держави Західної Європи все ще мають несправедливе упереджене ставлення до них, особливо з огляду на їхню жорстку позицію щодо Росії після повномасштабного вторгнення в Україну. Сприйняття Росії як екзистенційної загрози в регіоні часто інтерпретується їхніми західними колегами як “яструбине око”.
“Ми [люди в Латвії] відчуваємо, що з нами недостатньо консультувалися”, – сказав колишній міністр оборони Латвії Артіс Пабрікс, маючи на увазі процес відбору кандидатів на найвищу посаду в НАТО. “У них [західних країн] були підстави вважати, що балтійські країни не повинні в цей момент пропонувати свого кандидата”.
Франс Тіммерманс, колишній високопоставлений голландський чиновник в Європейській комісії, уособлював опір західноєвропейців балтійському голові НАТО, заявивши минулого року, що “вона [Каллас] також є прем’єр-міністром країни, яка знаходиться на кордоні з Росією”.
Наступною найкращою надією Каллас на високу посаду є те, що вона стане наступницею Борреля на посаді верховного представника з питань закордонних справ Іспанії. Дійсно, ця можливість обговорюється в місті вже кілька місяців, і високопоставлені європейські чиновники очікують, що президент Франції Еммануель Макрон підтримає її на високій посаді.
Однак не всі переконані, що у неї є шанс.
Чиновник ЄС, який побажав залишитися невідомим, сказав, що ідея призначення Каллас головним дипломатом ЄС “залишається чутливою” в деяких столицях ЄС.
“Я не бачу, щоб Франція і Німеччина погодилися на це, з тих же причин, з яких вона не була варіантом для роботи в НАТО”, – сказав чиновник. “Невже ми справді призначаємо на цю посаду людину, яка любить їсти росіян на сніданок?”
