Миколаївська бригада морської піхоти в обличчях: сапер Олександр «Сон» (ФОТО)


10:0621.03.2024

Молодший сержант Олександр «Сон» у цивільному житті мав не копітку роботу та бронь від мобілізації. Проте морпіх вийшов із зони комфорту і добровільно став у стрій. Зараз сапер обіймає посаду командира відділення інженерно-саперного взводу.

Про нього розповідається на фейсбук-сторінці 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, передає Інше ТВ.

«У цивільному житті я був офісним працівником – перекладав папірці на столі. Але на другий день війни пішов до ТЦК з військовим квитком. Проте потрапити одразу до війська не вдалось – мій керівник забронював мене за посадою, і я в офісі пропрацював ще пів року. А потім вже сам пішов у ЗСУ, бо не хотілось відсиджуватись», – згадує «Сон».

Увесь військовий досвід Олександр здобув безпосередньо під час виконання бойових завдань. Шлях з миколаївськими морпіхами він розпочав з Донецького напрямку:

«У саперній справі знався не багато – чого на строковій службі навчили. За місцем служби починав усе з нуля. У 36-ту бригаду потрапив на Донецький напрямок – там по ходу всьому і вчився. Пам’ятаю перший виїзд. Було страшно. Проте порівняно з сьогоденням розумію, що тоді було тихіше. Все приходить з досвідом».

За словами сержанта, його справа доволі копітка та вимагає великої уваги, адже сапери йдуть завжди попереду піхоти:

«У сапера повинна бути неймовірна концентрація та уважність. Ти маєш контролювати ситуацію під ногами, дивитись по сторонах, бо можуть бути встановлені «розтяжки». І головне – дивитися вперед. Звісно, що тебе прикриває піхота, але все одно – ти йдеш перший. Зазвичай, коли «зашиваєм» позиції, то вже чуємо голоси противника».

Попри небезпеку, яка є неодмінною умовою цього напряму роботи, морпіх сподівається продовжити цю справу у цивільному житті після Перемоги:

«Я не знаю, за що я люблю цю роботу. Просто мені подобається. Я тут по-справжньому живу. У мене є місія, я роблю корисні справи. Мені подобається, ким я став. Я став більш серйозним та відповідальним, впевненим у собі та мужнішим…».

Олександр впевнений, що кожен сам вирішує стосовно своєї мобілізації, проте намагається не спілкуватись з ухилянтами, бо не поважає такий вибір.

«Кожен сам вирішує, що йому потрібніше. Я, наприклад, не хочу, щоб прийшли ці орки і ґвалтували наших жінок. Не хочу цієї руїни в містах, які опинились під окупацією. Я не вмів воювати, але навчився. Ті, хто чогось чекають, нехай теж вирішують для себе – бути рабами чи відстоювати своє…», – каже морпіх.

Як повідомляло Інше ТВ, Миколаївський морпіх-танкіст Олексій «Апач»: «Коли у танку мінус 20, сидиш у футболці, не вмикаючи опалення, бо ти літаєш там – немає часу в тебе мерзнути»



© Inshe.tv

Share Button
TwitterFacebookGoogle PlusYoutube