Миколаївська обласна військова адміністрація продовжує розповіді про людей, які мешкають в різних куточках нашого регіону та своїми вчинками надихають інших.
Чергова історія – про Ірину Грачову, керівницю загону пожежної охорони Галицинівської ТГ.
Колектив Галицинівського ЗМПО на чолі з Іриною Грачовою з перших днів військового вторгнення рф був на варті. Виїжджали на виклики та гасили пожежі. Нині до виїздів додалися і профілактичні бесіди з жителями громади щодо мінної небезпеки.
«Дзвонили жителі Прибузького: «Горить хата, приїжджайте!». Слідом сигнал, що в Українці обстріл: «В сусідів пожежа, горить сарай. Може перекинутись й на нашу будівлю». Тут же ми виїжджали. Можна було б врятувати багато будівель, але ж не давали працювати вороги… Часом було дуже страшно. Але збирала нерви в кулак, і вперед!», – такими словами Ірина Грачова починає розповідь про роботу в умовах широкомасштабного вторгнення.
За словами Ірини, окупанти регулярно обстрілювали села рідної громади. Через це спалахували пожежі у будівлях та відкритій території й лісі.
«Зв’язок тоді був поганий. А то й взагалі його не було. Відстежували, де були прильоти, туди й прямували. Щодня тушили ліс. Гатили по ньому постійно. Скільки вигоріло… Підстилка хвої суха, загоряння розповсюджується швидко. Я до війни зі своїми вихованцями з ГО «Блискавка» саджала молоді сосонки, знаю, скільки часу потрібно для того, щоб з маленького паростка виросло велике дерево. А згорає за одну мить!», – ділиться керівниця загону.
Ірина Грачова вдячна своїм підлеглим за їх сміливість, витримку й мужність. Так, без вихідних всі члени команди працювали більше ніж рік.
«Війна показала, хто є хто! Ніхто з моєї команди ні на мить не ставили собі питання, а може не їхати. Весь час ми були напоготові. Під обстрілами мотались по селах громади!», – з гордістю жінка говорить про свій колектив.
Коли українська армія витіснила росіян трохи далі від кордонів Миколаївщини, зі слів Ірини Грачової, обстрілів стало менше в рази. Тож у загоні поновили чергування, і наразі рятувальники мають змогу брати вихідні. Поповнився і автопарк.
«Є у нас в автопарку ЗІЛ-131, його нам віддали пожежники однієї з міських частин, після того, як під час чергового обстрілу постраждала будівля пожежної команди, згоріла машина, і нам не було на чому здійснювати виїзди на виклики. Цей транспортний засіб потужний і витривалий. До того ж наші друзі, польські рятувальники дізналися з новин про обстріляну автівку і вирішили віддати свою. Я особисто їздила отримувати машину», – ділиться керівниця загону.
Найбільше Ірина Грачова вдячна родині за підтримку та розуміння у виборі її складної, але такої потрібної професії.
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Наталя та Вероніка Рогозіни
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Віталій Варяниця
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Наталія Дворецька
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Римма Малахова
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Світлана Гапішко
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Олексій Хомич
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Оксана Гончаренко
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Гагік Саркісян
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Марія Баранкевич
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Андрій Чернов
